Унгвар - «Мистецтво й любов» Ерделі

 

Хто такий Михайло Грица? Чому для тези «Мистецтво й любов» не вистачає сучасного ритму? І чому складається враження, що ми є свідками змін у відношеннях мистецтва і політики?

На всі ці питання дав відповідь проект «Унгвар стайл”, який відбувся у День міста, 24 вересня, у внутрішньому дворику музею імені Бокшая. 

Захід організований ГО «Культурна ініціатива Коло», «Фортеця», промо-групою «OUTSIDER» та промо-групою «VOICE» за підтримки Ужгородської міської ради і Olivye House. Метою його проведення культурно-мистецького  було бажання змінити стилістику проведення дня міста із «святкування» на “започаткування традицій міста”.

«Свято» - це виключно перемога, результат всього, що було перед цим. А нам наразі потрібно зрозуміти - навіщо все це, якщо ми живемо іншим життям? Для чого перемагати?

Чим взагалі є традиції землі Карпатської?

Питання більш широке, ніж зрозуміле, але бетонним фактом є те, що навколо традиції завжди обертаються, як планети навколо Сонця, знаки карпатських оберегів.

Знаки-обереги є дорожними вказівниками долі, якою людина рухається протягом свого життя. Якщо Ти не розумієш своїх знаків, що їх посилає доля, то відчуєш наслідки нерозуміння дуже швидко – зневіра, біль, розчарування, зрада…

Музей імені Бокшая і тема Закарпатської школи живопису тісно пов’язана з іменем Ерделі Адальберта Михайловича.

Ерделі є одним з фундаторів Закарпатської школи живопису, першим директором Ужгородського училища прикладного мистецтва, одним із організаторів і першим головою Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України (став ним у 1946 році).

Майбутній художник народився в сім'ї українця Михайла Грица й німкені Ілони Цайскої, що жили на Іршавщині. Коли Адальберту було десять років, батько поміняв прізвище на Ерделі (у перекладі з угорського — «лісовий»).

Саме «лісовим» створила сучасний образ Унгвару Олеся Смирнова. Він є частиною креативного візерунку карпатських знаків-оберегів, що ведуть нас  «всередину коду» території Закарпаття.

У живописі Ерделі схилявся перед творчістю Поля Сезанна й вважав себе його послідовником, сповідаючи тезу: «Мистецтво й любов». Враховуючий цей історично-культурний мікромаркер, ініціативна група створила квест «САД».

«САД» - розрахований виключно для пар –  чоловіка «Садівника» і жінки «Квітки». Він покликаний внести сучасний ритм динамічного життя у чарівний світ минулих образів «Мистецтва і Любові» Ерделі, де присутні тонкі вібрації чуттєвих взаємин чоловіка і жінки. Маршрут було створено для найповнішого занурення учасників у глибинні відчуття кохання - від старовинного склепу на цвинтарі «Кальварія» до самої романтичної будівлі міста – villa P.

Радянський тоталітарний режим вважав Ерделі занадто європейським, «буржуазним» митцем. Майстра звинуватили у буржуазній естетиці, намагалися загнати в кут. Відкинутий владою художник все ж продовжує працювати.

В 1951 році з-під пензля Ерделі народжується шикарний портрет «Юна танцівниця Клара Балог». Ця картина змінює долю художника. У московському Великому театрі проходив концерт учасників Декади українського мистецтва, на якому Клара Балог танцювала закарпатський танець, що сподобався Сталіну. Дівчину-підлітка запросили в ложу диктатора. В Ужгороді партійні діячі відразу ж згадали про опального художника й перемінили гнів на милість. В 1954 році Ерделі нарешті дозволили організувати персональну виставку в Ужгороді. Однак за рік художника не стало.

«Унгвар стайл» запропонував переосмислити відносини мистецтва і політики через малюнок міста. Його було створено у креативному партнерстві ГО «Культурна ініціатива Коло» і тату-майстрів міста Юліани Ковач та Михайла Гержика в межах проекту «Креативні індустрії територій».

Суть проекту в тому, щоб показати і поєднати історичний досвід з майбутніми можливостями вдалого туристичного продукту. Отже Ерделі – серце «Унг», а Клара Балог – жінка «Вар», що відкрила справжнє обличчя мистецтва для політиків того часу. Ось і маємо продукт, перший брендовий принт з історії міста для культурної туристичної промоції території, створений у поєднанні історії та сучасних динамік життя.

Культура малюнків по шкірі людини має давнє сакральне коріння і великий попит зараз. Якщо Україна зможе показати для світового товариства татуювальників новий підхід до створення малюнків, маємо шанс стати тими, хто формує моду для світу.

Отже символи-обереги відкрили тему маршрутів долі і вивели Нас до квесту “САД”. Потім, долаючи завдання, які відкривають світ “Мистецтва і Любові”, пари потрапляють у внутрішній двір музею імені Бокшая, де проходить завершальна фаза квесту. Переможці отримують першу пару футболок Ерделі-Балог у подарунок і романтичну подорож до Будапешту. Саме тому у вечірню годину територія музею стала справжньою, як раніше, у ту давнину, коли там відбувалися бали і розпочиналися найромантичніші історії кохання міста.

Для абсолютного занурення у світ кохання усі присутні мали можливість почути біт (ритм) міста. Пісню було створено, як частину бренда Унгвар стайл, міста Ужгород. Над її втіленням працювали електронні музиканти, що вже стали історією Унгвару (Олександр Кіреєв), і молоде покоління (Стас Гребенець), що тільки починає створювати свою історію.

Ритм не живе без голосу, а голосом і енергетикою Унгвар стайлу стала співачка Alexa (Олександра Кузнецова), яка розкрила українську народну пісню “Вербова дощечка” з абсолютно іншої, срібної (карпатської) вокальної чуттєвості.

“Вербова дощечка” - це символ долі,  це та “дощечка”, якою дівчина символічно переходить  з дівочого життя до життя заміжнього.

Унгвар стайл - це явище любові як мистецтва.

Мольфар, покійний знахар, уродженець села Верхній Ясенів Михайло Михайлович Нечай: “...Основна могутність мольфара у його словах та співах”.

Надіємося, що Ужгород відчує свій справжній стиль і стане культурним центром розвитку сімейних цінностей для України.

 

Євген Забарило, менеджер культурних проектів ГО "Культурна ініціатива Коло"

Фото артлуку: Роман Карляк.

Решта фото — з Facebook