Комікс про Ужгород 92-річної давності (ФОТО)

Комікс зберігається у Національній бібліотеці ЧР. Клементінум. Це своєрідний приклад соціальної сатири, стьобу на Ужгород 1920-х років.

Автором коміксу, опублікованого у видавництві  Я. Ветешнік (вул. Минайська 14, Ужгород) у 1924 році, є Яра Малкус. 

Фотографії сюжетів коміксу опублікував на сторінці у Фейсбуці Pavlo Krysheny.  Він здійснив переклад підписів до картинок коміксу.

У коміксі йдеться про подорож пана міністра непотрібних справ інкогніто в Ужгород. 

У своїй канцелярії в Празі він дізнається, що в Ужгороді не все так добре. 

В купе третього класу приємно їде до Богуміна та тішиться тим, що в третьому класі можна досить непогано подорожувати. 

В Богуміні сідає велика група. За наказом провідника пан міністр уступає місце, оскільки ці люди ще не сиділи, а він сидить аж з Праги. Стоячи їде до самих Кошіц.

В Кошицях місця звільняються і пан міністр щасливо добирається до Ужгорода.

В Ужгороді йому обіцяє візник, що довезе його до готелю за 5 крон. 

Перед готелем візник вимагає замість 5 корун п’ятдесят, а коли пан міністр відмовляється, посилаючись на їхню домовленість, візник його відлупив і п. міністра затримує поліцейський за хуліганство. 

Кинули його в клітку поміж злодіїв, де він кряхтить аж до рана. 

Після цього його привели до комісара, якому він заплатив 100 корун штрафу, за те, що спричинив скупчення людей. Комісар його втішає, щоб він не переймався, бо в Ужгороді таке стається з кожним. Після цього його відпускають.

Відразу йде змити з себе сліди тюрми. Здивований комфортом ужгородських грязьових ван. 

В готелі замовляє кімнату та спускається у кав’ярню. Збентежено відчуває, що мода тут на 200 років випередила моду мавп і з сумом відправляється на огляд міста. 

Бачить з сучасне перевезення скотини та розгадує вивіски у місті.

Оглядає ринок. Побачивши кактуси, що ростуть з землі, робить висновок, що Ужгород знаходиться десь у Африці. 

Вечір провів приємно у барі. Коли зранку йшов додому, хтось наступив йому на руку. Зі страшним болем біжить до лікаря.

Лікар якраз оперує мозолі. Пан міністр бачить ужгородську особливість: устаткування для очистки.

Оглянувши хвору руку лікар заявив, що це скоріш за все „pachydermie fistuale ani“ та виписує йому йодну настойку тричі на день по столовій ложці.

У аптеці пану міністру кажуть, щоб йодну настойку він не вживав, бо у них її немає, та рекомендують скористатись мишоловкою системи „воль‘єр“.

Пан міністр оглядає квартири чеських чиновників,

ужгородський водопровід, та пробує питну воду.

При огляді ужгородської каналізації відчуває, що, мабуть, йому вже достатньо.

Відправляється у відділ непотрібних справ. Показує посвідчення, наказує негайно виправити ситуацію та вимагає автомобіль для дороги в Прагу. 

У той час, як авто везе його додому, ужгородська влада виправляє ситуацію: на шибениці висить автор цієї історії.