Ален Панов про совок навколо офіціозу "безвізу" в Ужгороді

Чи потрібна була така совкова показуха під час офіційних заходів в Ужгороді щодо вступу безвізового режиму - роздуми дипломата та філософа Алена Панова

Європейське свято з совковим присмаком.

Осінь 2013 – зима 2014. Київ. Україна. Багато людей на вулицях. Вони борються з владою. Вони протестують проти несправедливості. Вони хочуть відійти від минулого і йти в майбутнє. Вони хочуть жити добре. Жити «як у Європі». Деякі з них за це гинуть. Після цього – війна. Війна на виживання. Війна на усіх фронтах. І знов гинуть люди. Які просто хочуть жити добре. Жити «як у Європі».

За кілька днів викладаються кілометри асфальту. Спішно лагодять злітно-посадкову смугу аеропорту, який не приймає літаки вже більше року.  Містом кружляють люксові чорні авто з мигалками.  Купа поліціантів обмежує рух історичним центром. Що це? Це ми почали будувати якісні дороги? До нас починає літати лоукостер Wizzair на гарних Airbus, який за недорого вмить доставить до Парижу-Відня-Будапешту? Може, не дай Боже, сталося якесь лихо – тому так багато людей у формі витрачає наші з вами кошти, довго стоячи  біля  мигаючих Пріусів і розважається якимись Хуайвеями чи іншими гаджетами, нудьгуючи без діла? Ні. Це – БЕЗВІЗ! До нас їде  ревізор. 

Прогнозую, яким може бути офіційний коментар: це все – з міркувань безпеки; у нас війна; Путін не спить. Відповім. Ужгород – за 1600 кілометрів від Маріуполю.  Тут поруч чотири кордони з країнами ЄС. Там так не прийнято. Там –Макрон приїздить на Citroen у оточенні кількох церемоніальних мотоциклістів. І робить це на інаугурації, а не під час робочої поїздки, коли його пересування не заважає жити «простому французу». А служби тим часом непомітно і без зайвої показухи працюють і  забезпечують його безпеку. Невже хтось думає, що хлопчик і дівчинка, які три місяці навчалася на курсах, а потім вдягли  гарний одяг і обмежують рух містом, можуть когось захистити, якщо  щось станеться?  

Такий «азійський» підхід до організації, притаманний швидше Китаю, Росії, Північній Кореї, ні і звичайно США, з її демократією, але ніяк не Європі.

Ви думаєте це картинка з минулого?  Ні. Це майбутнє, яке вже настало сьогодні. Ми вже живемо краще. Нам вже добре. Це літо 2017. Це Ужгород. Це Україна – країна вдягнена у вишиванку з совковим нутром та прапором ЄС у руках.

Ален Панов, Доктор філософії