Про що говорять фрески унікальної ротонди на околиці Ужгорода
Горянська ротонда красується на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода. До унікальної пам’ятки архітектури веде звивиста стежка поміж приватними будинками жителів Горян, а з іншого боку – трохи довший шлях для транспорту. Коли стоїш біля храму – можеш роздивитися Середньодунайську низовину, а також значну частину Ужгорода. Але перебуваючи поруч із цією унікальною будівлею, дивишся саме на неї, а не на долину.
Ротонда – найдавніший храм на Закарпатті, другий за давністю після Софії Київської і наразі єдиний в Україні діючий храм такої ранньої побудови. Заснування ротонди відбулося на початку ХІІ століття, принаймні на цей час вказують рештки цегли, знайденої археологами минулого року поруч із храмом. Доказом цьому є і зображення всередині ротонди, які вже досить давно дослідили мистецтвознавці. Вивчення ротонди триває з початку ХХ століття. І здавалося би, що вивчено вже все, але будівля не дає спокою науковцям, тому вони вчергове повертаюся сюди, щоб розгадувати таємниці горянської ротонди.
Тривалий час ротонда була закрита для відвідувачів. Сприяв цьому випадок, коли в 1959 році в храм влучила кулькова блискавка і вбила людей. Ротонду закрили через аварійний стан, до того ж, так було вигідно атеїстичній радянській владі. Тоді тут зробили склад, а фрески забілили. Пізніше церква стала філією Закарпатського краєзнавчого музею.
У 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. Відтоді тут проводять регулярні богослужіння. Настоятелі храму досить часто змінюються, розповідають жителі Горян. «У нас всі священики дуже розумні, тому їх постійно кудись забирають: чи за кордон на навчання, чи переводять на інше місце, краще від цього», - зазначають вірники. Щоразу вони не хочуть відпускати свого священика, стверджуючи, що «дуже файний і чесний». Так сталося й у серпні цього року: пробувши настоятелем цього храму чотири роки, отець Михайло Соляник поїхав на навчання до Італії на три роки. Тепер у Горяни повернувся священик Юрій Орос, який служив тут давніше, а затим працював і жив в Америці.
Отець Михайло Соляник, крім своїх безпосередніх священичих обовязків, проводив у ротонді й екскурсії. «Я захоплююся сакральним зображенням, захистив дипломну роботу з іконографії і просто цікавлюся цим», - розповідає вже колишній настоятель. Також екскурсії в ротонді іноді проводить історик, викладач Закарпатського художнього інституту Михайло Приймич, від якого Отець Михайло взяв основу для розповіді.
Екскурсія в ротонді, коли її проводить отець Михайло Соляник, триває понад годину. За цей час слухачі дізнаються не тільки історію церкви, а й одержують детальний аналіз давніх фресок, які сьогодні красуються в цьому храмі.
Оскільки церква тривалий час була закритою для заїжджих у Горяни туристів, чимало людей не знають, що сьогодні тут тривають регулярні богослужіння, а опісля й екскурсії, за бажанням туристів. Жителі Горян розповідають, що до ротонди часто приходять іноземці, а свої навпаки – мало знають про цю унікальну церкву.
Через високий престол довелося «зрізати» стіни всередині будівлі
«Rotunda» з італійської означає «кругла будова». Споруда в Горянах збудована так, що зсередини виглядає високою, а ззовні – навпаки – низькою і малою. Храм складається всередині з 6 абсид, а ззовні – круглий. Там, де є виступи, товщина стіни сягає 2-2,5 метрів. Дослідники стверджують, що унікальність ротонди саме в шестигранній будові.
Подібні храми є на території сучасної Угорщини і Чехії. За часів турецької навали ротонда збереглася, бо турки, нападаючи на Австро-Угорщину, о намагалися просунутися вглиб держави, а ротонда була спорудою на окраїні, зазначає отець Михайло Соляник.
Сьогодні будівля має зовсім інший вигляд, ніж на час своєї побудови. Приблизно на 14 століття пагорб починає розростатися поселеннями, і власник ротонди дає наказ прибудувати до ротонди готичний храм, прорубує стіну. Тому з самої ротонди робиться святилише, а в добудові – моляться вірники. До прибудови двері були справа від сучасного входу. Ротонда побудована з цегли, а храм – з каменю, пояснює отець Михайло Соляник.
У 17 столітті у римо-католицькому обряді з’являються високі престоли. Такий був і в ротонді. Для цього довелося «зрізати» стіни і зробити крючки для ікони у фресках. На престолі стояла ікона, яка закривала вікно. Саме тому довелося прорубати вікно збоку, через що була втрачена частина фресок.
Колись церква носила ім’я Святої Анни, але нещодавно її перейменували, тож сьогодні ротонда іменується церквою Святого Миколая.
На двох ярусах фресок вмістилися найважливіші сюжети з Євангелія
«Горянською ротондою володіла сім’я Другетів у 12-13 столітті. Точних дат її заснування немає, як і згадок про те, що нею володів хтось інший до Другетів. Оскільки Другети були італійцями за походженням, фрески створював теж хтось з італійської школи митців. Коли порівняти ці фрески з фресками цього ж періоду північної Італії – Тоскани або з базилікою Св. Франциска, то побачимо велику подібність. До прикладу, волосся у святих – русяве, світле, очі вузькі. Німб – білий із зарізами. Досить багато ознак доводять італійськість зображень. Якщо подивитися на фреску Благовіщення, то в Діви Марії досить цікава зачіска з вибритими скронями. Саме таку носили італійські панни у 13 столітті», - розповідає отець Михайло і переконує, що внутрішні стіни розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської ранньоренесансної школи Джотто.
Водночас у ротонді є фрески, які відрізняються за стилем від інших: у святих очі не вузькі, а широко відкриті, волосся темне, німб - жовтогарячий. Ознаки такі, як у Візантії. До того ж, шари штукатурки не сходяться на одній стіні, що свідчить про кілька шарів внутрішніх робіт у ротонді. Дослідники говорять про три шари, імовірно, різні за стилем.
Фрески у ротонді відносять до 13 століття. Нанесення зображення вимагало свіжої штукатурки. Зображення нанесені у два ряди, кожен з яких має початок і завершення. Їхні сюжети передають нам епізоди земного існування та життя Ісуса Христа: «Таємна вечеря», «Христос перед Пілатом» тощо.
На кожному з абседів вгорі будівлі зображено по два апостоли, тож разом їх 12. Всередині купола мав бути зображений Христос, але сьогодні в ротонді цього зображення вже не розгледіти.
Посередині центральної стіни ротонди, якщо дивитися від сучасного входу, зображений Христос, який тримає в руках книгу з надписом «Я є світло». Поруч із ним - чотири ангели – чотири євангелісти, а також сонце і місяць – символи всесвіту, тобто зображено видимий і невидимий світ навколо Христа, пояснює зображення отець Михайло.
Зліва зверху – Діва Марія, яка тримає на колінах Ісуса, а поряд – два ангели. Справа фреска пошкоджена, але її зміст можна здогадатися, зазначає священик. Там зображено розп’яття., оскільки бачимо праву руку і хрест, а також частинка голови – зображення Бога-Отця. Релігія знає зображення, коли Бог тримає хрест з Ісусом. Зліва – фігура у коричневому одязі. Італійська школа дає цьому пояснення – найбільш імовірно, що це монахи-францисканці Франциск і Антоній. Вони є у кожній римській базиліці.
У ротонді можуть бути дві Таємні вечері
Наступний ярус фресок починається від Благовіщення й закінчується Тайною вечерею. На фресці Благовіщення теж є Бог-Отець, а Ангел балогословляє Діву Марію, яка читає Святе Письмо. Затим - фреска з сюжетом, коли три царі приносять дари Ісусу. «Ми звикли уявляти Різдво у трьох днях, але всі ці події тривали до двох років. Тому Ірод згодом дає виклик вбити немовлят до двох років», - розповідає отець Михайло і вказує на людей з мечами на фресці, які пояснюють вбивання немовлят. Цю фреску продовжує зустріч Праведного Симеона і пророчиці Анни із Ісусом.
Далі ротонда розповідає нам про втечу до Єгипту. Ісус тягнеться руками додому, але Діва Марія закриває йому пальцем рот, бо те, що має статися – станеться. Осел також радо несе їх до Єгипту, він передає нам те, що треба виконувати свою місію.
Наступна фреска має різні тлумачення: перебування у Назареті, сцена домашнього виховання або ж сцена, коли Діва Марія заводить Ісуса у храм. Затим зображена вже Таємна вечеря. Вона обірвана вікном, яке прорубали у цій стіні вже задовго після збудування ротонди. Ісус зображений одразу третім, про що говорить хрест у німбі. На його грудях лежить Іван. Але центральна фігура мала би бути посередині, тому цілком імовірно, що на цій частині ротонди зображено дві Таємні вечері. На іншій могла бути, наприклад, зрада Юди, вважає отець Михайло Соляник.
Нижній ряд фресок розпочинається із Гетсиманського саду, де Ісус молиться і просить: «Господи, якщо це можливо, хай мине мене ця чаша, але не так, як я, а як Ти хочеш». Тут знову є зображення Бога, де він благословляє Ісуса. Поруч зображено поцілунок Юди, а також Петра з мечем, який відсік вухо одному слузі. Тому Христос одночасно приймає поцілунок Юди і тримає вухо. Одночасно зі зрадою він і далі продовжує зцілювати.
Далі зображено сцену з Пилатом, який омиває руки. За цим Ісуса віддають на бичування перед стратою. Після цього вже зображено Хресну дорогу, а наступну фреску з сюжетом розп’яття зруйнувало вікно. Тут видно лише Ісуса, який вже на хресті, поруч – Іван Богослов. Біля нього, імовірно, була Діва Марія. Також бачимо руки, які показують на Христа, що Він всіх рятував, а себе не може врятувати. Після цієї фрески вже зображено Воскресіння. Христос вже у білому, поруч нього воїн.
На місці перших дверей, які замурували, також зробили фрески. Але це зображення досить важко зрозуміти, зазначає священик. Тут є фігура, яка благословляє, а це може бути тільки Ісус. Поруч лежить той, хто в руках тримає ноги. Очевидно, це Марія Магдалина, яка умиває ноги й витирає своїм волоссям.
Зовнішні фрески, які сьогодні є всередині храму через його прибудову, також мають у собі релігійні сюжети. Імовірно, вони від 15 століття. Тут також є фреска Благовіщення. з іншого боку - фреска розп’яття, на якій Марія втрачає свідомість. Знаємо, що цього у Євангелії нема, але невідомий автор так передає горе Матері. Зображення зверху справа домалювали вже у 90-х роках і, зрозуміло, що воно суттєво вирізняється від інших.
Всі інші сюжети у добудованій частині храму вже не мають історичної цінності. Задля встановлення історичної справедливості їх потрібно було би зняти й залишити голі стіни, бо саме так було з 14 століття, зазначає отець Михайло.
Сьогодні ротонда пишається й сучасною святинею - копією Чудотворної ікони Римської Богоматері, яку привезли сюди у 2013 році. Під час перенесення народ бачив сльозіння вже з цієї ікони, зазначає отець Михайло Соляник.
Унікальна споруда на околиці Ужгорода сьогодні знаходиться у підпорядкуванні держави, у якої, звісно, немає грошей на реставраційні роботи чи принаймні консервацію споруди. Вірники Горян власними зусиллями встановили у ротонді опалення, кероване компютером. І навіть взимку тут тримається відповідна температура, яка зберігає фрески. Сьогодні до збереження ротонди мають намір долучитися угорці, у яких є схожі храми, а також довід роботи з ними. Але наразі все опирається у можливості нашої держави сприяти таким роботам.
Наразі ротонда – єдиний храм у Горянах. Безсумнівно, вона цінна для всіх: для вірників, які приходять сюди за Божим Благословінням, для туристів, котрі які хочуть доторкнутися до її давніх стін, а також для науковців, які й сьогодні досліджують унікальну пам’ятку архітектури, котру пощастило мати саме закарпатцям.