В. Калінін: Результати дзюдоїстів покращилися кількісно і якісно
Дзюдо - олімпійський вид спорту, який має на Закарпатті добрі традиції. Тому найбільш перспективні спортсмени-дзюдоїсти завжди розглядалися як потенційні кандидати на участь в Олімпійських Іграх.
Останнім часом за дзюдо в Закарпатському краї взялися дуже серйозно: це стосується і спонсорів, і проведення потужного міжнародного турніру, і підготовки власних кадрів. Проблем, природно, вистачає, адже дзюдо по справжньому розвивається тільки в Ужгороді, а в інших містах регіону, якщо і є секції, то функціонують вони не на належному рівні. До того ж спостерігається відтік перспективних спортсменів в інші регіони, де є спортивні школи-інтернати, а ВНЗ надають пільги для спортсменів. І все ж як запевняє старший тренер області з дзюдо, заслужений тренер України Віктор Калінін, що минає, був вдалим і у закарпатського дзюдо вимальовуються непогані перспективи.
Дзюдо має давню історію на Закарпатті. А з якої дати можна вести відлік такого стрімкого розвитку?
Напевно, з кінця 70-х років минулого сторіччя. У 1977 році в ДЮСШ №1 міста Ужгорода почав працювати один із перших успішних тренерів в області Андрій Шерегій. За короткий проміжок часу він зумів підготувати перших закарпатських майстрів спорту СРСР. Наступною точкою відліку став кінець 80-х. Секція дзюдо виховала таких серйозних спортсменів, як Володимир Мигович, Олександр Черняк, Михайло Пальчіц, Сергій Щербей ... Всі вони отримали звання майстрів спорту України, захищали честь республіки, держави та Закарпаття на різних турнірах. При цьому деякі з хлопців були членами збірної СРСР серед юнаків.
З настанням незалежності для спортсменів настали непрості часи ... Тоді настав застій?
Хіба що на організаційному рівні, але ми намагалися триматися. Продовжували виховувати конкурентноспроможних борців, навіть були переможці і призери чемпіонатів України. Найбільший успіх того часу - перемога Сергія Щербея на чемпіонаті СНД серед юнаків у 1992 році. А Володимир Мигович та Михайло Пальчіц ставали чемпіонами України серед молоді. В кінці 90-х стало трошки легше, і навіть наспів європейський тріумф: Роман Говоруха виграв "бронзу" на першості Європи серед кадетів. Потрібно відзначити, що ми завжди розвивали і підтримували суміжний вид спорту - самбо. Успіхи також не змусили себе чекати: у 2003 році Олександра Зовдун стала чемпіонкою Європи серед дівчат.
А в якому стані тоді була інфраструктура і що змінилося за останні роки?
Стосовно Ужгорода, то ми, так би мовити, вели кочовий спосіб життя (сміється). Спочатку тренувалися в невеликих залах, потім в ОСК "Юність", далі в залі ФСТ "Динамо", потім знову повернулися в "Юність". У підсумку, десь 6-7 років тому знайшлися люди, які стали серйозно думати про те, щоб облаштувати повноцінний зал для тренувань дзюдоїстів, адже місцеві тренери ростили чемпіонів у непростих умовах. В той момент і виник варіант з "ПАДІЮН".
Тоді деякі роздмухували вельми неприємну історію, мовляв дзюдоїсти мало не насильно "відібрали у дітей каток" ...
Каток існував хіба-що на словах. Колись там дійсно був лід і спортивна секція, але зрештою все занепало. Довелося практично починати з нуля - від перекладання підлоги, до латання стелі. Нам тоді сильно допоміг любитель і меценат дзюдо Василь Ігнатко. З 2004 року ми тренуємося в цьому приміщенні. Посильну допомогу в благоустрої залу надає і наш колишній вихованець, підприємець Сергій Щербей, який свого часу став одним з перших майстрів спорту з дзюдо в незалежній Україні.
Чому так важливо мати власне приміщення, багато видів спорту обходяться і без такої розкоші ...
Власний комфортабельний зал передбачає розвиток інфраструктури під конкретний вид спорту. Наприклад, ми не тільки зібрали в стінах "Падіюну" кращих борців області, а й закупили і завезли необхідний інвентар для тренувань. Крім цього, можемо проводити заняття декількох груп одночасно. Результати покращилися не тільки кількісно, але і якісно. Уже в перший рік занять в новому залі син нашого мецената Василя Ігнатко - Юрій, зумів виконати норматив Майстра спорту України. Владислав Діброва в 2006 році потрапив до числа призерів чемпіонату Європи з самбо серед юнаків, крім того він став переможцем 41-х Міжнародних дитячих Ігор у Рейк'явіку, дворазовий бронзовий призер першості Європи серед юнаків з самбо, срібний призер юніорського Кубка Європи з дзюдо. Наші вихованці піднімалися на подіуми етапів Кубка Європи, а також брали участь у першостях Європи та світу. Ще одним спортсменом, який досяг спортивних висот став Павло Яцина, в його активі "срібло" кадетської першості України та участь у чемпіонаті Європи в цій віковій групі.
Де в області ще культивується дзюдо?
Крім Ужгорода, дзюдоїстів донедавна готували в Іршаві. Але все ж успіхи іршавських дзюдоїстів були пов'язані з ім'ям Ельгара Кулієва. Після того, як наставник пішов, умови погіршилися, спортивні результати знизилися, і відповідно кількість дітей, які займаються дзюдо зменшилася.
В цілому, головна проблема, крім фінансів, - брак в регіоні ентузіастів і висококласних фахівців. Ось і виходить, що в містах і селищах багато хороших дітей, які для виходу на більш серйозний рівень повинні тренуватися профільно. Тому хлопці і їдуть в інші області і приносять очки в чужу скарбничку. На Закарпатті, по-перше немає спортивних інтернатів. А по-друге, навіть за наявності в Ужгородському Національному Університеті факультету фізвиховання, відсутні пільги для перспективних атлетів або ж готових спортсменів. Ось і виходить парадокс: майстер спорту змушений вчитися на контрактному відділенні! А безперспективний спортсмен, який трохи краще здав тести, отримає освіту безкоштовно. Тому багато батьків наших вихованців журяться, мовляв, ось витрачаємо кошти, щоб наші діти їздили по змаганнях, захищали честь краю, а інші - на репетиторів, щоб вступити до університету. І наші перспективні спортсмени змушені шукати щастя в інших областях.
Скільки зараз дзюдоїстів в регіоні - дорослих і таких, які вже забезпечили собі хороше майбутнє у вашому виді спорту?
Загальна цифра доходить до 300. З них лише з десяток виступають на високому рівні у дорослих вікових категоріях. Згадуваний уже Владислав Діброва та Андрій Мельник - члени юніорської збірної України. Першому, до слова, не пощастило на чемпіонаті світу в Марокко - вже в стартовому поєдинку він вийшов на майбутнього чемпіона і поступився йому... Також хлопці пробують себе і в самбо, хоча пріоритет, як олімпійського виду, належить дзюдо. Хочу зазначити, що хоча наші нинішні спортивні результати і дозволяють говорити про олімпійські перспективі, відповідних умов на заключному етапі ФДУ і управління спорту не забезпечує. Ось хоча б взяти мого вихованця Георгія Зантарая, він хоч і не закарпатець, але закінчив Закарпатський Державний університет і представляв нашу область. У 2009 році Георгій став чемпіоном світу, цього року завоював "срібло", є головною олімпійською надією, але до цих пір навіть не добився від держави житла. Взагалі це диво, що він з таким до себе ставленням ще не змінив громадянство - йому це пропонують регулярно! Сподіваюся, тепер така невтішна тенденція буде зламана і нинішня влада зуміє гідно підтримати своїх кращих представників.
У житті обласного дзюдо важливою подією є міжнародний турнір "Кубок Закарпаття". Втім ніхто із закарпатців медалей на ньому не завойовує ...
Лише одного разу ми не взяли медалей і тепер нам це згадують роками. За всю історію проведення, а це вже шостий турнір, лише в 2010-му не було медалей! По-перше, рівень змагання виріс настільки, що закарпатцям важко конкурувати з приїжджими командами. Зауважте: з 15 країн-учасниць, 8 привезли найсильніших - членів національних збірних. До того ж наш лідер Олександр Черняк незадовго перед турніром зламав палець. А вже через 2 місяці став призером чемпіонату України і там виграв у переможця "Кубка Закарпаття".
Рік, що минає був багатим для закарпатців на медалі міжнародних турнірів ... Які з них можна відзначити і кого слід виділити з перспективної молоді?
Потужні змагання були в Будапешті. Перемога на цьому турнірі - показник того, що борець має шанси на медалі європейського форуму! Ми зібрали там цілий ряд нагород. Варто згадати і турніри в Словаччині та Австрії, нещодавно ми приїхали зі Словенії. Зараз Олександр Черняк та Кирило Балашов вирушать на тренувальні збори разом з національною командою, як кандидати на поїздку на юнацький чемпіонат Європи. Знаково, що обидва хлопці на першості України у Чернівцях виграли "срібло" і виконали норматив КМС. З більш молодих своїх підопічних відзначу Лева Смагіна, Юру Стеблюка, Юру Шахайда, Богдана Адамчука...
Які плани закарпатських дзюдоїстів на наступний рік?
Уже в лютому їдемо на першість України серед кадетів, у березні - чемпіонат України серед спортсменів до 20 років. Хочемо відібратися на чемпіонати Європи та світу в цих вікових групах. У кадетів надії - на Черняка та Балашова, у юніорів - на Діброву. Далі поки ще не загадуємо, але міжнародних стартів протягом року буде чимало. Благо - наші спонсори не вважаються з партійними чи особистими симпатіями, а насамперед дбають про розвиток спорту і дзюдо зокрема.