Європейський досвід: В Ужгороді відкрилася перша екологічна крамниця без використання пластику
Днями в Ужгороді було відкрито «Зелену крамницю», власники якої категорично відмовилися від використання пластику.
Це стосується не лише тари та поліетиленових пакетів, а навіть карток на знижку.
Ось що нам розповіла власниця крамниці відома ужгородська активістка Тетяна Жовківська-Лемак.
- Таню, як прийшла така ідея?
- Я давно вже була противницею використання пластику. Ще раніше, коли навідувалася до магазинів за продуктами, то брала з собою свою торбу, щоб не брати потім в поліетиленові пакети. Ну а в цьому випадку, коли я відкриваю власну крамницю, то вирішила впевнено – пластику у мене не буде. Ми навіть заохочуємо покупців до того, щоб вони приходили зі своїми торбами і тарою і тоді робимо певні знижки. Якщо ж торби немає, то даємо в свою паперову. Окрім того, у нас всі продукти у великих паперових мішках, а не в пластикових контейнерах.
- Але, я так розумію, мова не лише про відмову від поліетиленових пакетів, але й тари взагалі…
- Я дійсно вбачаю, що проблема не тільки в тому що є пластикові пакети, а що сама продукція запакована в пластик. Я вже десять років ходжу з еко-торбою, щоб не брати в супермаркетах поліетиленові пакети, але пластику приносила додому безмежно багато. І до мене не доходило в чому річ. Тому що гречка в пакеті, рис в пакеті, цукор в пакеті, туалетний папір і той пакеті. Пластикові пакети це тільки десята а може в менша частина від того всього обсягу пластику! Мають бути товари на вагу, а не упаковані!
До, речі, це не лише наша проблема. У Європі з цим також трагедія. Крекери в упаковці, а всередині ще кожна печенька упакована поокремо! 20 грам лохини в трьох упаковках з поліпропилену!
Я вже десь рік ходжу зі своїми мішечками в супермаркет, щоб зважувати в них овочі і фрукти. Так само на базар. Але не могла все що я вживаю купити таким чином, тому відкрила крамницю, де можна все що мене цікавить купити без упаковки.
Одна еко-торба нічого не вирішує, ти все рівно принесеш гору пластику додому з супермаркету, бо все запаковане в пластик.
До того ж що найгірше, що звичайний пакет, який тобі видають на касі, ти зможеш віддати на переробку, а поліпропилен ( той що шуршить і в який вся їжа і попакована) ніхто в тебе не прийме!
У нас в Україні не переробляється, за кордоном перероблять. 4 рази може бути перероблений, але в новий виріб з поліпропилену тільки 30% може йти вторинна сировина.
- Здається, це не так легко відмовитися від пластикової упаковки. Як бути з такими продуктами харчування, як м’яким сиром, чи тою ж рибою?
- Дуже складно відмовитися. Я от хочу тофу на вагу продавати і не знаю як це організувати.
Звичайно, я не відмовлялася різко і категорично від пластику, а почала це робити дуже повільно і зважено, пробуючи що і чим я зможу замінити пластикову упаковку.
Я ще досі експериментую, і вчуся в тому руслі.
- Але ж всі інші магазини того ж Ужгорода не мають наміру відмовлятися від пластикових пакетів. Чи може твій приклад мати наслідування?
- Звичайно, що великі мережі супермаркетів підпорядковані своєму керівництву і самі рішення про обмеження пластику не приймуть. І це дуже плачевно, адже є статистика, яка свідчить, що щоденно ужгородці отримують в супермаркетах понад 20 тисяч поліетиленових пакетів. Здебільшого ці пакети використовуються не більше 20 хвилин, щоб донести товари до дому. Ну а потім викидаються в смітники. І викинуті пакети не переробляються і самі «утилізуються» в природі сотнями років. Дуже сподіваюся, що хоча б невеликі крамниці міста та Закарпаття приймуть рішення відмовитися від пластику. Адже це не так важко. А користі природі можна принести багато.
- Ти знала про подібні приклади таких екологічних крамниць, де відмовилися від пластика?
- У цьому питанні країни Євросоюзу дуже прогресивні. Там вже давно активно відмовляються від пластика. І мова не лише про запроваджені норми сортування сміття, але й власне відмови від поліетиленових пакетів та тари у магазинах. До прикладу, в Голландії від пластикових пакетів та й тари взагалі відмовилася крупна мережа Ekoplaza. У магазинах цієї мережі понад 700 видів товарів і вони використовують для тари картон, скло, або інші екологічні упаковки і повністю відмовляються від пластику. На місцевому рівні заборона на використання поліетиленових пакетів діє в столиці Бельгії. Я впевнена, що вже в найближчому майбутньому в Євросоюзі заборона на використання пластику в магазинах набере загального юридичного характеру.
Ми поцікавилися у експерта-еколога ГО «Екосфера» Оксани Станкевич-Волосянчук, чи діє якесь єдине законодавство щодо використання пластику в супермаркетах країн Євросоюзу і чи поширюється це правило і на Україну після підписання нашої країни Угоди про Асоціацію з ЄС.
«Підписання Угоди про Асоціацію з ЄС передбачає ряд правил в українському законодавстві, яке стосується екологічних питань. Наразі у нас вже прийнятий Закон про оцінку впливу на довкілля, який вступив у силу у грудні 2017 року. Це перший крок до того, що ми очікували. Зараз будь-які проекти, які розпочинаються, повинні проходити оцінку впливу на довкілля. Зміни у законодавстві стосуються і атмосферного повітря, поводження з відходами, водних ресурсів, якості води, охорони біорізноманіття, генномодифікованих організмів. Що стосується пластикових пакетів та тари, то єдиного законодавства в Євросоюзі, яке б регламентувало використання цих пакетів, немає», - повідомила Оксана Станкевич-Волосянчук.
Тим не менше, у Європейському Союзі таки є правила, які регламентують використання пластикової тари. За новими правилами, затвердженими в минулому році, держави-члени ЄС повинні гарантувати, що з 2018 року одноразові поліетиленові пакети більше не будуть видаватися покупцям, або їх використання буде обмежене по 90 штук на людину в рік до кінця 2019 року і по 40 штук до кінця 2025.
Більшість країн Євроосюзу вже ввели обмеження на використання пластикових пакетів.
За даними ЮНЕП, сьогодні використовується в 20 разів більше пластмаси, ніж в 60-і роки і приблизно третина від цих обсягів використовується в якості пакувального матеріалу. В результаті щорічно в океан потрапляє понад 8 млн тонн пластикових відходів. А до середини століття виробництво пластика може вирости в три-чотири рази! Один поліетиленовий пакет може розкладатися 500 років або більше. Вчені підрахували, що на кожну квадратну милю океану припадає близько 46 тисяч шматків пластику.
Саме такі невтішні дані екологів змусили уряди країн обмежувати використання пластика. Наприклад, у Франції з 2020 року забороняються пакети обсягом менше 10 літрів і щільністю менше 50 мікрон (такі пакети, до речі, є основою і в українських магазинах). Зараз також існує угода між екологами та продавцями щодо використання пластикових пакетів, яка дала можливість знизити використання пакетів в період з 2002 по 2011 рр. з 10,5 мільярда до 700 мільйонів.
У Німеччині прийнято закон, який встановлює обов'язковий збір в 22 євроцента на кожен проданий одноразовий пластиковий пакет. The German Federal Environment Agency (UBA) (Головне німецьке агентство з навколишнього середовища) бажає підвищити вартість податку на поліетиленовий пакет, щоб ще більше зменшити використання поліетиленових пакетів.
Міністерство охорони навколишнього середовища Австрії наполягає на добровільній угоді, за якою магазини більше не зможуть роздавати безкоштовні одноразові поліетиленові пакети покупцям. У цій країні більшість великих мереж супермаркетів більше не надають одноразові поліетиленові пакети і вимагають від своїх клієнтів оплачувати паперові або багаторазові пластикові пакети. Багато покупців зараз носять сумки із тканини, коли вони йдуть за покупками.
Данія ще в 2003 році ввела податок для всіх магазинів, які давали клієнтам поліетиленові пакети, що підштовхнуло використовувати багаторазові сумки. Данія зараз має один з найнижчих показників використання поліетиленових пакетів в Європі.
У 2010 році уряд Іспанії підписав ряд постанов і законів, спрямованих на зменшення використання поліетиленових пакетів. Під абсолютну заборону пакети потраплять саме в цьому році. Наприклад, Ersoki преміює кожного покупця премією в один цент, якщо він не купує пакет. Середній іспанець в рік купує 238 пластикових пакетів.
Італія першою в Європі заборонила поліетиленові пакети. Закон про заборону набув чинності 24 березня 2012 року. Роком пізніше були прийняті поправки-уточнення про те, які пакети можна використовувати. Наприклад, біорозкладні і такі що мають здатність до компостування, а також пакети товщі 200 мікронів і на щонайменше 30% складаються з повторно використовуваного пластику.
Навіть у сусідній з нами Румунії в 2009 році затверджений податок на поліетиленові пакети для виробників та імпортерів, мета якого в тому, щоб залучити кошти в румунські фонди навколишнього середовища і в той же час зменшити використання пакетів в країні. Розмір податку: 0,2 RON (0.04 євро) на кожен поліетиленовий пакет незалежно від його розміру та якості.
За статистикою, щорічно в країнах-членах Європейського Союзу використовується більше 800 тис. тонн одноразових поліетиленових пакетів, а в середньому на одного громадянина ЄС припадає приблизно 190 пакетів. При цьому тільки близько 6% від їх загальної кількості йде на переробку.
Лобісти пластику в Україні гальмують прийняття законодавства щодо обмеження використання поліетиленових пакетів
Що стосується України, то у нас на одну людину припадає понад 500 поліетиленових пакетів в рік. У цілому в Україні щорічно об'єм використання поліетиленових пакетів становить 3,5 млн. тонн.
Це призводить до забруднення навколишнього середовища, викликає засмічення вулиць, зелених та прибережних зон, водойм.
Ще у 2012 році в Україні був законопроект про заборону використання поліетиленових пакетів місткістю до 20 літрів. Тобто, таких, які видаються у супермаркетах. Однак лобісти від виробників поліетиленової продукції цей закон "зарубали". Вони переконували, що для виробництва паперових пакетів потрібне інше обладнання, а воно дороге. По-друге, ефективність законопроекту мізерна, бо супермаркети просто будуть видавати пакети місткістю 20,5 літра, щоб обійти закон. По-третє, ще не відомо, що більше принесе шкоди природі - тривале перегнивання поліетилену, чи вирубування дерев для виробництва паперових пакетів.
А от екологи також не були задоволені законопроектом і переконували владу, що від 2015 року повністю заборонити використання поліетиленових пакетів, а до того часу ввести додатковий екологічний податок для супермаркетів, які їх видають.
На жаль, законопроект загальмував.
Чи можна якось вплинути на місцях на те, щоб зрушити справу з місця? Для цього повинна бути громадська ініціатива. Наразі в Чернігові та Києві громадяни відкрили петиції щодо заборони поліетиленової тари. Необхідні голоси під петиціями були зібрані і місцеві ради змушені були звернутися до Верховної Ради, щоб там ініціювали прийняття відповідних законів про обмеження використання поліетиленових пакетів. Тепер потрібно, щоб подібні петиції були зареєстровані у всіх регіонах Україні, що спонукало б владу до прийняття необхідного законодавства.
Хоча ще одним дієвим механізмом може бути законодавча ініціатива Євросоюзу, яка була б обов’язковою і для України.
Ксенія Сентімреї, Prozak.info