image

Михайло Рошко: Я роблю те, що люблю

 

«Коли актор грає у фільмі, він не одержує миттєвої віддачі, але намагається перфектно виконати свою роботу, бо результат будуть бачити згодом. Під час лекцій відчути емоції - не найголовніше. Відчувати підтримку аудиторії – це добре, але мета лекції, як і будь-чого в житті – максимально якісно зробити свою роботу, тримати високу планку де тільки можеш і навіть там, де не можеш. Хемунгуей казав, що найкраще задоволення – це задоволення від добре зробленої роботи, і я з ним погоджуюся», - розповідає один з кращих університетських лекторів, декан факультету іноземної філології, літературознавець-американіст і письменник Михайло Рошко.

Під час спілкування з ним вчергове переконуєшся: все, що він робить – робить натхненно і з повною віддачею. Таким він є у письменницькій діяльності, журналістиці, викладацькій роботі, адміністративній, депутатській... Чимало спробував у житті і про все сьогодні говорить з вдячністю, бо переконаний, що досвід потрібно цінувати, яким би він не був.

Сьогодні Михайло Рошко із захопленням розповідає про проект відеолекцій, які записують викладачі різних факультетів УжНУ за його ідеєю. Він сучасний і завжди впевнений у собі, тому молодь, безсумнівно, тягнеться до такого викладача, адже після відвідин його лекцій справді хочеться думати, шукати, читати і ламати стереотипи. 

Навряд чи всі студенти та прихильники Михайла Рошка знають, що він щодня займається йогою, яка допомагає у роботі і тримає у тонусі, а також те, що він безперервно навчається, навіть тоді, коли проводить лекції. Тож про працю, яка надихає, життєві орієнтири, нелюбов до політики, а також любов до йоги – в інтерв’ю ProZak з Михайлом Рошком.

У мене така професія, де мені платять гроші за роботу над собою і навчання

Розкажіть, з чого розпочинався проект відеолекцій?

- Відеолекції – це можливість донести свою думку до ширшого кола слухачів, не обмежуючись тільки студентською аудиторією двох факультетів, на яких я викладаю зарубіжну літературу ХХ століття: іноземної філології та філологічному. Як виникла така ідея? Досить давно. По-перше, я зрозумів, що дуже люблю свою роботу - читати лекції з літератури. По-друге – що зарубіжна література цікава не тільки філологам, а всім думаючим людям, бо світові шедеври накопичили в собі майже весь людський досвід.  Дійсно, шедеври модернізму і постмодернізму, а саме такою є краща література ХХ ст. – поч.. ХХІ ст.. – не зрозумієш, якщо не знаєш праці Фройда, Юнга, Адлера, Ранка, тобто психології; якщо не розумієш Біблію, Євангеліє, Коран, коани Дзен-буддизму, суфійські притчі  та ін. релігійні праці і вчення; багато зарубіжних шедеврів базуються на філософських вченнях Ніцше, Шопенгауера, Шпенглера, Вітгенштейна, екзистенціалістів тощо… Тож викладач-літературознавець, як і читач взагалі, повинен бути і психологом, і філософом, і релігієзнавцем, і культурологом… Саме тому лекції з літератури є цікавими для широкого кола людей.  Уже багато років я читаю публічні лекції, даю майстер-класи (лекції для колег-викладачів, для шкільних вчителів, для журналістів, для інтелігенції Ужгорода, в бібліотеках, навіть в СБУ, юристам тощо).  Потім з поширенням Інтернету в Youtube почали виставляти презентаційні лекції своїх кращих лекторів провідні виші світу (Кембридж, Оксфорд, Гарвард, Сорбона). То ж я захотів, щоб і УжНУ мав такі презентаційні лекції. А ще я переглянув популярні лекції  російського викладача й поета Дмитра Бикова з російської літератури - і вирішив, що ми маємо прийняти виклик і дати відповідь з України: показати, що ми нічим не гірші,  тому  і вирішив зробити курс відеолекцій із зарубіжної літератури. Довго не міг організувати технічне забезпечення – достойну відеозйомку (потрібно було дві відеокамери, мікрофон для такого рухливого лектора, як я). Дякую відеооператору Івану Енею та тележурналістці Тетяні Вашергелі, за допомогою яких навесін 2014 року ми створили першу в Закарпатті професійну відеолекцію про Постмодернізм і наш Медіацентр виставив її наYoutube. Потім я вирішив реалізувати проект презентаційних відеолекцій для кращих лекторів з різних факультетів УжНУ, домовився з ректором університету Володимиром Смоланкою та гендиректором ЗОДТРК «Тиса-1» Віталієм Мещеряковим про співпрацю над проектом. На початку цього року ми розпочали роботу. У цьому проекті я записав дві свої лекції: про Маленького принца (з неї почався проект), і про Майстра і Маргариту. Викладачі різних факультетів, які насмілилися, також вже прочитали по одній лекції.

Чи задоволені ви результатом? Чи такими уявляли відеолекції?

- Я, мабуть, перфекціоніст, тому не раджу своїм друзям - письменникам давати мені щось на критику. Я ставлю дуже високу планку вимог, тому і бачу недоліки, у своїх творах зокрема.  Але завжди відзначаю і досягнення, не скуплюся на похвалу. Мені, зокрема, сподобалися лекції декана фізичного факультету Володимира Лазура, філологів  - професора Любомира Белея і професора Юрія Бідзілі, істориків Сергія Гануса і доцента Надії Керецман, доцента Василя Пойди, а також росіянина, лектора з Великобританії Геннадія Полонського.

Щодо мети, то своїми лекціями передусім я хочу навчити думати. Вважаю, що найбільша проблема сучасності – це мислення стереотипами і переповненість штампами. Така собі механізація особистості. На прикладі глибоких текстів я хотів би навчити аудиторію думати, бути творчими, розкрити свій особистісний потенціал.  Ще одна ціль – навчити розкодовувати текст, бачити прихований зміст, читати знаки. І ще важливо – підсилити любов до читання глибоких творів.  Можливо, це моя місія в житті (Усміхається – Авт).

Чи продовжуєте ви навчатися?

- Я люблю вчитися, вчуся все життя, я голодний навчання. Інша біда – коли перечитаєш багато текстів, то рідко знаходиш той, який чомусь навчає. Відчуваю спрагу до глибоких знань, шукаю сенс життя…

Що ви читаєте?

- Безперечно, читаю художню літературу, шедеври, нові тексти, намагаюся їх аналізувати. Серед улюблених і найрозумніших – Достоєвський, Кізі, Фаулз, Гессе, Мердок, Борхес, Барт, Еко тощо.  Люблю розумні літературознавчі праці, але не пусті, а такі, що мають у собі нове бачення, новий підхід. Серед кращих у світі вважаю праці Михаїла Бахтіна, Владіміра Проппа, Юрія Лотмана тощо. Серед моїх настільних книжок – Біблія, книжки Кастанеди про дона Хуана, Ошо (Гірчичне зерно, Пророк), індусів-йогів… Взагалі, цікавлюся релігійними вченнями: крім християнства, цікавлюся дзен-буддизмом, суфізмом, каббалою, даосизмом. Крім того, як я вже казав, люблю психологію, зокрема психоаналіз, Фройда, Юнга, Ранка,  тощо. Щоб розкодувати світових мислителів, потрібно бути не менш геніальним, ніж вони. Крім цього, мені цікаво спостерігати життя, занурюватися в нього, розбиратися у сучасних людях, особливо в молоді. Мені цікаво, що вони думають, чим відрізняються від нас, оскільки я не тільки лектор, а й письменник, тому накопичую матеріал, що потім «вистрелити».

Тобто сьогодні ви як письменник не працюєте?

- Останні роки не мав на це хобі часу через те, що очолюю факультет, займаюся науковою діяльністю, лекціями, а також сім’єю. 

А як щодо політичної діяльності?

- Я ніколи не був політиком, ніколи політикою не займався і її не любив. Якщо брати до уваги мою депутатську діяльність, то це окрема розмова. Я не вважаю політиком міського депутата, зокрема себе, тому що я мажоритарник, обраний студентами, котрі проживають у гуртожитках УжНУ, для того, щоб я дбав про їхні інтереси. А це в першу чергу побутові проблеми: я організував свого часу студентську демонстрацію  - за гарячу воду, і вона тоді в гуртожитках з’ялася; добився, щоб  зробили ливнівку для відведення від підвалів дощових вод, переконав Івна Балогу, і він організував прокладку нового електрокабелю між гуртожитками 4 і 5, який часто вибивав, зробив освітлення перед гуртожитками тощо… А ще я – я адвокат для своїх виборців – намагаюся допомагати і захищати усіх, хто звертається. Але загалом депутатство мене і розчарувало -  там багато бруду, меркантильності, фальші… Та не шкодую, що спробував – набув нового досвіду, буде про що писати в майбутніх творах… І взагалі – досвід – це завжди ріст.

Кожен викладач повинен ділитися всім, що він знає

Цього року УжНУ приймав чимало іноземців, для чого потрібно було підготувати викладачів, перекласти програми. Ваш факультет допомагав у цьому процесі…

- Наш факультет виступав у ролі експертів,  які допомагали викладачам перейти на викладання англійською мовою. Наші викладачі вели курси з англійської мови для викладачів інших факультетів і ними дуже задоволені. Моїх викладачів хвалять інші, бо вони зробили все можливе, тому я дуже пишаюся ними. Це Іра Андрусяк, Леся Решетар, Леся Пантєлєймонова, Діана Кубічка, Тоня Літак тощо.  Щодо набору іноземців, то вони, безперечно, платять за навчання немалі гроші, тож це хороший крок.

Чи допомагаєте ви студентам, які звертаються до вас?

- Я вважаю, що кожен викладач повинен ділитися всім, що він знає.  Студенти звертаються до мене як до декана, до письменника, бо я веду літературну студію. Допомагав багатьом влаштуватися на роботу. Як депутат – допомагаю у господарських питаннях. Взагалі, я радий поділитися досвідом, коли до мене звертаються. Навчати можна не нав’язуючи своєї думки, а ділячись досвідом.

Чи правда, що ви займаєтеся йогою?

- Так. Коли стажувався у Нью-Йорку на телебаченні, мене навчав йог-індус. Семантика слова Йога – це єднання (з Богом). Видів йоги є багато. Я займаюся хатха-йогою – це вправи для оздоровлення тіла і духу. Звичайно, будь-які заняття спортом корисні (ходьба, плавання, біг, спортивні ігри тощо). Але вони не оздоровлюють внутрішні органи (нирки, печінку, шлунок, органи внутрішньої секреції тощо). Йога – оздоровлює. Окрім того, під час занять йогою ти накопичуєш енергію, а не витрачаєш її, як під час занять спортом. А ще йога робить гнучким хребет, від якого теж залежить здоровя, і збагачує киснем мозок, що підсилює процес мислення і запам’ятовування.Майже 20 років займаюся нею. І що теж важливо – заспокоює, вчить концентрувати увагу, укріплює дух.

Якби ви не стали тим, ким є, ким би ви були?

- Перед нами – мільйони доріг. Ми кожен день обираємо свій шлях і змінюємося. Я своєю дорогою багато в чому задоволений, бо роблю те, що люблю. Кажуть, що найкращий той шлях, де є серце. Мені вдалося знайти цей шлях: я люблю вчитися, аналізувати тексти, читати лекції, писати наукові статті, спілкуватися з людьми, люблю шукати істину. Цим і займаюся.

Які риси поважаєте в людях і що зневажаєте?

- Зневажати не можна нічого і нікого. Не маєш права судити інших, бо не знаєш про обставини їхнього життя. Щодо позитивних рис, я люблю розумних цікавих людей, мені приємно спілкуватися з ними. Люблю тих, хто бачить позитив у цьому світі. Не поважаю злих людей, фанатиків, які нетерпимі  до думок інших людей. Люблю людейсвітлих, життєрадісних, добрих, щирих, відкритих, готових допомогти. Мене в основному оточують саме такі люди. Подібне притягує подібне (Усміхається – Авт.).

 

Наталія Каралкіна,

Фото ProZak.info та з архіву Михайла Рошка

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com