Чому Закарпаття не стане другим фронтом для України
Навколо мовного питання для нацменшин більше політики та провокацій, ніж здорового глузду
Не варто переказувати хронологію прийняття Закону про освіту та його наслідків. Якщо коротко, то Закон ще на стадії обговорення був підданий критиці з боку деяких країн Євросоюзу і представників угорської нацменшини Закарпаття. Згодом Верховна Рада його прийняла, а президент Порошенко підписав. Оточення Порошенка нашіптувало йому, що загроз немає і все пройде гладко. Мовляв, правда на боці України.
Оточення президента прогадало, а самому Порошенку тепер доводиться відбиватися від нападок чиновників з Євросоюзу. Вчора Петро Порошенко мав хорошу доповідь на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи. Але вона не спрацювала. Уже сьогодні ПАРЄ ухвалила резолюцію, у якій засудила прийнятий Україною Закон про освіту, сьома стаття якого явно обмежує права нацменшин. На Україну посипалася критика делегатів ПАРЄ від Молдови, Румунії, Угорщини і навіть Естонії. ПАРЄ зобов'язало Україну переглянути закон і привести його до європейських норм. Але у виступах делегатів ПАРЄ було більше емоцій, ніж здорового глузду. Власне, єдине звинувачення, яке має раціональне зерно, це звинувачення в тому, що законотворці України не провели належних консультацій з представниками нацменшин при підготовці Закону про освіту, а головне - Україна спочатку прийняла Закон, а лише потім відправила його на аналіз Венеціанській комісії. А за логікою, повинно було бути все навпаки.
От і всі проблеми. А все решта - провокації та політика. ЗМІ Росії та їхні сателіти роздмухують істерію навмисно. І в заголовках використовують терміни "Закарпаття - другий фронт для України". А ще ультраправі Угорщини проводять акцію "самоврядність для Закарпаття" і частина угорських політиків виголошують провокативні антиукраїнські лозунги. Що стосується угорських політиків, то для них мовний конфлікт з Україною є виключно хорошим грунтом для передвиборчої агітації, бо наступного року в Угорщині проводяться вибори до парламенту. Зокрема, організаторами акції "Самоврядність для Закарпаття" стали двоє осіб від ультранаціоналістів, яких нещодавно не пустили в Україну - Крістіна Морвої та Томаш Нодь. Більше того, в Україну вони поїхали також виключно для картинки. Вони чудово знали, що їх не пустять до України, але приїхали сюди і взяли з собою телеоператорів. Ну а потім у них було купа заяв. Все це спрацювало на передвиборчий піар.
Зрештою, всі ці акції чи провокації не мають сенсу і наслідків. Не потрібно вважати, що деякі угорські провокатори асоціюються з усім угорським народом. Адже у нас так само були провокації. Маргінали від українських націоналістичних партій також то консульство Угорщини блокували, то намагалися прорватися на збори угорських педагогів Закарпаття, хоча туди їх ніхто не запрошував. Тобто купка неадекватів намагається привернути до себе увагу. Але ж навряд чи громадяни Угорщини асоціюють з цією купкою всіх українців.
Тому ніякого фронту не буде. Угорщина є країною НАТО та Євросоюзу. Не потрібно боятися угорських танків, бо це танки НАТО, а українці, як відомо, чекають від НАТО летальної зброї. Тому не варто доводити ситуацію до абсурду. Угорщина наразі є неслухняним членом Євросоюзу, але навряд чи настільки, щоб ставити ультиматуми і шантажувати Європу. Занадто багато ресурсів Євросоюз влив в Угорщину після її вступу в Євросоюз, щоб тепер сваритися.
Що буде далі? Венеціанська комісія до кінця року винесе рішення щодо нашого Закону про освіту. На 90% зрозуміло, що комісія віднайде у ньому погрішності. Україна, яка так прагне інтеграції до Євросоюзу, внесе всі відповідні правки в Закон, як це сьогодні на засіданні ПАРЄ пообіцяла. І це будуть правки, які задовольнять всіх. А поки що потрібно буде готовим до того, що провокації, гучні антиукраїнські промови деяких закордонних політиків, гнівні публікації у підконтрольній Росії європейській пресі триватимуть. Потрібно не зважати на весь цей мотлох, а вести послідовну дипломатичну боротьбу за свою країну і показати повагу не лише до титульної нації, але й національних меншин.
Закарпатці все чудово розуміють і для нас національні меншини є тим, чим ми вирізняємося від інших регіонів. Це наша фішка, яка приваблює туристів. Центральна влада могла б не тільки допомогти владі Закарпаття у проведені фестивалів національних меншин, але й навідуватися на ці фестивалі. Це було б добрим дружнім жестом. І якби піар-оточення українського президента було більш креативним, то вони б організували, щоб Петро Порошенко на якомусь фестивалі молодого вина в угорськомовному селі Закарпаття відкрив першу діжку і станцював чардаш, а потім разом з якимось політиком з Угорщини за склянкою того ж таки молодого вина поговорили про добросусідські відносини. Ось це було б справжньою дипломатією і виявом дружби. А поки що доводиться вислуховувати нарікання і самому нарікати.
Степан Форкош для Prozak.info
Читайте також: Якими можуть бути наслідки для угорськомовних шкіл після прийняття Закону про освіту