Єгиптянин в Ужгороді: я щасливий тут

Колись Хусам розпочинав навчання у Львові, однак на другому курсі через неузгодженість з документами змушений був перевестися на навчання до Луганська. Після цього розпочалися військові дії, і Хусама разом з його закордонними колегами прийняв до себе Ужгород.

Сьогодні він повинен пройти програму другого-третього курсу медичного факультету, скласти предмети академрізниці, а після цього - продовжити навчання одразу на шостому курсі. «Я хочу вчитися, не бачу в цьому проблем. Вважаю, що лікар має багато вчитися. Знання в медицині на першому місці. Це дуже важливо. Це не економіка, не математика, тут ідеться про людські життя», - ділиться думками про медицину Хусам.

Тож про Україну й Ужгород зокрема, а також ставлення до навчання, професії і людей, які трапляються в житті – в інтерв’ю з єгипетським студентом Хусамом, яке записали одного березневого ранку за чашечкою закарпатської кави.

Людину, яка приходить до тебе лікуватися, треба поважати

- Чому ти вирішив стати лікарем?

- Передусім тому, що лікарем є мій батько. У Єгипті він має власну лікарню, і я допомагаю йому там. Мені завжди була цікава професія лікаря. Цим не важко займатися, якщо людина має бажання вчитися, то вона буде й сумлінно працювати.

- То батько дозволяє тобі працювати з ним?

- Так, я допомагаю йому. Але коли я з батьком у лікарні, то маю бути серйозним. Пацієнт довіряє тобі, приходить до тебе, тому мусиш допомогти йому всім, чим зможеш. Людину, яка приходить до тебе лікуватися, треба поважати. Мій батько так робить. У нього не дуже велика лікарня, але там є переважна більшість лікарів: хірург, ЛОР, гінеколог, офтальмолог та інші.

- Залишився би працювати в Ужгороді?

- Хочу працювати в лікарні у батька, але якби була можливість залишитися в Україні, то, напевно, працював би й тут.

- Яка в тебе родина?

- Батько працює лікарем, як я вже говорив, мама зараз вдома, має освіту економіста. Моя молодша сестра навчається в Єгипті на стоматологічному факультеті, а старший брат працює капітаном.

- Ти пишаєшся історією свого народу?

- Так, я народився в південному Єгипті, в Люксорі. Це досить велике туристичне місто, там багато пам’яток архітектури, храмів, і в цього міста багата історія.

- Чому ти вирішив навчатися в Україні?

- Вибрав Україну з-поміж Німеччини, Польщі Румунії й Англії. Звідси мав знайомих, вони розповідали, що тут добре навчатися, тому приїхав саме сюди.

- Якщо порівнювати Луганськ і Ужгород, то де більше подобається?

- Тут, в Закарпатті, бо тут спокійно. Так склалося, що перші два роки життя в Україні я навчався  у Львові. Відвідував там підготовчі курси, аби вивчити мову. Після цього на другому курсі перевівся на навчання у Луганськ. Бував також в Івано-Франківську у друзів. Взагалі мені Західна Україна подобається більше. Ужгород найменший із обласних центрів України. Також я був у Мукачеві, маю там друзів.

- Як почуваєшся в УжНУ?

- Тут дуже хороші викладачі, навчають нас англійською мовою. І загалом в університеті до нас прихильно ставляться.

- П’єш закарпатську каву?

- Люблю закарпатську каву, п’ю її з молоком зранку. Зранку також вчуся, сьогодні прокинувся о 6-ій, тому що так легше, і ніхто не відволікає. Знімаю в Ужгороді квартиру, де почуваюся дуже комфортно. У мене хороші сусіди. У Луганську теж жив на квартирі. Тільки на першому курсі жив у гуртожитку, бо вважаю, що нові студенти мають жити серед своїх колег, коли вони ще не знають міста і ні з ким не знайомі. Так мені казав батько, і я так зробив.

Вирішив спочатку вивчити мову вашої країни, а потім здобувати тут фах

- Скільки мов ти знаєш?

- П’ять: арабську, французьку, англійську, українську, російську. Українську вивчив у Львові на підготовчому відділенні. Там був хороший курс навчання. Студент повинен вчитися, знати мову. Я сам зробив такий вибір, щоб спочатку вивчити мову вашої країни, а потім здобувати тут фах.

- Як ти вважаєш, що найважливіше у професії лікаря?

- Усі професії важливі. Мені просто подобається хірургія, тому я обрав спеціалізацію «загальна хірургія». Я завжди беру приклад із свого батька. Під час зимових канікул працював з ним у лікарні, був на операціях. Мені подобається допомагати людям, і я знаю, що дуже важливо дати хорошу діагностику. Бо цілком можливо, що людині можна допомогти без операції.

- Які традиції, свята любиш в Україні?

- Я поважаю всі традиції, бо так мене навчили батьки. Святкую тут всі свята. Наприклад, нещодавно відбулося 8 Березня. Хоч у нас його не святкують, і тут я не маю дівчини, але всіх знайомих дівчат я привітав. І взагалі на всі свята вітаю їх.

Мої батьки навчили мене спілкуватися з людьми. Тому мені легко жити тут, бо в Україні, як і в Єгипті  дуже добрі, гарні люди.

Революція має бути, але люди мають змінитися й самі

- Досить довго ти жив у Луганську, бачив початки військового конфлікту. Як гадаєш, чи можна було його уникнути?

- Поки я там жив, у мене жодного разу не виникав конфлікт. Я знав, де університет, і де мій дім. Я відпочивав зі своїми друзями. У мене не вникало проблем. І люди в  Луганську непогані, але зараз туди приїхали інші люди, з-за кордону, які розпочали цей конфлікт.

Всі мої друзі з Луганська виїхали у безпечні міста. У мене там залишилися речі, одяг, бо лише частину змогла надіслати власниця квартири, у якій я жив. Якби там було безпечно, то я сам поїхав би за речами.

- Як ти розумієш революцію, війну?

- Весь світ пройшов через революції, зокрема, всі арабські країни. Революція має бути, але люди мають змінитися й самі. Якщо так не сталося, то користі з революції не буде. Щодо війни, то у Єгипті ми знаємо своїх зовнішніх ворогів. Але ситуація в моїй країні дуже змінилася після революції.

- Що для тебе найважливіше у житті?

- Сьогодні для мене важливо закінчити навчання, отримати диплом, працювати, створити свою сім’ю.

- Зараз почуваєшся щасливим?

- Так, мені подобається усе, я щасливий тут. Ходжу на заняття, спілкуюся зі своєю сім’єю. Буваю вдома три рази на рік. На вихідні їжджу до друзів, ходжу в спортзал, граю у футбол, захоплювався вільною боротьбою, бо спорт потрібен. Тому все добре (Усміхається – Авт.).

 

Наталія Каралкіна,

фото Олександри Шевченко для ProZak.info