Як поскаржитися на суддю, - юрист із Закарпаття
Новий Закон «Про судоустрій та статус суддів», який набув чинності 30 вересня 2016 року, гарантує кожному громадянину право на оскарження неналежної поведінки судді. Це може мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Підставою для відкриття дисциплінарного провадження, яке здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (до створення цього органу – Вища рада юстиції), є звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою). Поскаржитися на суддю може будь-яка особа: громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
14 листопада 2016 року Вища рада юстиції затвердила зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), розробленої відповідно до вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Дисциплінарна скарга має містити: 1) інформацію про скаржника; 2) інформацію про суддю (суддів), неналежна поведінка якого (яких) оскаржується; 3) інформацію про судову справу; 4) посилання на одну або декілька підстав дисциплінарної відповідальності судді (суддів) відповідно до частини першої статті 106 Закону; 5) конкретні відомості про наявність у поведінці судді (суддів) ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою дисциплінарної відповідальності; 6) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості, та необхідні додатки (за їх наявності).
Стаття 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів» передбачає вичерпний перелік з 24 підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Перелічувати їх усі у нашому матеріалі немає сенсу. Водночас пересічним громадянам варто знати найбільш типові підстави, у зв’язку з якими можна поскаржитися на суддю:
1) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя;
2) порушення засад гласності і відкритості судового процесу (наприклад, заборона проводити фотозйомку, відео- чи аудіо запис відкритого судового засідання, обмеження права кожного громадянина бути присутнім на відкритому судовому засіданні);
3) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
5) умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;
6) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
7) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
10) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
11) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна.
Віталій Дацюк, кандидат юридичних наук для ProZak.info