Архітектори людських душ: Петро Мідянка. Частина 3

 

"Нам не належать багатства на українській землі. Вони належать купці олігархів. Народ же має бути господарем своєї землі, хто ж буде господарювати? Феодали? Феодалізм як ракова пухлина, розповзся по всій Україні", - розмірковує про долю народу відомий закарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії Петро Мідянка. У третій частині розмови він розповідає про про Майдан, олігархів, справжніх українських меценатів, північного сусіда, карму України. Наприкінці відео письменник читає власний твір.

 

Також Петро Мідянка зізнається, що працює в літературі майже 40 років від першої публікації і ще працюватиме, "якщо буде сенс далі жити". 

"Будьмо оптимістами. Добро завжди перемагало над злом, і ця гідра зла буде скинута. Я думаю, що Божа воля не допустить, щоб зло перемогло, бо все служіння на землі спрямоване до вищої мети - служіння добру, доброчинності. Я думаю, що Україна ще дійде свого зросту і сили", - розповідає Петро Мідянка і зауважує, що коли Бог дав Україні таку карму - постійно втрачати і здобувати незалежність, то ми знову її здобудемо. 

Переглядайте  першу частину розмови з Петром Мідянкою, у якій він розповідає про спогади з дитинства, шлях до першої книги, працю в радянські часи, роботу коректорів, успіх, та інші, не менш цікаві деталі з життя письменника.

У другій частині відеоінтерв'ю митець розповідає, хто спонукав його подати тексти на Шевченківську премію, а також про українську літературу в світі і люстрацію письменників. 

 

Довідково:

Петро Мідянка народився 14 травня 1959 року в с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. З 1982 року працює вчителем української мови і літератури в загальноосвітніх школах сіл Новоселиця і Тисолово.

Як поет, Мідянка дебютував 1974-го у закарпатській пресі та у журналах «Дніпро» і «Вітрила». Перша збірка «Поріг» (1987) вийшла у видавництві ЦК ЛКСМУ «Молодь». Потім побачили світ «Осередок» (1994), «Фараметлики» (1994), «Зелений фирес» (1999), «Трава Господня» (2001), «Дижма» (2003) «Срібний прімаш» (2004) «Ужгородські кав'ярні» (2004), «Ярмінок» (2008), «Луйтра в небо» (2010), «Вірші з поду» (2011), «Марамороський розлом» (2011), «Ільмовий листочок» (2013), «40 сонетів і гербарій».

Лауреат премій: «Благовіст» (1995), «Бу-Ба-Бу» (1995), літературної премії ім. Ф. Потушняка (1999), Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року-98” в номінації “Українська мова і література”, переможець книжкового рейтингу «ЛітАкцент року — 2008» у номінації «Художня література», Національної премії України імені Тараса Шевченка (2012) за збірку поезій «Луйтра в небо».

 

Михайло Маркович, Микола Барнич для ProZak.info