Якими були легендарні опришки Закарпаття
Найбільш відомими народними розбійниками-опришками в Закарпатті були Шугай та Довбуш. Але насправді опришків було значно більше
Відомий закарпатський краєзнавець Федір Шандор у соцмережах нагадав про славних опришків Закарпаття і коротко написав про найбільш відомих
Беца Іван — діяв на початку XVIII ст. в долині р. Уж, селянська біднота Перечинщини та Березнянщини на чолі з опришківськими отаманами І. Бецою, Я. Вайдою, В. Довбеєм, Ю. Галаєм, О. Пастеляком, Ф.Ганчаком активно діяла в цих регіонах. У 1704 р. Беца оволодів Ужгородським замком, зокрема 18 серпня в околицях Ужгорода з'явилося кількасот повстанців, яких очолив Іван Беца. Вони захопили Горяни. Брав участь у повстанні Ференца Ракоці II. Командуючим Ужгородським гарнізоном за наказом Ракоці став Іван Беца, та восени 1704 р. князь заарештував Бецу, якого ув'язнив спершу в Ужгороді, а потім перевів до Кошиць, де тримав до 1709 р. Беца після визвольної війни не склав зброї і продовжив далі діяти як опришок, згодом командування загоном перебрав його син, теж Іван. У селі Вишка В-Березнянського району з його іменем пов’язані печери під назвою «жіванські ями».
Виба — роки діяльності невідомі. За фольклорною традицією діяв в околицях с. Синевирська Поляна на Закарпатті.
Бринда — історичних даних про благородного розбійника, що діяв в околицях с. Броньки Іршавського р-ну на Закарпатті, немає. Народна традиція пояснює, що діяв він «після загибелі Бронецького замка»
Главатий (Головач, Головатий) Федір — діяв у кінці XV — на початку XVI ст. на Пряшівщині.
Довбуш (Добош, Добощук) Олекса Васильович (1700—24. VIII. 1745) — видатний керівник опришківського руху у Карпатах. Перші відомості про його діяльність містяться в документах за 1738 р. Загін О. Довбуша налічував від трьох — семи чоловік до п'ятдесяти, діяв в основному на Покутті, роблячи походи на Закарпаття, Буковину, Галицьке Прикарпаття. Опорним пунктом О. Довбуша була гора Стіг у Чорногорах.
Загірський Іван — легендарна постать, збірний образ опришка-вихідця із Закарпаття у загоні Олекси Довбуша. Разом з Олексою Довбушем опришкувало кілька вихідців із Закарпаття — син Серичика з Ясині, його односельчанин Матвій Цюперик, Гриць Мартущуків, Іван з Валені, Круцяків та інші.
Есе Томаш - у 1703-1711 роках закарпатці брали участь у визвольній війні проти Габсбургів. Поштовхом до загального виступу стали події в Березькому комітаті, де незадоволених очолив відважний селянський ватажок, учасник повстання 1697-1698 років Томаш Есе з села Тарпа. Ядро повстанського загону становили селяни з с. Вари Берегівського району і Тарпи (сучасна Угорщина). До них приєдналися загони з Мукачівщини на чолі з Михайлом Папом із Мукачева та Альбертом Кішем із села Баркасова. Серед керівників повстанців були Дьєрдь Біге із села Бені, Янош Мойш та ін. Повстання швидко охопило сусідні села — Вилок, Беню, Мужієво — і поширилося на Березький, Угочанський, Марамороський та Ужанський комітати. На початку червня 1703 року повстанська армія на чолі з Т. Есе зібралася біля села Довге Угочанського комітату, де сподівалася зустріти князя Ференца Ракоці ІІ. Проте 7 червня повстанців тут наздогнало дворянське ополчення на чолі з Шандором Карольї. Зненацька, темної ночі, коли повстанці не чекали, озброєні до зубів ополченці напали на їхній табір. Розпочався кривавий бій. Це була перша битва між повстанцями (куруцами) та прихильниками австрійського імператора (лабанцями) відбулася 7 червня 1703 року біля села Довге, на Іршавщині. Сили були нерівними, і повстанське військо, яким керував Томаш Есе, зазнало поразки від урядових військ. Повстанці відступили до села Завадки, куди 16 червня 1703 року прибув з Польщі Ференц Ракоці ІІ.
Китра Іван— роки опришкування невідомі. За усним переказом — діяв в Закарпатті, в с.Лісарня. В селі Грабово до сьогодні можна побачити видовбану опришками печеру де вони зберігали своє збіжжя.
Кливець Юрій — побратим Ілька Липея, що діяв на Закарпатті у 30-х рр. XX ст. Після загибелі Липея (1935 р.) Кливець пропав безвісти.
Кошель — роки діяльності невідомі. Усна традиція робить його засновником с. Кошелевого на Закарпатті, письмова згадка про яке відноситься до початку XV ст.
Липей Ілько — бунтар, діяв у районі селища Міжгір'я Зк у 30-х рр. XX ст. разом із побратимом Юрком Кливцем. Загинув у перестрілці з жандармами у 1935 р.
Марусяк-Пилипюк Дмитро — родом із с. Космача (тепер Богород-чанського р-ну І-Ф), діяв у Східній Галичині і на Закарпатті.
Метач — роки діяльності невідомі. За усною традицією — засновник населеного пункту Матачова (тепер входить до с. Ізок Між-гірського р-иу на Закарпатті). Ізки, а відтак і Матачів, згадуються вперше в письмових джерелах другої половини XVI ст.
Мисьо — роки діяльності невідомі. За усною традицією діяв у одному з присілків с. Репинного Міжгірського р-ну на Закарпатті. Присілки с. Репинного, яке засноване на початку XV ст., виникли десь у XVII ст.
Пинтя — ватажок загону опришків, діяв на початку XVIII ст. на Закарпатті і Покутті, брав участь у повстанні куруців проти влади Габсбургів у 1703 р. Перейшовши у 1704 р. на Покуття, Пинтя об'єднав свій загін із опришками на чолі з Іваном Пискливим. Об'єднаний загін (66 чол.) очолив Пинтя. Найзначнішою бойовою операцією загону було здобуття містечка Косова. Хустський замок, зруйнування якого народна традиція приписує Пинті. вражений ударом блискавки у Порохову башту 3 липня 1766 р.
Рахівський Іван — опришок із загону Олекси Довбуша. Документального підтвердження, чи був такий опришок у загоні Довбуша, немає, але ще в одному із перших нападів славного ватажка на двір шляхтича Добросільського в с. Вербіжі біля Коломиї брали участь «два брати з Угорщини» (1739 р.), а взагалі в загоні Довбуша діяло сім закарпатців, в основному з Рахівщини.
Салей — постать легендарна. Село Салдобош (тепер Стеблівка Хустського р-ну Зк), заснування якого приписується Салею, у письмових джерелах згадується у 1389 р., коли ще не було опришківського руху.
Сокирка — роки діяльності невідомі. Село Сокирниця Хустського р-ну на Закарпатті, заснування якого приписується Сокирці, виникло в середині XIV ст., до опришківського руху в Карпатах.
Товканець Федір — бунтар, родом з с. Голубиного Свалявського р-ну на Закарпатті, діяв у 20-рр. XX ст.
Цуперяк Матій — опришок із загону Олекси Довбуша, родом із с. Ясіня Рахівського р-ну на Закарпатті. В документах про діяльність Довбуша фігурує під прізвищем Цюперика.
Штєфан — роки діяльності невідомі. Можливо, це Степан Качулка, спійманий шляхтою і страчений у Галичі в кінці 1762 р. Він був родом із Закарпаття, яке входило тоді до складу Угорщини.
Шугай Микола — останній опришок Карпат. У 1917 р. втік із австрійської армії, переховувався в лісах; обороняючись, убив кількох жандармів. Діяв у околицях рідного села Колочави Міжгір-ського р-ну Зк. По-зрадницьки убитий спільниками 16 серпня 1921 р.
Яношик (Йончі) — опришок, діяв на початку XVIII ст. в горальських Татрах. Загинув на шибениці у 1713 р.