100 років тому в Ужгороді було прийняте рішення про приєднання краю до Чехословаччини

100 років тому в Ужгороді було прийнято історичне рішення про приєднання Подкарпатської Русі до Чехословаччини

У вирі бурхливих післявоєнних подій в Центральній Європі в результаті розпаду Австро-Угорщини, опинився в 1919 р. і наш край. Перед русинськими політичними діячами постала проблема: до якої держави приєднати наш край. Ситуація в Центральній Європі весною 1919 р.  вимагала діяти швидко і рішуче. Орієнтація на Росію відпала від самого початку по причині страху з більшовизації, українські тимчасові держави – ЗУНР та УНР не втримались на міжнародній арені в результаті їх власної слабкості. Точка зору проугорських діячів до уваги вже не приймалась, оскільки вони втратили підтримку в нашому краї після комуністичного перевороту в Угорщині. Ідея приєднання нашого краю до Чехословаччини для абсолютної більшості політично активних русинів стала рятівною необхідністю. 8 травня 1919 р. в Ужгороді відбулась зустріч делагатів ужгородської, пряшівської та хустської народних рад з делегацією американських русинів (200 делегатів та 1200 гостей) під головуванням Августина Волошина, який чи не найактивніше виступав за приєднання краю до ЧСР (навіть словом не згадав про Україну). На цьому зібранні було вирішено створити Центральну Руську Народну Раду (ЦРНР) – нового спільного органу всіх трьох народних рад та представників еміграції. Головою ЦРНР було обрано А.Бескіда. Замісниками голови були обрані А.Волошин, М.Стрипський та М.Бращайко, членами комітету Й.Камінський, Й.Бращайко, А.Гагатко, Д.Вислоцький та інші. Почесним головою був обраний Г.Жаткович.

   Наступного тижня на п’яти засіданнях ЦРНР всебічно були розглянуті майбутні відносини Руської (Русинської) держави з Чехословацькою Республікою в дусі програми Г.Жатковича. Галицькі русофіли знову намагались підняти питання «об‘єднання всіх карпаторосів». Однак керівництво ЦРНР рішуче відмовилось займатись проблемою Галичини, поки не буде вирішена майбутня доля нашого краю.

    Підсумовуючи вищесказане можемо стверджувати, що рішення стосовно приєднання нашого краю до новоствореної слов’янської держави – Чехословаччини було єдино правильним на той час. Більше того: тільки це рішення активних русинів і було єдино правильним за всю багатовікову історію нашого краю.      

Дмитро Поп, Ужгород