Вбиство Планкіна: закарпатські судді прийняли виклик прокуратури

Коротка передісторія

Олексій Планкін родом з Росії, жив у Москві, а в Мукачево приїхав у 2007 році, а в лютому  2008 року розпочав свій власний бізнес, відкривши кав’ярню.

У бізнесмена були родинні проблеми. Двічі був розлученим. У Мукачево він приїхав з дружиною Іриною і у них народилася донька, однак згодом Ірина покинула чоловіка, залишила йому дочку і виїхала з Мукачева.

Згодом у Планкіна зав’язалися стосунки з місцевою офіціанткою, яка була молодша за нього на 20 років.  У них народився син, але міцних стосунків не вийшло. Наприкінці 2012 року вони розійшлись, а дівчина категорично забороняла батькові бачитись з маленьким сином. Почались судові процеси. У закарпатській пресі була скарга дівчини на те, що бізнесмен її сильно побив.

Останнє  судове слухання відбулось за кілька днів до вбивства Олексія – 24 січня 2014 року. Апеляційний суд Закарпатської області прийняв рішення на користь чоловіка: не перешкоджати батькові бачитись із сином хоча б раз на тиждень., а вже 26 січня Планкіна застрелили.

Через два місяці після вчинення ймовірних вбивць  чоловіка було  затримано. Ними  виявились  мешканці Києва. Один з них – родич дівчини, яка народила від Планкіна сина і з якою він судився.

Як готувалося вбивство

Міліція встановила, один із виконавців вбивства напередодні, видаючи  себе за іншу особу,  пред`явив підроблений паспорт і орендував автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Wagon», вказавши неправдивий маршрут поїздки в міста Донецьк та Дніпропетровськ.  Крім того, обидва чоловіки замаскувались перед в` їздом до Мукачева – накладними вусами,  окулярами та матерчатими рукавицями.

Один із виконавців вбивства  безперешкодно зайшов на подвір`я та будинку, у якому був бізнесмен Планкін з дочкою. Нападник вистрелив бізнесмену в голову та черевну порожнину. Від  наскрізних кульових поранень, чоловік помер на місці. П’ятирічну дівчинку вбивця залишив живою. Дівчинка пробула одна з мертвим батьком в будинку до ранку.

Після вчинення вбивства, виконавець  повернувся до машини, у якій його чекав напарник, і чоловіки ирушили до Києва. По дорозі, намагаючись  приховати сліди  злочину, на 756 км автодороги «Київ-Чоп» чоловіки  викинули у річку обріз мисливської рушниці.

Родич мукачівської офіціантки, як основний організатор та співучасник вбивства, відпрацьовуючи власне  алібі, наступного дня після вбивства 27 січня,  видаючи себе за іншу людину з підробленими документами вилетів до  Москви і того ж дня у супроводі жінки, якій він заплатив за послуги, повернувся вже зі своїм документом до Києва.

Однак міліція провела масштабну роботу і через два місяці після скоєння злочину, обидвом киянинам, один з яких був організатором, інший – виконавцем, було повідомлено про підозру та взято під  варту.

Слідчі встановили, що  в день вбивства у злочинців виникли непередбачувані обставини. Дорогою до Мукачева вони зупинились у Воловецькому районі  випробувати обріз  рушниці і пошкодили саморобний глушник. Уже в Мукачеві їм довелося заїхали до будівельного гіпермаркету «Епіцентр» і купили армований (термостійкий) скотч. Згодом,  під  час досудового розслідування, правоохоронці з місця події вилучили залишки саме цього ж скотчу та пластмасової труби, яка була використана у якості глушника.

Судові перипетії

5 вересня 2014 року матеріали слідства були направлені до Мукачівського  міськрайонного суду. Тривалий час місцеві судді відмовлялися брати справу на розгляд. Справа була занадто резонансною. Підозрювані заперечували свою причетність до вбивства. На їхній захист підключилися якісь невідомі люди і навіть дивна організація «Майдан – громадський контроль». Підозрюваних називали активістами Майдану, а справу проти них замовною.

Апеляційний суд Закарпатської області 27 лютого  2015 року проголосив рішення, за яким випустив обох  обвинувачених на волю. У закарпатській пресі йшлося про «непрозорість» прийняття цього рішення.

Прокуратура Закарпатської області розпочала кримінальне провадження  за фактом постановленням суддями завідомо неправосудної ухвали – ч.2 ст. 375 КК України.

Як пояснив прокурор Закарпатської області Володимир Янко: 27 лютого апеляційний суд Закарпатської області в складі головуючого та двох суддів, грубо порушуючи вимоги ч.3 ст.331 КПК України, постановили завідомо неправосудну ухвалу, якою скасували ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою двом особам, підозрюваним у резонансному вбивстві. При цьому, 27 лютого апеляційний суд оголосив лише резолютивну частину ухвали, а оголошення повного її тексту переніс на 4 березня, тобто дату, до якої було продовжено строк тримання під вартою підозрюваним.

Як повідомила прес-служба обласної прокуратури, у результаті таких протиправних дій суддів апеляційного суду, 2 березня, без повідомлення прокурора, ймовірних вбивць було безпідставно звільнено з-під варти, що унеможливлює притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких, насильницьких злочинів.

За санкцією статті, яку наразі інкриміновано суддям – ч.2 ст.375 КК України постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти років до 8 років – наголосив прокурор.

Як відомо, зараз в Україні прокуратура почала перевіряти суддів, які виносили неправомірні рішення під час попередньої влади. Звичайно, що неминуча люстрація всіх суддів, які виносили і виносять неправомірні рішення не тільки з політичних мотивів. Судді ж намагаються доводити, що їхні рішення були правочинними.

У нашому ж випадку судді Апеляційного суду, проти яких почала впровадження прокуратура, не просто захищаються, а починають нарікати на некомпетентність дій співробітників прокуратури.

І знову ж таки, незрозуміла громадська організація «Майдан – громадський контроль», яка стояла на захисті підозрюваних у вбивстві киян, розповсюдила заяву до керівництва країни із звинуваченням прокурів Закарпатської області.

У цій заяві йдеться про те, що Апеляційний суд прийняв цілком логічну і зважену ухвалу.

«У даній ухвалі судовою колегією було вказано на недоліки, допущені як судом 1 -ї інстанції, так і прокурором, в тому числі вирішення питання запобіжного заходу обвинуваченим.

З метою виправдання недбалих, непрофесійних дій працівників прокуратури, прокурор вдався до зловживання своїм службовим становищем в своїх інтересах та інтересах підлеглих працівників, вчинивши тиск на суддів залякуванням та прогрозами про висунення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 375 КК України. З метою відвернути увагу від непрофесійних дій останніх, боячись осуду громадськості та ідучи на поводі висловлюванням в інтерент-коментарях , зумисно, знаючи, що дана ухвала апеляційного суду не є тим процесуальним рішенням, яке може бути предметом злочину, передбаченого ст. 375 КК України, оскільки не являється кінцевим рішенням, вніс в ЄРДР дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 375 КК України та дав офіційне повідомлення-коментар про доведеність вини суддів апеляційного суду у вчиненні тяжкого злочину, яке розмістив на офіційному сайті прокуратури Закарпатської області.

Маючи на меті збереження запобіжного заходу обвинуваченим , процесуальні прокурори вдалися до непроцесуальних дій, а саме 03.02.2015 порушили перед судом першої інстанції питання продовження строку тримання під вартою без подання письмового клопотання, як цього вимагає ст. 199 КПК У країни, без урахування попередньої ухвали апеляційного суду, у якій було звернуто увагу прокурору на процедуру подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, чим грубо ігнорували вимоги ст. 2 КПК України.

Крім того, намагалися в незаконний спосіб отримати рішення суду щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених Білика і Шовкалюка, при тому, що з 05.09.2014 до 27.02.2015 прокуратура не спромоглася вручити належним чином обвинувальний акт обвинуваченим та їх захисникам, замість того, щоб виправити недоліки, вдавалися до судової тяганини, оскаржуючи ухвали суду 1-ї інстанції, у зв’язку з чим нівелювали загальні засади кримінального провадження, верховенство права, законність, передбачені ст.7, 8, 9 КПК України та ст. 1 КПК України.

А також ними були повідомлення про висунення підозри у вчиненні кримінального правопорушення працівникам пенетенціарній службі Закарпатської області, які начебто неправомірно відпустили утриманих.

Ці дії вважаємо такими, які націлні на підрив правосуддя у Закарпатті, тиск і дискрімінацію порядних і чесних судій Симаченко Лілію Іванівну та Мишинчук Наталію Степанівну, а також інших, які ще залишились на тернах Закарпатської області.

На підставі викладеного, просимо внести в ЄРДР відомості про вчинення прокурором Закарпатської області кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364 та ч.2 ст. 376 КК України», -- йдеться у заяві організації «Майдан – громадський контроль».

Але у цій таки заяві є таке останнє речення: «У всіх, в кого є скарги на працівників прокуратури Закарпатської області, звертайтесь до «Майдану Громадського Контролю». Усі факти будуть оприлюднені».

Фактично це речення нівелює всю заяву, бо робить її явно замовною у боротьбі проти прокуратури, а не такою, яка має на меті встановити справедливість. Одночасно, цим можна підтвердити думку, що війну проти прокуратури розпочинає не так вказана громадська організація, як судді.

Таким чином, навколо справи з вбивством бізнесмена в Закарпатті починається масштабне протистояння прокуратури та суддів. Для громади ж в цьому буде однозначний позитив, бо зазвичай такі протистояння закінчуються очищенням.

Сергій Форкош, Prozak.info