Уявіть яскраву коробочку з м’ятно-рожевими відтінками, дерев’яними текстурами і різноманітними красивими дівочими дрібничками. А зараз перенесіться до цієї скриньки. Скриньки, де грає приємна музика, деталі створюють настрій, вас пригощають чаєм з печивом і цукерками, а ще підкреслюють вашу красу. Йдеться про майстерню краси Анастасії Лесів BeautyBoxStudio, де дівчина втілює свою творчість через макіяжі й зачіски.

Історія закарпатця, який живе музикою.

  Ужгородка Олеся Смирнова – журналістка за фахом і працює в одному зі столичних онлайн-видань. Одного дня їй захотілося більше фарб, відтак вона відкрила себе у малюванні. А трішки згодом дівчина занурилася у мистецтво макіяжу. Так, саме мистецтво. Вона вчилася у професіоналів у Києві та Ужгороді, виробила свій стиль, а кілька місяців тому відкрила власну студію візажу #MUA_fox. 

  Володимир Маринович із тих трьох, хто за правилом «3/7/90» обертає землю. Правило звучить так: «Тільки 3 людей зі ста – це ті, хто обертає землю; сім зі ста – люди процесу; 90 зі ста – це «Дом-2». Один з найуспішніших топ-менеджерів Росії, корінний закарпатець у своїй професійній діяльності обертає ідеями і нестандартними рішеннями, які в кінцевому результаті приносять мільйонні і мільярдні прибутки. 

Внучка корифея закарпатської школи живопису, художник, мистецтвознавець, історик, викладач  Вікторія Манайло-Приходько не малює те, що є відображенням дійсності, а лише те, що є її осмисленням. 

  «Я став інфекціоністом, тому що завжди вірив, що людство загине не від якогось катаклізму, а нас знищить маленький вірус, який не піддаватиметься лікуванню. Віруси й бактерії сильніші за нас, бо їх більше», - розповідає лікар Віктор Петров. Сьогодні він відомий міський інфекціоніст, сімейний лікар, загальна кількість пацієнтів якого становить близько 5 тисяч. Розумний, молодий, амбіційний, справедливий і завжди усміхнений – приблизно так охарактеризовують Петрова його пацієнти. За десятки років у лікаря накопилося чимало кумедних історій, але ще більше – слів вдячності від тих, кому він допоміг і досі допомагає. 

«Я дуже люблю вареники з картоплею та млинці з сиром і яблуками. Я вмію це приготувати, але вареники не вмію склеювати (Усміхається – Авт.), купую готові, а млинці можу зробити. З індійських страв тут готую рис, суп, овочі», - розповідає про свої кулінарні вподобання Нараяна Свамі Харікрішна з Індії. Другий рік поспіль він живе в Ужгороді, і сьогодні вільно розмовляє українською, якої навчився у побуті – під час спілкування з моделями, яких фотографує. Більшість закарпатців знають його саме завдяки світлинам, які він робить майстерно, вкладаючи у кожну фотосесію оригінальний задум і відповідний настрій. Цей хлопець захоплює наполегливістю, умінням розвивати власну справу за тисячі кілометрів від рідного дому. 

  «Я хотіла би змінити геть усе у музичному просторі Закарпаття», - розповідає співачка, викладач естрадного вокалу Ужгородського коледжу культури і мистецтв, член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, дипломат, аташе з питань культури в Європі Маріанна Сухолова. Причин для таких слів у неї чимало. Не з розповідей колег, а з власного досвіду ця тендітна жінка знає, як влаштовувати концерти за власний рахунок і шукати спонсорів. Зате витрачені зусилля їй компенсовуються гучними аплодисментами і вдячними студентами, які завдяки Маріанні мають змогу практикуватися безпосередньо на сцені.

  «Наш Всесвіт – це суцільні вібрації, починаючи від рентгенівських променів і закінчуючи інфразвуком, а потім переходячи до вібрацій ще менш помітних. Що таке доба? – Це коливання день-ніч. Що таке пора року? – Це ще повільніше коливання… Ми всі постійно знаходимося в неосяжному просторі вібрацій різної частоти, тривалості, сили, з яких митець обирає потрібні йому саме для данного твору», - розмірковує про сутність музики композитор Віктор Теличко. Його життя теж є чималою частиною академічної музики, якій присвятив понад 30 років свого життя. Сьогодні ProZak пропонує вам розмову з тим, хто народжує музику і навчає інших робити її досконалою.   

ProZak.info і далі готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну творчу справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, креатив, пошук ідей і власну нішу — у натхненній історії Мар’яни Сурми.

  «Я просто все хочу, тому дуже багато працюю», - розповідає про свою гіперактивність відома письменниця Катерина Бабкіна. Минулого тижня вона привезла до Ужгорода нову книгу «Щасливі голі люди». Презентує її у багатьох українських містах, а також за кордоном. Перебуваючи в турі, встигає писати статті для різних видань, реалізовувати благодійні проекти. Наразі займається організацією екскурсій для дітей особливими потребами, готує волонтерів для роботи з ними. Також продовжує флешмоб «Шапочка і мільйон на Таблеточки». Крім цього, читає 200 книг за рік у рамках «Bookchallenge_ua».