Найбільші солекопальні Закарпаття на старих листівках

 

Найвідоміший пункт соляного шляху, який існував на Закарпатті - Солотвино, або ж Slatina - рум., Faluszlatina + Aknaszlatina - угор., Selo Slatina + Slatinské Doly - слов., Salzgruben - нім. Однак крім цього пункту видобутку солі, шахти існували ще у Вишкові, Тячеві, а соляний шлях проходив через такі пункти: Солотвино – Олександрівка – Драгово – Свалява.

Фото опублікувала спільнота у Фейсбуці  Transcarpathian Heritage.

Для видобутку, зберігання й охорони солі були запрошені зі Саксонії німці («сакси», «саси»), які збудували в Мармороші численні міста й селища: Сигіт, Довге Поле (Кимпулунг ла Тиса, Румунія), Тячів, Хуст, а також Солотвино, яке по-німецьки називалося Зальцгрубен (salz — сіль). Історію Солотвина, а також фоторепортаж із сучасного селища ми публікували дещо раніше. 

Шахту Ференца відкрито у 1808 році. Вже у 1853 році площа шахти складала 4784 м², а глибина — 19 м. Сьогодні це шахта №7 Солотвинського солерудника. Так виглядали охоронці біля входу до соляної шахти ім. Ференца («Ferenc-bánya») в Солотвині у 1919-1922 роках (фото: Jiri Kral):

 

Це вигляд соляної шахти ім. Ференца на поштівці 1909 року:

На початку ХХ століття шахта теж потерпала від підтоплень. Це провалля підтопленої шахти Кунігунда в Солотвині (нині озеро Кунігунда) у 1916 році:

Соляна шахта ім. Ференца («Ferencbánya») в Солотвині у 1940 році. 
Східці на задньому плані мають 40 маршів — це близько 70-80 метрів глибини або висота 25-поверхового будинку.

Соляна шахта ім. Ференца (угор. Ferencbánya) в Солотвині у 1940 році

А це - соляний млин в Солотвині 1940 року:

У Вишкові також існувала соляна шахта, однак збереглися лише малюнки її інтер'єру від 1751 року.

Дещо схожа соляна шахта існувала у Тячеві. Також збереглися її малюнки від 1751 року.  За цими малюнками можна уявити технології та масштаби видобутку солі в ті часи.

 

ProZak.info