image

Той, хто з Ерделя: Невідомі факти про відомого закарпатського художника

 

Про одного з основоположників закарпатської школи живопису – Адальберта Ерделі можна говорити багто. Його життєвий шлях і творчий спадок досліджували мистецтвознавці, письменники робили митця героєм оповідань і навіть головний театр Закарпаття показав Адальберта на великій сцені. Попри це у біографії художника й надалі залишаються «білі плями».

В архівах і старих виданнях закарпатський історик і краєзнавець Йосип Кобаль відшукав маловідомі факти з життя і діяльності Адальберта Ерделі. Тож пропонуємо кілька штрихів до особистості закарпатського художника.

- Звідки походить прізвище Ерделі і що воно означає?

- Це прізвище художник отримав у 1901 році, коли його батько – вчитель народної школи у селі Паланок (нині Мукачево) вирішив змінити своє прізвище Гриць (Hritz) на таке, що краще звучало по-угорськи. Вважається, що це сталося нібито під впливом святкування 1000-ліття Угорської держави. Однак необхідно зауважити, що прізвища в Угорщині часто змінювали, і до «міленіуму» (1896 р.), і після нього. Не тільки в угорський, а й чехословацький, та навіть у радянський період. Причини зміни прізвища могли бути різними.

Прізвище «Ерделі» походить від угорської назви історико-географічної території Ерделю (Erdely), яку ще називають Трансільванія. У цій історії важливе значення мало і місце життя, роботи батька майбутнього художника. Він був учителем народної школи в селі Климовиця Іршавського району, яке входило до складу домінії Шенборнів. Тут, з центром у Загатті, була окрема лісова домінія, де працювало дуже багато німецькомовних лісових урядників. Частина цих людей були знайомими батька Ерделі. Тож дуже імовірно, що коли Михайло Гриць вирішив змінити своє прізвище, то він обрав таке, яке пов’язане з лісом, близько якого вони жили. У перекладі прізвище означає «той, хто з Ерделя», «людина з Ерделя».

647371167

- Ким були батьки Ерделі?

- Батько Адальберта – Михайло Гриць – греко-католик за віросповіданням, був родом зі Спіша (нині Словаччина) і народився в селі Верхня або Словацька Раславиця (нині просто Раславиця, неподалік Пряшева). Мати – Ілона Цайські, римо-католичка німецького походження, походила із села Подградік (нині Словаччина).

- Як вони потрапили на територію Закарпаття?

- Батько був учителем й отримав посаду у школі в Климовиці. Саме тут і народився майбутній художник у 1891 році. Родина Ерделі була багатодітна. Є відомості про, як мінімум, 14 дітей, частина яких ще в дитинстві померла. На початку 1897 року родина переїжджає жити під Мукачево у село Паланок, де батько Адальберта отримав посаду вчителя у місцевій народній школі. Родина жила в будинку № 121, з якого, за спогадами митця, було добре видно пам’ятник Турула на одній із веж Мукачівського замку. З Мукачевом пов’язано шкільні й гімназійні роки майбутнього художника.

- Де Ерделі здобував вищу освіту?

- Після закінчення Мукачівської гімназії він їде на навчання у Мараморош-Сігет (нині Румунія) у державне педагогічне училище, де отримує диплом учителя початкової школи. Після цього у 1911 році він вступає до Угорського королівського художнього інституту, який знаходився у Будапешті. У цьому інституті готували вчителів рисування і креслення. Таким чином, цей інститут був не мистецькою академією, як часто пишуть, а педагогічним закладом, який готував вчителів. Звичайно, тут викладали і найвідоміші художники Угорщини, тому в Ерделі була змога вдосконалювати знання на різних пленерах, куди запрошували найбільш здібних студентів.

До речі, в Угорщині ще в другій половині ХІХ століття вивчалося питання створення мистецької академії на зразок подібних західноєвропейських закладів. Але після кількарічного вивчення європейського досвіду було констатовано, що в Угорщині немає відповідних умов для створення академії.

002_02_a.erdeli_avtoportret_A._Erdeli_Self-portrait_1950_r._p.o._1005h80_0265a26693fdfd539168f8acd00b1262

- Чи працював Адальберт за фахом?

- Так, після закінчення вишу він повернувся в Мукачево і працював педагогом. У цей період територію сучасного Закарпаття як окрему одиницю під назвою Підкарпатська Русь приєднують до Чехословацької республіки. Зміна влади мала, безумовно, чималий вплив на всіх людей, які згідно з угорськими і чеськими законами, були державними службовцями. Вчителі також належали до цієї категорії, й були зобов’язані складати присягу держслужбовців. Чимало угорців відмовилися присягати, і в такому разі їх не допускали до державної роботи.

- Ерделі прийняв присягу?

- Наразі це невідомо, але знаємо про те, що у нього виникли проблеми з новою владою. Сам він був переконаний про помилковість розділення Угорщини і передачу території сучасного Закарпаття до складу сучасного Закарпаття. Це підсилювалося ще й тим, що в новій державі його диплом художнього інституту не визнали, як і педагогічний стаж у Мукачеві. Значною мірою з цим пов’язано те, що він спочатку 4 роки удосконалював свої знання в Німеччині (1922-1926 рр.), а потім 3 роки у Франції (1929-1931 рр.). І все це завдяки матеріальній підтримці нової чехословацької влади. 

Варто зазначити, що подібні відрядження у той час були звичним явищем серед педагогів. Наприклад, вчитель ужгородської гімназії Лаудон ще в ХІХ столітті їздив у відрядження у Середземномор’я, Африку і навіть побував на острові Ява в Південно-Східній Азії. У той час майже всі вчителі вдосконалювали й поглиблювали свої знання, знайомилися з міжнародним досвідом, педагогічними, науковими установами, пам’ятками природи, історії, культури.

- Коли художник оселяється в Ужгороді?

- У 1927 році він переселяється до Ужгорода, тут засновує з Йосифом Бокшаєм приватну Публічну школу малювання, де вони працюють з молодими талантами. Чимало майбутніх закарпатських художників пройшли через цю школу.

В Ужгороді Ерделі працював у вчительській семінарії Мукачівської-греко-католицької єпархії, де директорував Августин Волошин. Адальберт викладав тут рисування і креслення. Проживав в Ужгородському замку у будівлі, де сьогодні знаходиться адміністрація музею і бібліотека. Очевидно, недаремно він намалював і портрет єпископа Петра Гебея. 

сканирование0033

- Чи є картини Адальберта, невідомі мистецтвознавцям?

- А. Ерделі дуже багато працював і йому належать авторство багатьох сотень творів художнього мистецтва. Звичайно, не всі вони збереглися. Про деякі відомо більше, про інші майже нічого.

Мало хто знає, що одна з картин Ерделі, на якій зображено вид Ужгорода з гори Кальварїі, знаходиться не в картинній галереї чи приватній колекції, а на дні Чорного моря. Відомо, що в Угорщині на початку 1941 року був спущений на воду військовий корабель, який отримав назву «Унгвар». З ініціативи й за підтримки регенського комісара Підкарпаття Міклоша Козми до його облаштування долучилися і представники тодішнього Ужгорода, зокрема, А. Ерделі, який для обідньої кімнати корабля намалював велику картину з видом на Ужгород.

Однак у листопаді 1941 року під час виконання бойового завдання на Чорному морі корабель підірвався на міні і затонув, а з ним на дно моря пішла й картина нашого видатного художника. Відомо, що серед загиблих моряків був і ужгородець Шандор Нодь, який колись працював механіком на місцевій скотобійні.

Про інші картини відомо досить багато, але й тут можна зробити маленькі відкриття.

Це стосується, до прикладу, картини «Біля стіни монастиря». Насправді на ній зображено не монастирську стіну, а стіну старої радванської церкви, під якою був встановлений бетонний пам’ятник Святого Яна Непомуцького. Тож це не невідомий монастир, а споруда в Ужгороді.

02-ungvar

- Яким був довоєнний період життя Ерделі в Ужгороді?

- У 1931 році з ініціативи Ерделі і при підтримці Йосипа Бокшая та інших художників в Ужгороді було засновано Товариство діячів образотворчого мистецтва Підкарпатської Русі, яке займалося не тільки організацією роботи художників, але й промоцією митців. Ерделі, як і інші художники, часто виставлялися не тільки в Ужгороді, а й за його межами.

У листопаді 1938 року Ужгород знову перейшов до складу Угорщини. Це вплинуло і на місцеву мистецьку еліту. А. Ерделі, який вважав себе угорцем, органічно вписався у нові умови і переробивши статути товариства митців, отримав згоду на заснування нового товариства.

У 1940 році в Ужгороді на сучасній вулиці Корзо (тоді Казінці) у колишньому будинку «Легіо» на другому поверсі відкрили картинну галерею для художників товариства, де щомісяця тривали нові виставки, а щотижня у неділю проводилися мистецтвознавчі лекції. Цікаво, що приміщення для галереї були виділені в одному з офісів партії Автономний землеробський союз Андрія Бровдія. Тут же знаходилося кафе «Фелвідийк» (українською «Верховина»). Отже, це місце стало одним із центрів, де часто збиралися ужгородські художники, щоб обговорити питання організації, нові мистецькі твори тощо. У кафе був окремий джазовий ансамбль, тут можна було добре поїсти й випити. Організовував роботу галереї від імені товариства Андрій Коцка.

Серед найбільших поціновувачів творів закарпатських художників згадується регенський комісар Підкарпаття Міклош Козма. Він докладав чимало зусиль, зокрема, фінансових, для підтримки товариства і його діяльності: організації пленерів, закупівлі матеріалів. На власні кошти придбав багато картин місцевих художників, зокрема, й Адальберта Ерделі. Яка їхня доля – поки що невідомо.

81(13)

- Що змінилося в житті художника з приходом радянської влади?

- 27 жовтня 1944 року Ужгород ввійшли радянські війська, а наступного дня у присутності військових командирів 4 Українського фронту, зокрема, і Леоніда Брежнєва була створена тимчасова міська управа – так званий  Народний комітет м. Ужгорода. Його очолив колишній міський урядник Петро Сова.

Адальберт Ерделі, як свідчать матеріали тих часів,  вперше включився у політичну діяльність і став членом Народного комітету, брав активну участь у його роботі. Зокрема, він входив до складу комісії, яка визначала благонадійність тих чи інших людей. Ця комісія видавала посвідчення про те, чи підтримувала людина у період угорської окупації антинародну діяльність влади, чи входила до складу політичних партій, організацій, чи виступала публічно проти комуністів, слов’ян чи місцевих жителів.

Коли постало питання про увіковічення пам’яті радянських солдат, які загинули у боях за Карпати й Ужгород, А. Ерделі запропонував власний проект цього пам’ятника. Спочатку думали розташувати його на одній із площ Ужгорода, як це було зроблено в усіх інших закарпатських містах. Скульптурна композиція, за задумом митця, мала складатися з трьох осіб – раненого радянського воїна, який лежить на землі, місцевої дівчини, яка нахилилася до нього і хоче йому допомогти, і ще одного радянського воїна з автоматом в руках, який рветься у бій. На думку Ерделі, це мало символізувати важкі бої за визволення краю, допомогу місцевого населення й поклик до захисту Вітчизни.

До створення композиції він хотів залучити й інших ужгородських художників, однак військові вирішили, що всі пам’ятники визволителям на нових територіях повинні робити військові інженери, архітектори, а не місцеві. Тому пам’ятник звели на Кальварії, а його креслення розробили незакарпатці. Це, правда, не означає, що художники не були залучені до виконання інших робіт, пов’язаних із облаштуванням міста чи пропаганди нової влади.

Окрім появи нових тем у репертуарі, митці отримали замовлення на виготовлення картин, присвячених вождям світового пролетаріату, діячам комуністичної партії, які повинні були прикрашати окремі установи чи фасади будинків. Ерделі, як відомому портретисту, доручили намалювати Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна, однак йому важко давався перехід на нові вимоги, змінити своє єство він так і не зміг. Це мало негативний вплив на його подальше життя й діяльність. Він поступово втратив свої позиції, а потім у пресі почалося цькування, й після хвороби у 1955 році художник помер. Сьогодні, як і в минулому, Адальберта Ерделі справедливо вважають метром закарпатської школи живопису й одним з кращих художників України.

 

Наталія Толочко

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com