Євген Фенцик про російських закарпатців, хрещених Володимиром

 

Євген Фенцик у статті, опублікованій у духовно-літературному журналі "Листок", редактором якого він був, розмірковує про походження предків закарпатців, а також їхню приналежність до християн, яких хрестив Св. Володимир.  

Культурно-політичний діяч, письменник, редактор духовно-літературного журналу "Листок" Євген Фенцик у своїй статті з нагоди 900-ліття хрещення російського народу, пише і про те, що наших предків не могли хрестити нащадки Кирила і Мефодія. 

Журналіст переконаний, що річниця хрещення Русі заслуговує особливої уваги, тому що наші предки дістали християнську віру теж через святого Володимира.

"Немає сумнівів у тому, що наші Карпати були рідко заселені у 988 році, а якщо де-небудь були заселені, то жителі Карпат ще не називалися народом руським, вони, як наші словаки, і донині - називалися просто слов’янами чи словенами; - руськими стали називатися жителі східних Карпат лише тоді, коли вони стали заселяти цю місцевість із сусіднього Галича, із Молдовії і Бесарабії та із Поділля під князем Федором Корятовичем. Але приходили вони сюди вже християнами", - зазначає Фенцик у статті.

Редактор духовно-літературного журналу "Листок" припускає, що словаків могли хрестити нащадки Кирила і Мефодія, "але не нас, росіян". Предки угро-русів переселилися в Угорщину з сусідньої Червоної Русі (Галичини), - тобто з Поділля, а ці території хрестив Володимир, пише Євген Фенцик.   

У чехословацький період був визначений перелік "будителів", до яких зараховують і Фенцика. У той час він єдиний писав твори і статті російською мовою. Тож сучасні русини нерідко згадують його як такого, що вболівав за окремішність русинів.  Але він дотримувався зовсім протилежних поглядів і навпаки - відстоював єдність території тогочасного Закарпаття з Росією. Фенцик вживав слово "русин", однак вірив у один російський народ.  

Довідково

(за інформацією Турінформ)

Євгеній Фенцик - будитель, священник педагог, культурно-політичний діяч. Його пам’ятник в Ужгороді знаходиться у самісінькому центрі міста.

Євгеній Фенцик народився 5 жовтня 1844 р. в селі Малій Мартинці Березького комітату (нині Свалявський район) у сім’ї священика місцевого храму Св. Петра і Павла Андрія Фенцика. Початкову освіту Євгеній здобув у рідному селі, відтак вчився в Ужгородській та Сатмарській (Румунія) гімназіях, а далі – на теологічному факультеті Віденського університету.

1869 року він розпочав виконувати свої священичі обов’язки як священик та душпастир. Служив він у с. Бочаревицю (Іршавський район),с. Буківці (Воловецький район), у с. Дусині (Свалявський район). с. Порошкові (Перечинського район) у Великому Раковці (Іршавський район), у с. Горінчеві (Хустський) район.

Часті переміщення отця Євгенія Фенцика до різних церковних приходів були пов’язані з недовірою до нього з боку місцевої австро-угорської влади та керівництва Мукачівської єпархії – особливо, коли єпископами були Стефан Панкович (1867-1874) та Іван Пастелі (1875-1891), які сприяли політиці мадяризації підкарпатських русинів.

Окрім релігійної діяльності Євгеній Фенцик проводить і культурно-просвітницьку діяльність. Видає і редактує (з 1885) півмісячник «Листокъ», що друкувався мішаною російською і церковно-слов’янською мовою, проте популярний «Додатокъ» друкувався мовою, зближеною до народної.

Євген Фенцик писав поезії, (поема «Коріятович»), балади, оповідання та повісті з життя інтелігенції й духовенства: «Нищие духом», «Учитель Неборака», історична драма «Покорение Ужгорода»; деякі твори під псевдонімом Владимир. Автор шкільних підручників, публіцистичних статей. Вибрані твори: «Собрание сочинений» (1932).

Його пам’ять була увіковічена, та встановлено пам’ятник в Ужгороді роботи нашої землячки Олени Мондич-Шинелі. Урочисте відкриття пам’ятника відбулось 16 травня 1926 року. Замовником скульптури є Общества карпаторуських студентів “Возрожденіе”.

За замовлення Товариства будучи ще студентом Олена Мондич-Шинелі отримала замовлення на виготовлення бюсту. Проект був схвалений Міністерством народної освіти Чехословаччини, яке погодилося закупити пам’ятник, якщо він буде встановлений в одному з міст Підкарпатської Русі. Відкриття пам’ятника взяло на себе Общество ім. Олександра Духновича в Ужгороді, головою якого був о. Євменій Сабов.

Пам’ятник в Ужгороді знаходиться у невеличкому скверику поміж будівлею колишньої синагоги (сучасна Закарпатська обласна філармонія) та театру ляльок «Бавка».

 

Копію статті надав нашому сайту відомий ужгородський історик і краєзнавець Йосип Кобаль.