Територія Падіюну в Ужгороді мала належати спорткомплексу "Буревісник"
На його території спорткомплексу "Буревісник" в Ужгороді мали бути три басейни - один всередині будівлі і два відкриті. Але змінилися партійні керівники і проект лишився на папері. До того ж при будівництві "Буревісника" не врахували можливих повеней, тому в 2001 році корпус суттєво постраждав від води...
"Пам’ятаю, як будували «Буревісник» силами студентів і викладачів. Кошти виділялися ніби на ремонт, а насправді будували цілий комплекс. У проекті не врахували умови розташування його біля річки, тому в умовах повені приміщення затоплює. Так було, зокрема, у 2001 році.
Уся сучасна територія, яка належить Падіюну, мала бути територією «Буревісника». Крім басейну всередині будівлі, за проектом, мали бути ще два відкриті басейни. Проект існував лише на папері, бо черговий партійний керівник, який хотів показати свою активність, вирішив віддати частину території Падіюну. І сьогодні маємо хороше приміщення для палацу дитячої творчості, однак не маємо повноцінного спорткомплексу.
Я вважаю, що за спорткомплекс має відповідати проректор із господарської частини. Нинішня декан факультету здоров’я людини багато зробила, однак щоразу виникатиме питання про ремонти, які сам факультет робити не в силах, та й за які він не повинен відповідати", - розповідає в інтерв'ю Медіацентру УжНУ Перший майстер спорту СРСР із волейболу в Західній Україні, член збірних команд України та молодіжної збірної колишнього Союзу, тренер легендарної волейбольної команди співробітників УжДУ, яка стала чемпіоном Радянського Союзу серед викладацьких команд Іван Скрябін.
Він пригадує, що біля витоків створення кафедри фізичного виховання стояли Микола Кивежді, Іван Собенко, Інокентій Алексєєв, які представляли різні види спорту: "Як і всі вони, я пройшов за конкурсом, аби працювати на цій кафедрі".
Іван Іванович унікальний ще й тим, що відучив чималу кількість спортсменів від звички матюкатися. На запитання про те, як потрібно виховувати спортсменів, Іван Скрябін відповідає: "Передусім потрібно бути вимогливим до себе. Тренер повинен бути кумиром, і на нього мають рівнятися. Мені завжди було приємно, коли учні через багато років зізнавалися, що хотіли бути схожими на мене. Потрібно бути чесним, не дай Боже, бути несправедливим чи когось образити. Але слід бути й суворим. До мене на волейбол був дуже великий конкурс. І всім, хто приходив, я завжди говорив, що не терплю матюків. Казав їм: «Ви — майбутні інтелігенти, тому маєте бути такими, щоб на вас рівнялися. А ви матюкаєтеся. Тому давайте так: якщо не можете самі відучитися від цієї негативної звички, я допоможу. Коли почую, що хтось матюкається — підходжу і б’ю по фізіономії. Одразу встановимо правила, і потім не нарікайте».
Траплялося так, що й застосовував цей метод виховання: "Я завжди повторював, що угода — дорожча за гроші. А ми домовлялися на початку. І сьогодні, коли зустрічаю своїх вихованців, то вони розповідають, що справді відучилися від матюків після застосування такого методу".
У свої 83 роки легендарний тренер почувається щасливим і знає секрет щастя. "Варто пам’ятати, що життя минає, воно не вічне, тому потрібно бути порядним, чесним, зокрема, серед студентів. Погані викладачі завжди були, але проходить час, і колишні студенти не схочуть вітатися з такими викладачами. І сьогодні коли чую про викладачів-хабарників, не хочеться їм подавати руку. Найважливіша у житті — повага, яку маєш серед людей. І що з тих мільйонів, якщо боїшся вийти з власного дому... ", - переконаний перший майстер спорту СРСР із волейболу в Західній Україні.
Наталія Каралкіна