image

Михайло Рошко: Я роблю те, що люблю

 

«Коли актор грає у фільмі, він не одержує миттєвої віддачі, але намагається перфектно виконати свою роботу, бо результат будуть бачити згодом. Під час лекцій відчути емоції - не найголовніше. Відчувати підтримку аудиторії – це добре, але мета лекції, як і будь-чого в житті – максимально якісно зробити свою роботу, тримати високу планку де тільки можеш і навіть там, де не можеш. Хемунгуей казав, що найкраще задоволення – це задоволення від добре зробленої роботи, і я з ним погоджуюся», - розповідає один з кращих університетських лекторів, декан факультету іноземної філології, літературознавець-американіст і письменник Михайло Рошко.

Під час спілкування з ним вчергове переконуєшся: все, що він робить – робить натхненно і з повною віддачею. Таким він є у письменницькій діяльності, журналістиці, викладацькій роботі, адміністративній, депутатській... Чимало спробував у житті і про все сьогодні говорить з вдячністю, бо переконаний, що досвід потрібно цінувати, яким би він не був.

2

Сьогодні Михайло Рошко із захопленням розповідає про проект відеолекцій, які записують викладачі різних факультетів УжНУ за його ідеєю. Він сучасний і завжди впевнений у собі, тому молодь, безсумнівно, тягнеться до такого викладача, адже після відвідин його лекцій справді хочеться думати, шукати, читати і ламати стереотипи. 

Навряд чи всі студенти та прихильники Михайла Рошка знають, що він щодня займається йогою, яка допомагає у роботі і тримає у тонусі, а також те, що він безперервно навчається, навіть тоді, коли проводить лекції. Тож про працю, яка надихає, життєві орієнтири, нелюбов до політики, а також любов до йоги – в інтерв’ю ProZak з Михайлом Рошком.

У мене така професія, де мені платять гроші за роботу над собою і навчання

Розкажіть, з чого розпочинався проект відеолекцій?

- Відеолекції – це можливість донести свою думку до ширшого кола слухачів, не обмежуючись тільки студентською аудиторією двох факультетів, на яких я викладаю зарубіжну літературу ХХ століття: іноземної філології та філологічному. Як виникла така ідея? Досить давно. По-перше, я зрозумів, що дуже люблю свою роботу - читати лекції з літератури. По-друге – що зарубіжна література цікава не тільки філологам, а всім думаючим людям, бо світові шедеври накопичили в собі майже весь людський досвід.  Дійсно, шедеври модернізму і постмодернізму, а саме такою є краща література ХХ ст. – поч.. ХХІ ст.. – не зрозумієш, якщо не знаєш праці Фройда, Юнга, Адлера, Ранка, тобто психології; якщо не розумієш Біблію, Євангеліє, Коран, коани Дзен-буддизму, суфійські притчі  та ін. релігійні праці і вчення; багато зарубіжних шедеврів базуються на філософських вченнях Ніцше, Шопенгауера, Шпенглера, Вітгенштейна, екзистенціалістів тощо… Тож викладач-літературознавець, як і читач взагалі, повинен бути і психологом, і філософом, і релігієзнавцем, і культурологом… Саме тому лекції з літератури є цікавими для широкого кола людей.  Уже багато років я читаю публічні лекції, даю майстер-класи (лекції для колег-викладачів, для шкільних вчителів, для журналістів, для інтелігенції Ужгорода, в бібліотеках, навіть в СБУ, юристам тощо).  Потім з поширенням Інтернету в Youtube почали виставляти презентаційні лекції своїх кращих лекторів провідні виші світу (Кембридж, Оксфорд, Гарвард, Сорбона). То ж я захотів, щоб і УжНУ мав такі презентаційні лекції. А ще я переглянув популярні лекції  російського викладача й поета Дмитра Бикова з російської літератури - і вирішив, що ми маємо прийняти виклик і дати відповідь з України: показати, що ми нічим не гірші,  тому  і вирішив зробити курс відеолекцій із зарубіжної літератури. Довго не міг організувати технічне забезпечення – достойну відеозйомку (потрібно було дві відеокамери, мікрофон для такого рухливого лектора, як я). Дякую відеооператору Івану Енею та тележурналістці Тетяні Вашергелі, за допомогою яких навесін 2014 року ми створили першу в Закарпатті професійну відеолекцію про Постмодернізм і наш Медіацентр виставив її наYoutube. Потім я вирішив реалізувати проект презентаційних відеолекцій для кращих лекторів з різних факультетів УжНУ, домовився з ректором університету Володимиром Смоланкою та гендиректором ЗОДТРК «Тиса-1» Віталієм Мещеряковим про співпрацю над проектом. На початку цього року ми розпочали роботу. У цьому проекті я записав дві свої лекції: про Маленького принца (з неї почався проект), і про Майстра і Маргариту. Викладачі різних факультетів, які насмілилися, також вже прочитали по одній лекції.

7

Чи задоволені ви результатом? Чи такими уявляли відеолекції?

- Я, мабуть, перфекціоніст, тому не раджу своїм друзям - письменникам давати мені щось на критику. Я ставлю дуже високу планку вимог, тому і бачу недоліки, у своїх творах зокрема.  Але завжди відзначаю і досягнення, не скуплюся на похвалу. Мені, зокрема, сподобалися лекції декана фізичного факультету Володимира Лазура, філологів  - професора Любомира Белея і професора Юрія Бідзілі, істориків Сергія Гануса і доцента Надії Керецман, доцента Василя Пойди, а також росіянина, лектора з Великобританії Геннадія Полонського.

Щодо мети, то своїми лекціями передусім я хочу навчити думати. Вважаю, що найбільша проблема сучасності – це мислення стереотипами і переповненість штампами. Така собі механізація особистості. На прикладі глибоких текстів я хотів би навчити аудиторію думати, бути творчими, розкрити свій особистісний потенціал.  Ще одна ціль – навчити розкодовувати текст, бачити прихований зміст, читати знаки. І ще важливо – підсилити любов до читання глибоких творів.  Можливо, це моя місія в житті (Усміхається – Авт).

3

Чи продовжуєте ви навчатися?

- Я люблю вчитися, вчуся все життя, я голодний навчання. Інша біда – коли перечитаєш багато текстів, то рідко знаходиш той, який чомусь навчає. Відчуваю спрагу до глибоких знань, шукаю сенс життя…

Що ви читаєте?

- Безперечно, читаю художню літературу, шедеври, нові тексти, намагаюся їх аналізувати. Серед улюблених і найрозумніших – Достоєвський, Кізі, Фаулз, Гессе, Мердок, Борхес, Барт, Еко тощо.  Люблю розумні літературознавчі праці, але не пусті, а такі, що мають у собі нове бачення, новий підхід. Серед кращих у світі вважаю праці Михаїла Бахтіна, Владіміра Проппа, Юрія Лотмана тощо. Серед моїх настільних книжок – Біблія, книжки Кастанеди про дона Хуана, Ошо (Гірчичне зерно, Пророк), індусів-йогів… Взагалі, цікавлюся релігійними вченнями: крім християнства, цікавлюся дзен-буддизмом, суфізмом, каббалою, даосизмом. Крім того, як я вже казав, люблю психологію, зокрема психоаналіз, Фройда, Юнга, Ранка,  тощо. Щоб розкодувати світових мислителів, потрібно бути не менш геніальним, ніж вони. Крім цього, мені цікаво спостерігати життя, занурюватися в нього, розбиратися у сучасних людях, особливо в молоді. Мені цікаво, що вони думають, чим відрізняються від нас, оскільки я не тільки лектор, а й письменник, тому накопичую матеріал, що потім «вистрелити».

Тобто сьогодні ви як письменник не працюєте?

- Останні роки не мав на це хобі часу через те, що очолюю факультет, займаюся науковою діяльністю, лекціями, а також сім’єю. 

image

А як щодо політичної діяльності?

- Я ніколи не був політиком, ніколи політикою не займався і її не любив. Якщо брати до уваги мою депутатську діяльність, то це окрема розмова. Я не вважаю політиком міського депутата, зокрема себе, тому що я мажоритарник, обраний студентами, котрі проживають у гуртожитках УжНУ, для того, щоб я дбав про їхні інтереси. А це в першу чергу побутові проблеми: я організував свого часу студентську демонстрацію  - за гарячу воду, і вона тоді в гуртожитках з’ялася; добився, щоб  зробили ливнівку для відведення від підвалів дощових вод, переконав Івна Балогу, і він організував прокладку нового електрокабелю між гуртожитками 4 і 5, який часто вибивав, зробив освітлення перед гуртожитками тощо… А ще я – я адвокат для своїх виборців – намагаюся допомагати і захищати усіх, хто звертається. Але загалом депутатство мене і розчарувало -  там багато бруду, меркантильності, фальші… Та не шкодую, що спробував – набув нового досвіду, буде про що писати в майбутніх творах… І взагалі – досвід – це завжди ріст.

Кожен викладач повинен ділитися всім, що він знає

8

Цього року УжНУ приймав чимало іноземців, для чого потрібно було підготувати викладачів, перекласти програми. Ваш факультет допомагав у цьому процесі…

- Наш факультет виступав у ролі експертів,  які допомагали викладачам перейти на викладання англійською мовою. Наші викладачі вели курси з англійської мови для викладачів інших факультетів і ними дуже задоволені. Моїх викладачів хвалять інші, бо вони зробили все можливе, тому я дуже пишаюся ними. Це Іра Андрусяк, Леся Решетар, Леся Пантєлєймонова, Діана Кубічка, Тоня Літак тощо.  Щодо набору іноземців, то вони, безперечно, платять за навчання немалі гроші, тож це хороший крок.

4

Чи допомагаєте ви студентам, які звертаються до вас?

- Я вважаю, що кожен викладач повинен ділитися всім, що він знає.  Студенти звертаються до мене як до декана, до письменника, бо я веду літературну студію. Допомагав багатьом влаштуватися на роботу. Як депутат – допомагаю у господарських питаннях. Взагалі, я радий поділитися досвідом, коли до мене звертаються. Навчати можна не нав’язуючи своєї думки, а ділячись досвідом.

Чи правда, що ви займаєтеся йогою?

- Так. Коли стажувався у Нью-Йорку на телебаченні, мене навчав йог-індус. Семантика слова Йога – це єднання (з Богом). Видів йоги є багато. Я займаюся хатха-йогою – це вправи для оздоровлення тіла і духу. Звичайно, будь-які заняття спортом корисні (ходьба, плавання, біг, спортивні ігри тощо). Але вони не оздоровлюють внутрішні органи (нирки, печінку, шлунок, органи внутрішньої секреції тощо). Йога – оздоровлює. Окрім того, під час занять йогою ти накопичуєш енергію, а не витрачаєш її, як під час занять спортом. А ще йога робить гнучким хребет, від якого теж залежить здоровя, і збагачує киснем мозок, що підсилює процес мислення і запам’ятовування.Майже 20 років займаюся нею. І що теж важливо – заспокоює, вчить концентрувати увагу, укріплює дух.

5

Якби ви не стали тим, ким є, ким би ви були?

- Перед нами – мільйони доріг. Ми кожен день обираємо свій шлях і змінюємося. Я своєю дорогою багато в чому задоволений, бо роблю те, що люблю. Кажуть, що найкращий той шлях, де є серце. Мені вдалося знайти цей шлях: я люблю вчитися, аналізувати тексти, читати лекції, писати наукові статті, спілкуватися з людьми, люблю шукати істину. Цим і займаюся.

Які риси поважаєте в людях і що зневажаєте?

- Зневажати не можна нічого і нікого. Не маєш права судити інших, бо не знаєш про обставини їхнього життя. Щодо позитивних рис, я люблю розумних цікавих людей, мені приємно спілкуватися з ними. Люблю тих, хто бачить позитив у цьому світі. Не поважаю злих людей, фанатиків, які нетерпимі  до думок інших людей. Люблю людейсвітлих, життєрадісних, добрих, щирих, відкритих, готових допомогти. Мене в основному оточують саме такі люди. Подібне притягує подібне (Усміхається – Авт.).

 

Наталія Каралкіна,

Фото ProZak.info та з архіву Михайла Рошка

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Тел.: +38 095 308 8778

    mail.prozak@gmail.com