Чому закарпатці ризикують втратити землю, яку вчасно не прийняли у спадок
Прийнято закон, за яким земельні ділянки та інше нерухоме майно, власники якого померли, можуть перейти у комунальну власність, якщо спадкоємці вчасно не прийняли спадщину. Відтак закарпатці ризикують втратити землю та нерухомість, що раніше належала їхнім батькам чи іншим родичам, спадкоємцями яких вони є.
Для кого прийняли закон?
Мета закону – надати додатковий ресурс місцевим бюджетам, які щороку недоотримують близько 1 млн гривень плати за землю, власники якої давно померли. Крім того варто зазначити, що чинне законодавство передбачає першочергове забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій та деяких інших пільгових категорій громадян. Однак часто місцеві ради не можуть забезпечити реалізацію цього права у зв’язку із відсутністю у їх розпорядженні вільних земельних ділянок. При цьому у державі досі не ведеться облік безгосподарних земель. Лише за приблизними підрахунками площа сільськогосподарських земель відумерлої спадщини може становити близько 15% площі таких земельних масивів або 1,5 млн гектарів.
Законодавство і раніше передбачало можливість визнання спадщини відумерлою та передачі її у власність територіальної громади у зв’язку із відсутністю спадкоємців або неприйняття ними спадщини. Однак така практика була не надто поширеною, адже орган місцевого самоврядування: мав сплатити судовий збір за подачу заяви про визнання спадщини відумерлою (у більшості випадків місцеві бюджети не передбачають відповідної статті витрат). Крім того така заява мала подаватися до суду не за місцем знаходження майна, а за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім місцем проживання спадкодавця. У зв’язку з цим могла скластися доволі абсурдна ситуація, коли земельна ділянка в місті Ужгород, наприклад, могла перейти у власність територіальної громади міста Києва, бо її власник на момент смерті проживав у Києві.
Які зміни передбачає закон
Прийнятий Верховною Радою та уже підписаний Президентом Закон №1533-VIII щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли, передбачає низку уточнень у процедурі визнання спадщини відумерлою, зокрема:
1) орган місцевого самоврядування подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою за місцем знаходження майна, а не за місцем відкриття спадщини;
2) крім органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність можуть також звернутися кредитори спадкодавця (у подальшому місцева рада зобов’язана виконати законні вимоги цих кредиторів), а також власники (користувачі) суміжних земельних ділянок (у випадку, якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення);
3) органи місцевого самоврядування звільняються від сплати судового збору при поданні заяв про визнання спадщини відумерлою;
4) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцем знаходження такої земельної ділянки. При цьому місцевим радам у такому випадку надано право навіть здавати таку земельну ділянку в оренду ще до того, як буде винесено рішення суду про визнання спадщини відумерлою.
5) суд зобов’язаний залучати до розгляду справ про визнання спадщини відумерлою органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцем знаходження нерухомого майна, що входить до складу спадщини;
Як встигнути реалізувати своє право на спадщину
Цивільний кодекс передбачає шестимісячний строк з моменту смерті спадкодавця, протягом якого спадкоємці мають подати нотаріусу, а у сільській місцевості – до сільської ради, заяву про прийняття спадщини. У разі пропущення цього строку та за наявності поважних причин спадкоємець може звернутися до суду для продовження цього строку.
Однак після спливу одного року з моменту смерті спадкодавця до суду вже може звернутися місцева рада – із заявою про визнання спадщини відумерлою. У такому випадку спадкоємці, які дуже затягнули із оформленням свого права на спадщину, остаточно можуть її позбутися. Відповідна ситуація дуже поширена у сільській місцевості, де люди часто не оформлюють право власності на майно, що належало їхнім батькам, бо, на їхню думку, «воно і так їхнє». Однак закон стверджує інакше: якщо спадкоємець вчасно не прийняв спадщину, значить він відмовився від неї.
Виняток становлять спадкоємці, які проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому вважаються такими, що автоматично прийняли спадщину. Але якщо спадкоємці (наприклад, діти) проживали окремо від спадкодавців (батьків), і нехай навіть по-сусідству, двір у двір, то у разі неподання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк, вважається, що вони не прийняли спадщину.
Наразі ще є можливість встигнути прийняти спадщину, але робити це доведеться через суд, щоб продовжити строки прийняття спадщини, доки місцева рада ще не дізналася про «безгосподарне» майно на своїй території та не випередила спадкоємця.
Закон №1533-VIII набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але при цьому передбачено, що положення закону про звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору за подання заяви про визнання спадщини відумерлою набуде чинності лише з 1 січня 2017 року. Тому навряд чи багато місцевих голів поспішать до судів ще до Нового року.
Крім того у зв’язку із відсутністю відповідних технічних можливостей законотворці наразі відмовилися від ідеї створення у складі Спадкового реєстру системи автоматизованого пошуку відумерлої спадщини. Тому місцеві ради і надалі не володітимуть повною інформацією щодо кількості та місцезнаходження земель без власників.
Віталій Дацюк, кандидат юридичних наук для ProZak.info