image

Гунгвар, Унгуйвар, Гункбар, Оуггород - історичні назви Ужгорода

Про Ужгород від найдавніших часів до сьогодення для нашого сайту написав відомий ужгородський історик Федір Брецко. Інформація важлива для тих, хто хоче нагадати собі історію міста, чи й взагалі відкрити для себе нову інформацію про заснування Ужгорода і його розвиток протягом багатьох століть. Пропонуємо вам першу частину чимало історії від пана Брецка, а також нагадуємо, що кількома тижнями раніше публікували історію Закарпаття у такій же доступній формі. Усі частини статті можете прочитати у розділі "Історія".

Печатка Яноша I Другета, палатина Угорського королівства. 1332 рік

ЗАСНУВАННЯ УЖГОРОДА

     Давніх слов’ян, що населяли землі майбутнього Ужгорода, відносять до племен білих хорватів. На місці Ужгорода було кілька їхніх поселень, головним з яких поступово стало поселення на Замковій горі. Наприкінці ІХ ст. воно було укріплене, обнесене дерев’яним частоколом, мало свого правителя – дуку або князя. Саме це поселення і дало початок місту Ужгороду. Дещо умовно роком заснування Ужгорода прийнято вважати 893 рік. Місто виникло на найбільш жвавому шляху, що з’єднував Галичину з сучасними Словаччиною і Угорщиною. Тому це місто мало виникнути одним з найперших. Найдавніша та достовірна писемна згадка про Ужгород збереглася на карті арабського мандрівника, географа Аль-Ідрісі 1154 р., де він позначений як Гункбар або Унгу. Унгвар, Гунгвар, Онгвар, Унгуйвар, Унгоград, Гункбар, Оуггород, Ужгород – це ще не повний перелік назв нашого міста, які воно отримувало протягом вікової історії від своїх володарів та жителів. Власне, сама назва у всіх своїх інтерпретаціях перекладається, як «замок на річці Уж». Коли у ХІІІ ст. Закарпаття остаточно увійшло до складу Угорського королівства, Ужгород став центром комітату (жупи) Унг, тут сидів спеціальний намісник короля – палатин. Водночас місто було предметом суперечок між Угорським королівством та Галицько-Волинським князівством.

 

ПРО ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ СТІНИ УЖГОРОДСЬКОГО ЗАМКУ

     Ужгородці мають чим гордитися, бо уже в ХІІ ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ фортецею на Замковій горі. Остання вперше згадується під 903 роком в угорській хроніці, яка описує штурм Ужгородського замку легендарного князя Лаборця кочівниками-уграми вождя Алмоша та його сина Арпада. Побудова оборонної системи була розпочата в період панування романського стилю і завершилася до XVI – XVII ст. – ця остання перебудова і позначила сучасний вигляд фортеці. У 1322 р. угорський король Карл Роберт, з нової династії Анжу, дарує замок магнатській сім’ї Другетів, який належав їй понад 360 років (1322–1691). Древній в’їзний отвір обрамлений у 1598 р. білокамінним ренесансним порталом. У стінах Замкової церкви – першої ужгородської церкви (у 1728 р. її спалила пожежа), – 24 квітня 1646 р. було укладено Ужгородську унію про об’єднання православної церкви на Закарпатті з католицькою церквою. У кінці XVII століття рід Другетів по чоловічій лінії вимирає, і Ужгородський замок переходить у володіння графа Міклоша  Берчені та його дружини-красуні графині Крістіни Чакі, які доклали чимало зусиль для розбудови замку. Із трьох сторін замок оточує сухий рів глибиною до 10 метрів, через який  було перекинуто підйомний міст.

Будівля жупанату в Ужгороді на початку XX століття

     Під час Визвольної війни угорського народу 1703–1711 рр. під очільництвом Ференца Ракоці проти Габсбургів, один із повстанських загонів Івана Беци у 1703 р. захопив Ужгород і оточив замок, але взяти його не зміг. Тільки в 1704 р. гарнізон замку залишив фортецю і відійшов у Польщу. Після поразки антигабсбурської війни у 1711 р., Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Імператриця Австрійської імперії Марія-Терезія передала замок у 1775 р. Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 р.), а сам замок став одним із центрів науки, літератури й культури міста та краю. З 1947 р. у стінах фортеці Замкової гори розмістився краєзнавчий музей. 

     Нині в замку понад 100 тисяч експонатів і 40 приміщень, прогулюючись якими можна проілюструвати всю історію Закарпаття, починаючи з найдавніших часів. Час в музеї – особливо сконденсований. Адже, минаючи одну кімнату за іншою, наче переносишся  в різні століття, після чого Ужгород стає ближчим і зрозумілішим. На подвір’ї замку нас чекають чудові скульптурні витвори: Геракл, який убиває лернейську гідру, Гермес – покровитель мандрівників та хижий птах Турул (сокіл) – міфічний птах древніх угрів. Про загадкові місця та стіни фортеці на Замковій горі до нас дійшли різні здогадки, легенди та домисли.

     

Учениці IV класу та директор дівочої школи в Ужгороді. 1919 рік

УЖГОРОД: ВІД МІСТА-ФОРТЕЦІ

ДО МІСТА-ЦЕНТРА СРІБНОЇ ЗЕМЛІ – ЗАКАРПАТТЯ

    Ось тут, на Замковій горі, ще в IX столітті народився Ужгород. Спочатку – місто-фортеця, нині ж – серце Срібної Землі – Закарпаття. Це старовинне європейське місто з багаточисленними історико-культурними пам’ятками.

     Наше місто розташоване на межі між Карпатськими горами та Середньодунайською низовиною, майже у самому серці Європи. Його населення становить близько 120 тисяч чоловік, представників різноманітних національностей (українці-русини, угорці, словаки, росіяни, роми, німці, євреї, болгари, поляки, …) та конфесій (католики, православні, протестанти, іудеї тощо).

     Подорожуючи Ужгородом, відчуваєш себе ніби у машині часу: то нібито знаходишся серед середньовічної чи еклектичної архітектури часів Угорського королівства та Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії, то раптово опиняєшся у XX столітті серед прагматичного чехословацького конструктивізму, а потім бачиш перед собою будови радянського модернізму, серед яких ростуть дерева з Японії, Аргентини, Канади, Австрії, Британії, США, Афганістану і багатьох інших країн. Цікаво відзначити те, що наше місто сьогодні умовно поділяється на три історично-архітектурні частини: місто угорського періоду з центром на площі Театральна, місто чехословацького періоду з центром на площі Народна, місто радянського періоду з центром на площі Кирила і Мефодія.

Орлина площа (нині площа Шандора Петефі) в Ужгороді. Поштівка 1900 року

     Сьогодні Ужгород – адміністративний, духовний, економічний і культурно-освітній центр Закарпаття. Тут розташовані регіональні й місцеві органи влади та управління, дошкільні, середні загальноосвітні, професійно-технічні й вищі освітні установи, багаточисленні спортивні заклади й споруди, музеї й театри, філармонія, церковні споруди різних конфесій та пам’ятники. В місті кували свій талант відомі в Україні та за її межами науковці та освітяни, прозаїки та поети, художники та скульптори, композитори та музиканти, актори та спортсмени.

 

Фото з мережі Інтернет та сторінки спільноти  Transcarpathian Heritage у соцмережі Фейсбук

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Тел.: +38 095 308 8778

    mail.prozak@gmail.com