Чому мер Ужгорода лише вдає, що пішов на компроміс з громадою

 

18 лютого 2016 року в прямому ефірі "Тиса-1" Богдан Андріїв звітував про свої перші 100 днів на посаді міського голови. Не оминув своєю увагою й питання про виконання виборчих обіцянок, передусім про скасування злочинної містобудівної документації, прийнятої на так званій «замінованій» сесії.

Міський голова з гордістю повідомив, що вніс на розгляд депутатів проект рішення яким скасовується рішення XXVІI сесії міської ради VI скликання 09.11.2015 року №1881 «Про затвердження містобудівної документації», неочікуючи завершення судових розглядів.

Це міг бути досить шляхетний крок від Богдана Андріїв, якби не кілька але...

Громадськість Ужгорода вже тривалий час бореться за збереження зелених зон та парків обласного центру. На заваді цьому стоять тільки ухвалені 9 листопада 2015 року погорєловські зміни до генерального плану та план зонування міста. 

Завдяки цим містобудівним документам з карти міста зникають сквер на вулиці Чехова, парк «Перемога» на вул. Заньковецькій, частково території Боздоського та Підзамокового парків, зелені острівці в житлових кварталах міста, та інші.

В січні громадським активістам вдалося заблокувати в судовому порядку прийняття будь-яких земельних та містобудівельних рішень міської ради. А вже 20 січня 2016 року в Ужгороді вимушено для міської ради розпочалися інтенсивні переговори з учасниками ініціативи #Кірпічка. Подальші робочі зустрічі координували заступники міського голови.

На сторінках громадської ініціативи Кірпічки та громадської ради поки що не було жодних критичних заяв, однак очевидним є те, що 18 лютого 2016 року Богдан Євстафійович вирішив одноосібно вийти з переговорного процесу з громадськими активістами без жодних пояснень. В чому ж сенс маневру очільника міста?

Як виявилось минулого тижня, одночасно з початком переговорів з активістами, юристи міської ради оскаржили в апеляції судову заборону за вказівкою міського голови. 25 лютого 2016 року призначено перше засідання у Львівському апеляційному адміністративному суді.

 

Команда Андріїва підсупно тягнула час, не маючи наміру шукати компроміс з активістами. Очевидно, що рішення львівського суду у такій скандальній справі могло б обійтись у 3-5 тисяч у.о. за позитивне рішення. Однак у міській раді порахували, що дешевше буде самим скасувати рішення і перезатвердити його.

Так, ви все правильно прочитали – ПЕРЕЗАТВЕРДИТИ скандальні зміни до генплану та план зонування такими як вони є без жодних змін. Згідно закону наступні зміни до цих документів можливі винятково через 5 років або після проведеного містобудівного монівторингу.

Юридично така схема бездоганна. Предмет для судового оскарження зникає, і у активістів виникне потреба у оскарженні змін до генплану з самого початку. І так кожної наступної сесії поки людям не забракне волі до спротиву проти нової «креативної» більшості міської ради.

Формально міський голова не обманює громаду. Він виконає вимогу людей про скасування скандального рішення. Він відкликає проект ще одних погорєловських коригувань до генплану, а також він введе на перехідний період мораторій за яким виведуть з цивільного обороту визначений перелік територій міста.

Якщо порівняти пункти проекту рішення із пропозицією міського голови на кінець січня цього року, то явно видно вихолощеність базових позицій та гарантій. Напр., зелені території, що перебувають зараз у приватній власності не підпадають під мораторій. І можуть забудовуватися. Аналогічна ситуація також із загальноміським мораторієм на відчуження земельних ділянок, в якому ідея мораторію вихолощена під корінь.

Також цікавими для оглядача виявився Перелік територій м. Ужгорода щодо яких планується встановлення мораторію на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану та плану зонування території міста». Межі територій визначено хаотично, без визначених зон у натурі, що дозволить чиновникам довільно трактувати спірні зони. Також не зрозумілим є документ під назвою «Внесення змін до генерального плану та плану зонування території міста» якого не існує в природі і чи буде він коли-небудь ухваленим не відомо.

Тобто команда Богдана Андріїва створила інструмент яким зможе в ручному режимі комусь блокувати земельні та містобудівельні питання, а комусь сприяти у їх проходженні в кабінетах. Що в свою чергу підвищує фактор корупційних ризиків.

Отже, компромісу між сторонами конфлікту не вийде. Зелені зони міста залишаються під загрозою, незважаючи на удаваний мораторії. А корупційні ризики генплану в редакції 9 листопада будуть збережені новим міським головою. Богдан Андріїв не наважився на вольове рішення – вийти із конфлікту з гідністю. Поступово він починає асоціюватись із учнем Віктора Погорєловау методах управлінського шахраювання.

 Додаємо відеозапис програми "Про головне" на "Тисі-1", під час якої Богдан Андріїв розповідав про 100 днів роботи: 

 

Олександр Зімін, політичний оглядач для ProZak.info