Унікальні фото архітектурної споруди Закарпаття збереглися в альбомі «Československá armáda na hradě Palanok» («Чехословацька армія в замку Паланок»). Сфотографував замок у 1930-х роках Miroslav Hubálek.  

Гідротехнічні споруди на закарпатських річках ХІХ-ХХ століття - кляузи вражають своєю функціональністю. Саме завдяки їм бокораші сплавляли ліс з верхів'я гід до низинних районів. Вода нерідко була причиною загибелі в той час, і водночас саме вода сприяла будівництву за допомогою деревини, продажу лісу, а відтак і добробуту мешканців гірських районів.  

Одна з найважливіших вулиць Ужгорода і сьогодні цілком відповідає перекладу своєї назви з італійської - "вулиця, де прогулюються".  

  Деякі з ужгородських площ досить важко впізнати на старих листівках. Водночас цікаво заглянути в історію Ужгорода, яка сьогодні живе саме на таких світлинах, бо сучасники нерідко завдають непоправної шкоди старому місту, котре ми сьогодні втрачаємо з кожною наступною недоречною забудовою. 

«Зважаючи на виключну потребу піднесення культури в Закарпатській Україні та клопотання Народної Ради Закарпатської України, Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У постановляють: відкрити в 1945 році державний університет у м. Ужгород з такими факультетами: історичним, філологічним, біологічним і медичним», - йшлося у постанові про відкриття університету. Літопис Ужгородського державного університету розпочався з 18 жовтня 1945 року. 

Найдревніша і найцінніша історико-архітектурна будова Ужгорода століттями височіє над містом, і бачила чимало перетворень усього Закарпаття. Пропонуємо вам мандрівку до замку крізь роки, а разом з тим і його історію. 

Олександр Духнович, якого вважають будителем й одним зі стовпів русинства на Закарпатті, насправді був уродженцем зовсім іншого краю. Походження його предків із роду князів Черкаських називають нічим іншим, як романтичною іронією.  

  Малий Уж сховали від ужгородців у 30-х роках минулого століття. Невелика притока була туристичною принадою Ужгорода, але завадила містобудівним планам чехословацької влади. Відтак сьогодні Малий Уж досі "живий" лише на старих фото. 

Багато списів поламали українські лінгвісти і депутати різних рівнів на надуманій мовній проблемі, якої на світі практично не існує. 

Один із найвідоміших і найдавніших рукописів Закарпаття – Королівське Євангеліє - відтепер існує у вигляді репринтного видання.  Презентація його перших двох примірників відбулася у четвер, 20 серпня, у капличці Ужгородського замку, куди була запрошена культурна інтелігенція та представники духовенства.

"Бути пастирем овець - це гордість, це розкіш. Старший вівчар, який панує 700-800 вівцями, візьме до себе 4-6 хлопців-вівчариків, таке саме число псів-помогачів, не міняв би ся з чорногорським королем. Він є паном полонини, командатом, всемогучим", - описує життя пастухів на закарпатській Гуцульщині у 20-30-х роках ХХ століття педагог, журналіст, літератор Андрій Ворон.