5 фільмів жахів, яких варто боятися

 

Сучасний кіноконвеєр фільмів жахів лякає глядача добре опрацьованими спецефектами і несподіваними скримерами, які повинні максимально різко й неочікувано з’являтися в кадрі.

Щодо неочікуваного, то сучасного любителя хорор-жанру важко налякати через ситість всілякими, проте схожими один на одного способами здивувати. Він прекрасно знає, що буде, якщо камера без зміни кадру два рази проходить по одному й тому самому місцю, що об’єкт/суб’єкт на якого камера звертає особливу увагу незабаром стане лякаючим елементом.

Треба визнати, що «бу» елементи це єдине, що може налякати глядача в більшості сучасних трилерів але потрібно пояснити, чому ці фільми апріорі не викликають саспенса, якщо ти, звичайно, їх не дивишся в темному кінотеатрі, коли зі всіх сторін б’є гучний звук . Лякаючі аспекти в сучасних хоррор-картинах давно втратили містичність через їхню детальну демонстрацію й опис. А чого ми найбільше боїмося? Правильно – невідомого й незрозумілого.

Сучасні режисери фільмів жахів працюють за принципом «моторошної долини» — гіпотези, за якою людина боїться людиноподібну істоту з мінімальними відхиленнями (зовнішніми і внутрішніми) від норми: Саме тому сьогодні максимальний тренд на всілякі ляльки і трупи: «Аннабель», «Астрал-3» і «Полтергейст».

Пропонуємо вам огляд 5 фільмів жахів з вищеописаними спецефектами, котрі дивують глядача і приносять чималу насолоду справжнім поціновувачам хорору.

«Воно переслідує»

Максимальний опис «бу» елемента робить хорор апріорі нецікавим через нівелювання містичного аспекту – невідомості, або точніше загадковості його походження. Зважаючи на цю теорію, здивувала стрічка «Воно переслідує» / «It Follows»(2014).

Картина виконана в традиціях трилерів 80-х. Демонстрація лякаючого елемента дуже плавна й нагнітаюча. «Бу» елементів й дешевих спецефектів мінімум, як і пояснень про природи аномалії, яка продемонстрована в фільмі. Надзвичайно свіжа ідея дає величезний плюс картині але й безвихідність в якій знаходяться персонажі, яким невідомо нічого ні про походження ні про засоби повністю позбавитись проблеми якраз забезпечить вас тим самим саспенсом навіть на деякий час після перегляду фільму, в додаток варто виділити хорошу композиторську роботу і затриматись на моменті сценарних «дір» — сюжетна лінія в деяких моментах перескакує, роблячи абсурдні нестиковки, здається щоб не наскучити глядачу стандартним розвитком подій з черговим героєм, але при цьому вимушує додумувати сценарій самому і як не дивно це цікавий процес, який займає глядача.

Саме через це, можливо, пролог стрічки  не особливо заінтригує а скоріше змусить вас виключити цей шедевр, але варто проглянути наступні декілька хвилин, щоб побачити неочевидний сюжет і відчути власні асоціації й домисли.

Картина заслуговує того, щоб її уважно розглянути, тому ми рекомендуємо її переглянути в кінотеатрі, чого не скажеш про римейк «Полтергейсту».

«Полтергейст»

Взагалі ця картина дуже скорочена — не те щоб тут були присутні сюжетні «діри», але з ходу подій достатньо пропорційно вилучені дрібні деталі через що здається, що персонажі надто швидко пристосовуються до того абсурду, який відбувається з ними і на диво адекватно до нього відносяться.

Варто зазначити,  що всі персонажі погано продумані, навіть «екзорцист» фільму — фігура як мінімум індивідуальна і ексцентрична присутня в більшості схожих картин, взагалі не робить особливого вкладу ні в плані допомоги іншим персонажам ні для розвитку сюжету. Нам демонструють скоріше дитячу казку з наївним героїзмом.

Загалом картина дуже змазана і «бу» елементи надто очевидні. Картина 1982 року давала глядачу саспенс, що виправдовувало необдуманий героїзм деяких персонажів а це невдала копія.

«Астрал-3»

 «Астрал-3» — пріквел до другої і першої частини, і бачимо що навіть без участі Джеймса Вана картина набула того самого особливого «бу» елементу, якого як мінімум не очікуєш побачити або не очікуєш побачити в такій інтерпретації. У всіх частинах «Астралу» Антагоніст є добре прописаною астральною істотою і паралельно з тим головним лякаючим елементом фільму або породженням цих елементів. Режисер багато вкладає в його правдоподібність що викупляє як всі можливі кліше з страшними моментами так і білет на фільм.

«Помилка часу»

Щодо картин з аналогічною до «Воно» містичною незавершеністю,  варто звернути увагу на «Помилку часу» / «Time Lapse»(2014). Ця картина — «компактний» містичний трилер з добре розкритими персонажами і специфічною атмосферою, яку формують взаємовідносини головних героїв на фоні незвичної знахідки, яка може кардинально змінити їх життя: виправити невдачі або навпаки, знищити їх. Взагалі фільми, де описується гра з часом, мають велике інформаційне навантаження і заслуговують уважного перегляду а оскільки хід подій в розв’язці і фіналі сюжету достатньо екстравагантний і в нас не виникло претензій в плані логічних нестиковок то цілком таки можна витратити час на перегляд цього шедевру.

«Еффект Лазаря»  

«Еффект Лазаря» / «The Lazarus Effect»(2013) загалом отримав дуже низькі оцінки в критиків але його можна виправдати мізерною кількістю гідних аналогів — взагалі продемонструвати повернення до життя після смерті це конкурувати з релігійними догмами, тобто традиційними уявленнями про неможливість подібного і, відповідно, жахливість такого процесу, якщо він відбувся. Ця стрічка змогла продемонструвати цей жах. Так, зав’язку трохи розтягнули але саспенс від безвихідності, прекрасно відчутний у фіналі в тандемі з гідними спецефектами. Антагоніст розкритий дуже непогано разом з більшістю деяких позитивних персонажів, до яких він й належав спочатку. На жаль в фільмі є й зайві персонажі, через погано прописану їхню роль в розвитку сюжету. Власне непоганий науково-фантастичний фільм жахів всю естетику й саспенс якого варто чекати в самому кінці, заради якого й варто дивитися всю картину.

 

Юліан Пігуляк, студент відділення журналістики УжНУ