Закарпаття ХХ століття: автономія, Волошин і совєти
Відомий ужгородський історик Федір Брецко спеціально для нашого сайту написав короткий екскурс в історію Закарпаття, яка може слугувати шпаргалкою тим, хто не дуже добре розбирається у минулому Закарпаття. Ми повідомляли вам про часи раннього Середньовіччя у краї, а також Закарпаття у розрізі п'яти століть. Сьогодні публікуємо завершальну і найбільш близький нам період історії - ХХ століття.
ЗАКАРПАТТЯ У ХХ ст. Перша світова війна сповільнила темп розвитку нашого краю. У вересні 1914 р. стався прорив росiйських вiйськ поблизу Ясiня, Рахова, Ужка, те ж повторилося наприкінці жовтня 1914 р. у напрямі на Ужок i Яблунецький перевал. Було захоплено 15 сiл — Волосянка, Ужок, Стужиця, Ставне, Люта, Воловець, Ялове, Гукливе, Скотарське, Студене і т.д. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 р. багато закарпатців виявило бажання приєднатися до України, про це чітко було заявлено на з’їзді у Хусті 21 січня 1919 р.
Але 10 вересня 1919 року Закарпаття за Тріанопольським та Сен-Жерменським договорами офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки, а першим губернатором Закарпаття був призначений ГЕОРГІЙ ЖАТКОВИЧ. Місто Ужгород стало адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки Закарпаття отримало сучасну архітектурну і культурну довершеність: у 1921 році Ужгород отримав лiцензiю на демонстрацiю кiнофiльмiв, у 1927 році тут створено єдину в Європi ромську школу, у 1929 році збудовано перший на Закарпатті аеропорт (в Ужгородi). До речі, 29 лютого 1920 р. у Конституції Чехословаччини з’явилася назва ПIДКАРПАТСЬКА РУСЬ. У 1920-тi роки на Закарпаттi було 60 газет, з яких: 22 видавалися угорською мовою, 10 російською, 9 руською, 5 єврейською, 4 чеською, 4 українською та 6 мовно змішаних.
Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року частина Закарпаття була передана Угорщині: низовинні райони краю з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово.
В іншій частині Закарпаття 15 березня 1939 року було проголошення нове державне утворення – Карпатська Україна, з центром у місті Хуст, а першим її президентом став АВГУСТИН ВОЛОШИН. На жаль, ця Карпатська держава проіснувала зовсім недовго, оскільки невдовзі була окупована Угорщиною. А вже у 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття під назвою Підкарпатська територія, вступила у Другу світову війну.
З 9 вересня по 28 жовтня 1944 року військами 4-го Українського фронту генерала армії Івана Петрова була здійснена Карпатсько-Ужгородська наступальна операція. Після запеклих боїв в умовах бездоріжжя та важкодоступної гірськолісистої місцевості радянські війська на 18 жовтня оволоділи Руським, Ужоцьким, Верецьким, Яблуницьким та іншими перевалами, 20 жовтня – досягли радянсько-чехословацького кордону, 24 жовтня – визволили Хуст, 26 жовтня – Мукачеве, 27 жовтня – Ужгород, 28 жовтня – останній населений пункт сучасної території України – село Чоп. В ході цієї військової операції було завдано серйозної поразки німецькій 1-й танковій армії, повністю розгромлено угорську 1-шу армію й завершено визволення остаточно сучасну територію України від німецько-фашистських загарбників.
Переможне для Радянського Союзу закінчення Великої Вітчизняної війни створило умови для завершення процесу возз’єднання українських земель в єдиній державі. 26 листопада 1944 року у Мукачеві в кінотеатрі «Скала» (пізніше – «Перемога») відбувся перший і останній з’їзд Народних Комітетів Закарпатської України (663 делегати), який прийняв Маніфест, яким одностайно ухвалено рішення «возз’єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір’ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословаччини».
Уряди СРСР та Чехословаччини березні 1945 р. розпочали переговори, які тривали з перервами і закінчилися 29 червня 1945 року підписанням у Москві Договору про Закарпатську Україну. Договір про Закарпатську Україну був підписаний у Кремлі за уповноваженням Президії Верховної Ради СРСР заступником голови РНК СРСР наркомом закордонних справ В’ячеславом Молотовим, за уповноваженням Президента Чехословацької Республіки главою уряду ЧСР Зденеком Фірлінгером і державним секретарем МЗС Володимиром Клементісом. При підписанні Договору від ЧСР були присутні міністри Національної оборони генерал Людвіг Свобода, Народної освіти проф. Зденек Неєдли, міністри Губерт Ріпка, Л. Прохазка. Від радянської сторони – заступник народного комісара закордонних справ Андрій Вишинський, посол СРСР в ЧСР Валеріан Зорін (1945–1947), представник уряду Української РСР Петро Рудницький. Акт підписання договору своєю присутністю удостоїв Йосип Сталін.
22 листопада 1945 р. радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну був ратифікований Тимчасовими зборами ЧСР, а 27 листопада – Президією Верховної Ради СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року в складі Української РСР була створена Закарпатська область, до якої ввійшли міста: Ужгород, Мукачево, 13 округів (у 1954 р. перейменовані у райони): Берегівський, Великоберезнянський, Воловецький, Волівський (Міжгірський), Іршавський, Мукачівський, Перечинський, Рахівський, Свалявський, Севлюшський (Виноградівський), Тячівський, Ужгородський, Хустський. 24 січня 1946 року Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ, в якому говорилось, що «у зв’язку з ратифікацією Договору між СРСР і ЧСР про Закарпатську Україну та утворення внаслідок цього Закарпатської області в складі Української РСР Президія Верховної Ради УРСР постановляє: ввести з 25 січня 1946 р. на території Закарпатської області законодавство Української Радянської Соціалістичної Республіки».