Чому День знань вже не мусить бути святом

 

1 вересня для більшості українців не стільки перший день осені, скільки початок нового навчального року.

            Позитивно, що українці шукають відповіді на запитання: як сприймати цей день. Як колись в СРСР, коли у кожній школі організовувалися обов'язкові лінійки, на яких чи не найважливішими атрибутами, крім першого дзвоника - були й політики з чиновниками, які як завжди направляли молодь, а День знань починався з Уроку миру, що теж "родом" з минулого країни, яка агітувала за мир і в цей час воювала майже в уьому світі.
А ще були квіти - багато квітів й, обов'язково - настанови політиків й чиновників від влади, яких неодмінно показувало телебачення, слухали по радіо та цитували газети. Ідеологічно, все було тоді - логічно. Навіть багато квітів - було "у тему", сособливо з урахуванням того статусу й зарплат, які завжди мали радянські вчителі та викладачі.

            Цікаво, що й на 27 році незалежності Україна недалеко відійшла від совкових традицій. Головний та обов'язковий атрибут "свята" - лінійка, на якій вчителі - шикують, немов на плацу військових - напружених першачків, які 11 років поспіль мають шанс починати шкільний рік саме із загальношкільного плацу/спортзали/стадіону, де окрім промов вчителів школи  обов'язково будуть слухати палкі настанови чиновників про майбутнє, яке вже точно буде кращим, ніж сьогодні.

            Батьки та особливо дідусі й бабусі сьогоднішніх першачків прекрасно розуміють про що йдеться, особливо, якщо вчилися у тій же школі (куди привели й нащадка). Все, як і тоді було: ті ж класи, ті ж коридори, той же спортзал, той же буфет, той же сморід в туалетах, правда, чиновники змінилися та й вчителі постаріли...

            Натомість десятки думок, які оприлюднюють сьогодні українці щодо 1 вересня - від блогерів із закликом до влади: "не ходіть на лінійки", до окремих чиновників: "не підемо!", спонукає придивитися до Європи, куди ніби зібралась й Україна, щоб відповісти на запитання: а як це робиться у них?

            1 вересня - День знань та початок навчального року в учбових закладах у більшості країн Європи. Однак, у Європі - це швидше подія, ніж свято, особливо для тих, хто вперше переступає поріг до початкової чи загальноосвітньої школи, училища, середнього спеціального учбового закладу чи вишу.

            У цей день, в центрі уваги, головні винуватці - школярі, а особливо - першокласники. Їх не шикують "на загальношкільних лінійках", а відразу збирають, разом з батьками - у класи. А ще атрибут чеської школи - школа роздає діткам... подарунки! І, майже - ніяких квітів авансом, ще невідомим вчителям чи навіть чиновникам, які (по інерції з "соціалістичного табору") можуть бути присутніми на події (на відео - староста містечка) - початку навчального року в країні.

            Однак, головне, чим відрізняється 1 вересня від останніх днів літа: наявність поліції та її помічників - перевідників, яких можна побачити на пішохідних переходах до учбових закладів, практично по всій Європі. При цьому, це не кампанія "безпеки руху", які організовувалися в СРСР, а десятимісячна робота, фактично перевідників, яка полягає в тому, щоб силами громадян-пенсіонерів та волонтерів населених пунктів, було організовано чергування на пішохідних переходах біля навчальних закладів, протягом всього навчального року.

            Подібну ініціативу, до речі, було запропоновано й в Ужгороді ще влітку 2014 році, на черговому засіданні Гайд-парку, куди активісти запросили представників міськвно, тодішньої служби ДАІ, ветеранські організації та де закликали активних городян до підписання - Меморандум про організаційно-практичну реалізацію ідеї-проекту "Перевідники".
            Однак, ні тоді, ні до цього часу, до жалю, ні влада, ні школи, ні пенсіонери, ні волонтери міста над Ужем не побажали захистити своїх дітей та внуків від нахаб на дорогах та, не виключено, зберегти здоров’я чи життя, маленьким містянам обласного центру. Єдине, що прийшло у радянські голови керівникам вже нової дорожньої поліції, так це організувати… "дитячий патруль" поліції, на кшалт такого собі загону "юні дзержинці" (як в часи діяльності КДБ). Натомість очевидно, що "бавка у малих поліцейських", при якій і чиновники "при ділі" й суспільство не нудиться - ніяк не знизить дитячу смертність на дорогах та не додасть дисципліни водіям на українських дорогах. Однак, це інша тема…

            Натомість сказати, що змін в українській школі нема - збрехати. Однозначно, що Урок миру, сьогодні, у воюючій Україні з Росією - не в моді. Діти не у формі, а у національному вбранні - у вишиванках, хоч і не кожному, така "обов'яковість" до душі й по кишені.

            Тим не менше, День знань ніхто не скасовував та й знань, як відомо - ніколи не буває досить. Однак, реноме сучасної школи, аж ніяк не залежить від серпневих нарад, святкувань та лінійок, від гостей які виступають з палкими промовами чи кількості розданих грамот та подяк, чиновниками - вчителям.

            З другого боку, якщо навіть жоден український чиновник не відвідає навчальний заклад у День знань, змін у школі це не додасть, на жаль. Адже останнім, як ніколи, потрібна незалежність, особливо в організації навчання, себто - власної справи. А ще - юридична й фінансова самостійність, включаючи й підбір кадрів, тобто - вчителів та викладачів й дієвого, законодавчого захисту від чиновницького засилля.

            Добрими традиціями у новому навчальному році стали би вчасно відремонтовані та забезпечені усім необхідним, до нового навчального року (без перетворення директора на прораба) школи, класи, басейни, спортзали тощо. А ще, суттєве збільшення щомісячної винагороди усім тим, хто працює на майбутнє України - освіту!

            З першовереснем, з Днем знань!  

Підготував Ю.Ключівський, керівник IASEED

Прага-Ужгород