Молоде ужгородське подружжя Олег та Анна Блажівські творять у себе вдома неймовірні смаколики, яких ви ніде не знайдете. Шоколад, цукерки з горіхів і сухофруктів, різні види печива, хлібці, халва, пастила, торти, тістечка — все дуже гарне, смачне, а головне — виключно з натуральних і якісних продуктів. Такі солодощі — це синтез користі, смаку та естетики.

  Олександра Скребцова — стильна, освічена дівчина й багатогранна особистість. Разом із чоловіком Олександром Сливканичем вона відкрила самобутнє “Eat me Cafe” в Ужгороді, яке стало дуже популярним і улюбленим місцем багатьох. Відкриття закладу збіглося у часі з народженням доньки Соні. Саша поєднує материнство, ведення власної справи, гарно виглядає, випікає солодкі шедеври, а також надихає своїм неймовірним кулінарним блогом “Eat me” та дуже красивим профілем у Instagram. 

  «Ужгород колись був дуже зеленим, у ньому було чимало скверів, парків. Зелене будівництво у місті – давня традиція. Ужгород будувався як зелене місто. За останні десятки років ми бачимо, що зелені наснаження здають свої позиції забудові. Майже зникло озеленення однорічними рослинами. Немає клумб, квітників, газонів врешті-решт», - вважає кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри ботаніки Олег Колесник. Він один з тих, хто бачить руйнування міста зсередини, знає природні причини негараздів, які сьогодні спіткали Ужгород. 

  ProZak.info і далі готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну творчу справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, креатив, пошук ідей і власну нішу — в історії Саші Федоришиної.

  «Якби я не захопився цим, у мене би нічого не вийшло», - розповідає про дослідження закарпатської вишивки відомий художник, викладач Закарпатського художнього інституту Роман Пилип. Насправді ця теза стосується усього, чим сьогодні займається Роман, а робить він чимало: збирає унікальну вишивку, створює писанки за автентичними зразками, організовує цікаві мистецькі майстер-класи і виставки, а ще – малює історичну архітектуру Ужгорода і Львова. 

«В одній із подорожей я дуже хотів побачити вельвічію, був відносно близько до неї, але програма гіда не передбачала цього. Я не міг собі пробачити, що не побачу цю рослину, тому підговорив ще трьох осіб з групи поїхати зі мною. Ми найняли місцеву таратайку, проїхали 35 кілометрів по пустелі, щоб побачити це диво. Двоє моїх супутників так і не зрозуміли, у чому унікальність вельвічії. Вони жартували, що знімали не рослину, а те, як я радів побаченому», — розповідає біолог і мандрівник Віктор Ганущин. Подібних авантюр, на які йшов заради рослин чи тварин, було в його житті чимало.

  Prozak.info продовжує писати про закарпатських дівчат, які самі себе зробили, самотужки розпочали власну справу й показують, як можна жити справді якісно. Цього разу — історія Віки Іваницької, яка керує танцювальним клубом “Родем” в Ужгороді, розвиває соціальні танці в місті і створює домашню атмосферу у стінах танцювальної школи.

  Ужгородська дизайнерка Лариса Богдан створює власні колекції одягу приблизно з 12 років. З того часу її творчий доробок налічує понад тисячу найнесподіваніших моделей. Кожна з них неповторна поєднанням кольорів, аксесуарів, фактурою і, звісно ж, емоціями, які випромінює такий одяг. 

Андрій Доніченко – майстер від Бога, людина, якій довелося пройти важкий життєвий шлях, вистояти та продовжити улюблену справу з подвійним ентузіазмом. 

  «З хлопцями ми неодноразово обговорювали, що воюємо не за президента, не за парламент, ми воюємо саме за Україну. Там, як і тут, всіх бісить ота несправедливість у державі. Багато хто говорить мені: чого ви там сидите? Йдіть на Київ. Але як залишити передову? Якби люди хоч на мить побачили ту атмосферу, яка там панує, не говорили би так», — розповідає військовий Збройних сил України, який захищає державу у Щасті, Денис Висоцький. На війні він пробув понад півтора місяця. Сьогодні має 10 днів відпустки, під час яких приїхав на Закарпаття. Попереду — ще 9 місяців війни… 

   Prozak.info і далі готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну творчу справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, креатив, власну нішу в історії Каті Брижань.