Реквієм Небесній сотні записала закарпатка Баганич

19-22 лютого Україна, а разом з нею і цілий демократичний світ, згадували річницю траґічних подій на Майдані. Слово «Майдан» знають нині в цілому світі, бо сталося воно символом боротьби за волю, за свободу, за демократію.

Кульмінація акції проходила на Майдані в Києві у п”ятницю, 20.02. Сум за «небесною сотнею» і за тими хлопцями, што гинуть на Донбасі, сльози на очах у людей, які стояли цього дня на Майдані, найкраще свідчать, як глибоко сидить «Майдан» у душах усіх нормальних людей України. Відгук «Майдану» було чути і в Москві, але там Путін організував шовиністичный путінський «антимайдан», куди, за словами учасників, людей зганяли лудь не силою. Правда, були там і такі, що йшли «по зову русского сердца» - усякого роду «казачки» та шушера з пропитими обличчями. Цей «антимайдан» супроводжувала поліція і берегла його, у той час, коли невелику групу нормальних москвичів, які прийшли до українського посольства проявити свою солідарність з «Майданом» українським, поліцаї скручували, кидали у «чорний ворон» і везли на дільницю, щоб потім суд засудив їх на 15 діб «за нарушение общественного порядка».

Якщо слово «Майдан» стало у світі символом боротьби з усякого роду владними збоченцями з антилюдською орієнтацією і пишеться з поваги до цієї ідеї з великої букви, то путінський «антимайдан» був написаний на транспарантах, які несли «антимайдановці», з малої букви – його організатори добре розуміли, яке це убоге дійство, якщо його порівняти з київським «Майданом», символом якого стала пісня «Гей, плыве кача по Тисині». Коли у п”ятницю 20.02. над Майданом поплила мелодія цієї пісні, я зателефонував нашій співачці пані Вірі Баганич, щоб порадувати її і привітати, що її пісня стала символом Майдану. Пані Віра сумно так сказала: «Кобы хоть ткось хоть раз имня моє спомнянув. Я тоту співанку записала у Волівци у 1959 р. уд свõї мамки, котра ми казала, ош є тото еміґрантська співанка, котру співали наші русины, коли ишли на заробітки до Америки. Я перша ї співала на професійнів сцені, усе была у моїм репертуарі, є она и у зборнику «Співає Віра Баганич». У 70-х рр. співанка была записана московськõв фірмõв «Мелодия», но у нас ї дõвго не позволяли співати».

Добавимо від себе, що львівський ансамбль «Піккардійська терція» включив русинську співанку, яку першою записала і проспівала Віра Баганич, у свій репертуар, правда, з її дозволу. На жаль, львів’яни ніколи не казали і не кажуть, чия це співанка. Зато і на Майдані було оголошено, що символом Майдану, цієї без перебільшення події світового масштабу, стала українська пісня «Гей, пливе кача по Тисині» (у Віри Баганич записано «плыве»). Слово «Майдан» знають уже в цілому світі, символ його – нашу співанку – чули у п’ятницю 22.02. мільйони людей, однак лише небагатьом з них відомо, що співанка «Гей, плыве кача по Тисині» не просто «українська народна пісня», а наша русинська співанка. Тут уже варто зробити закид в сторону обласного відділу культури, (зав. відділом Ю.Ф.Глеба), який дуже боязко захищає нашу русинську народну творчість.

Д.ПОП

Текст пісні "Пливе кача", бо багато хто шукає цей текст із саме такою назвою:

Плине кача по Тисині,

Ой, плине кача по Тисині.

Мамко моя, не лай мені,

Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,

Ой, залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю, де погину,

Сам не знаю, де погину.

Погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.