Наша область багата на різні корисні копалини, які в усі часи були на службі розвитку краю та покращення добробуту його мешканців. А метал став каталізатором суспільного життя Закарпаття.

Найпопулярнішим журналом у СРСР був Огонёк

Відомий тележурналіст Олександр Герешко розповів, як розпочиналася електрофікація Ужгорода

Відео сплаву бокорашів на Міжгірщині у 1957-му році показувало Чеське телебачення

Унікальний фільм 1956-го року за участі Закарпатського народного хору виклав у соцмережі телевізійник Олександр Герешко

Переклала статті ужгородська журналістка Вікторія Макушина-Рего, упорядкував видання краєзнавець Шандор Ковач, надрукувало видавництво "Romanika". Поки що книжка продається лише в Будапешті.

Презентація книги Архітектура Ужгорода австро-угорської доби відбулася в кафе-музеї "Під Замком"

Кожне місто, село, підприємство мають свою історію. Вивчення цієї історії допомагає краще осмислити минуле, зрозуміти й оцінити сучасне. Вона є частиною історії нашого краю, а їх виробнича діяльність піднімала добробут наших людей. Свого часу ці гіганти були добре відомі на весь Радянський Союз, а з ними й Ужгород, який вони зробили центром виготовлення надскладної продукції. Ось чому для читачів ми робимо сьогодні історичний екскурс цими заводами. Такими були: «Електродвигун», «Турбогаз», «Ужгородприлад», «Механічний завод», машинобудівний «Тиса». То якими вони були, що виробляли і як ці заводи впливали на життя обласного центру.

У Мукачівському замку буде реалізовуватися європейський грантовий проект.

 Олег Олашин розповів про ескіз прототипу гербу Підкарпатської Русі 1920-го року

Напевно, для того, аби відчути вповні красу і шарм інтелігентності Ужгорода, варто тут мати коріння.Аби вберегти його дух, який живе на стареньких тихих вуличках та у величних, ділових спорудах Малого Галагова, годилося би бачити в них давнє прекрасне місто, а не набір із цегли, скла, штукатурки, дерев’яних дверей та вікон...Важко сказати, в якому році почалося руйнування міста: чимало постаралася свого часу радянська влада, критичного ж рівня воно досягло в останні кілька років. Перлини міста, які несли в собі неповторний шарм Ужгорода, почали зникати настільки стрімко, що ужгородці, народ, у принципі, м’який і неконфліктний, заворушилися.