Надійний партнер і перевірений друг Закарпаття

 

Інтерв’ю з Почесним консулом Литовської республіки в м. Ужгороді та Закарпатській області Віктором Гарапком до 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Литвою.

- Кому належала ініціатива відкриття представництва Литовської республіки в Ужгороді та Закарпатській області?

- Справи бізнесу часто-густо приводили до «виходу» на литовських партнерів. Існують перевірені механізми покращення бізнес-клімату і розгалуження контактів між країнами і народами, зокрема, на регіональному рівні. Серед них – інститут почесних консулів.

В Ужгороді Почесне консульство Литви було відкрите у 2009 р. Мою ініціативу з цього приводу підтримав тодішній Міністр закордонних справ Вігаудас Ушацкас, котрий і підписав відповідну екзекватуру. Справа була схвалена і тодішнім Президентом Литовської республіки Валдасом Адамкусом, з котрим пощастило зустрічатись.

Нині в Україні, крім Ужгорода, Почесні консульства Литви діють вже в багатьох містах: Харкові, Дніпрі (де їх два, бо одне з них – це Почесне консульство в Автономній Республіці Крим), Одесі, Херсоні, Білій Церкві Київської обл., Львові, Житомирі, Івано-Франківську.

- Поясніть трохи читачам що таке Почесне Консульство і які воно покликане виконувати функції?

- Почесне консульство – це різновид консульської установи, яку очолює позаштатний Почесний консул, який перебуває на державній службі країни призначення. Трохи з міжнародного права. Глава III Віденської Конвенції про консульські зносини 1963 р. встановлює правовий статус почесних консульських посадових осіб і очолюваних ними консульських установ.

При призначенні Почесних консулів коло їх повноважень визначається державою призначення за погодженням з державою перебування. Це дає можливість наділити Почесного консула певними функціями, необхідними для урізноманітнення і поглиблення співробітництва між країнами-партнерами по найголовніших напрямках. Серед них, по пріоритетності, чільне місце займає торгово-економічний обмін, звісно спільні проекти на регіональному рівні, культурно-гуманітарні зв’язки тощо. При цьому Почесний консул фінансує відкриття Почесного консульства та організацію його роботи. Але свої функції він виконує на громадських засадах.

Почесний консул перебуває у підпорядкуванні Генерального консула відповідного консульського округу, або Надзвичайного і Повноважного посла. На відповідальності Почесних консулів також організація презентаційних заходів з метою кращого взаємного знайомства.

- Які поради Вам доводиться чути від литовських партнерів у вирішенні тих складних проблем, котрі стоять нині перед нашою країною у питаннях безпеки, реформ політичної системи,надання імпульсів розвиткові економіки?

- Литва й Україна стартували по дистанції незалежного державницького буття в умовах, котрі багато в чому були схожими. Але вони рухалися й рухаються по ньому з різними швидкостями і по відмінних траєкторіях. У політичного керівництва Литви з самого початку існувало чітке явлення щодо мети – повернення в сім’ю цивілізованих європейських народів. Це якщо образно. А конкретно – досягнення цієї мети передбачало швидке і незворотне дистанціювання від усіх структур, створених в рамках колишнього СРСР і курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Навіть з врахуванням того, що розрив напрацьованих кооперативних зв’язків в економічній та транспортній сферах тимчасово мав від’ємні наслідки. Але узятий політичний курс країни був вартий цієї ціни.

Нині Литва користується плодами далекоглядності і послідовності своїх керівників, котрим народ довірив виведення державного корабля на широкий фарватер самостійного плавання. То якщо узагальнено представити точку зору багатьох людей зі сфер литовської політики, бізнесу, освіти, науки та культури, з котрими доводилось обговорювати підняте Вами питання, то, по-перше: вони бажають послідовності і твердості у модернізації та реформуванні нашої країни; по-друге – та ж сама послідовність і твердість потребуються  у слідуванні курсом у бік Європи і безпекових структур НАТО. Наголошується на тому, що успіх Литви став результатом копіткої і щоденної роботи і структур влади, і громадянського суспільства, на волю котрого ця влада спиралася.

Як показує соціологія, українці усвідомлюють переваги європейського вибору та євроатлантичних механізмів захисту безпеки і суверенітету. Але непростий шлях по виконанню критеріїв відповідності треба пройти. Пройти його не хитаючись, не зволікаючи, не лякаючись тимчасових невдач. Лише це дасть нам можливість скористатися своїм шансом і єдино вірною альтернативою. Струсити, так би мовити, пил і піти далі рівною і передбачуваною дорогою.

- Що маємо нині в активі регіонального співробітництва з литовською стороною?

- У жовтні минулого року на запрошення голови Закарпатської облради В. Чубірка у нас побувала представницька делегація з Литви, котру очолював глава адміністрації Каунаського р-ну Валеріюс Макунас. У складі делегації прибули голова правління місцевої групи діяльності Йоланта-Марія Малінаускайте, керівник відділу економіки районного самоврядування Артурас Пупале, директор Каунаської палати промисловості та торгівлі Вітаутас Шілейкіс, представники Університету Міколаса Ромеріса. 13 жовтня 2015 р. відбулося підписання Угоди про співпрацю між Закарпатською облрадою та Каунаським районним самоврядуванням. Відрадно було чути слова В. Макунаса, котрий констатував, що литовці раді новим контактам в Україні.

Згідно угоди сторони домовилисявстановити довгострокові дружні взаємовигідні партнерські відносини між нашими регіонами. Метою угоди є розвиток добросусідських  українсько-литовських  відносин, взаємовигідного  міжрегіонального суспільно-економічного та природоохоронного співробітництва, місцевого самоврядування, соціального захисту, а також співробітництва у галузі культури, освіти та науки, туризму і спорту, інформації, на основі національної політики добросусідства та співробітництва між двома країнами.

У галузі  розвитку  місцевого самоврядування, розвитку громад, неурядових організацій і соціального захисту:  планується проводити  зустрічі з обміну досвідом з  вирішення актуальних проблем місцевого  самоврядування, соціального захисту, розвитку  громадських організацій; сприяти співпраці  між  дитячими будинками-інтернатами, організаціями людей з обмеженими можливостями і різними громадськими організаціями  Закарпатської області  та Каунаського  району.

У галузі  культури, освіти та науки, охорони здоров’я, туризму і спорту, молодіжного  руху: сприяти розвитку безпосередніх дружніх зв’язків між школами, колективами народної творчості, спортивними, туристичними, молодіжними організаціями, закладами культури, освіти і науки, охорони здоров’я, бібліотеками і музеями; сприяти  культурному  обміну шляхом  організації виступів художніх колективів, виставок народної творчості, художніх виставок, спортивних туристичних і творчих таборів; сприяти організації  та розвитку туристичного співробітництва,  взаємного туристичного обміну, використання  рекреаційних можливостей  регіонів.

У галузі  народного  господарства, торгівлі  і послуг: підтримувати активний притік інвестицій у формі спільних  підприємств, взаємної торгівлі і нових господарських ініціатив,  створення  сприятливих умов для ділових контактів між підприємцями.

Нема сумніву, що ця угода започаткувала хорошу справу. Литва стала першою з балтійських країн, з котрими Закарпаття має надійну договірну основу міжрегіональної співпраці. Залишається наповнити її конкретним змістом і реалізувати заплановане на користь наших громад.

Маємо вже перші ластівки серйозного інвестування в регіональну економіку. Мова йде про інвестиційне «вливання» з боку литовського акціонерного товариства “ Utenos trikotažas” в Мукачівську трикотажну фабрику «Мрія».

- Які невикористані можливості, на Вашу думку, можна було би задіяти у відносинах Литви й України на регіональному рівні, зокрема і у випадку Закарпаття?

- Вірною видається сама постановка подібного питання. Відносини між країнами – це відносини не лише на державному щаблі. Вони є багаторівневими і включають співробітництво між регіонами, містами, бізнес-структурами, навчально-науковими закладами, ланками громадянського суспільства як такого. Найнагальнішою потребою задіяння самого механізму співпраці на регіональному та місцевому рівнях є знайомство з умовами і можливостями Закарпаття. Будемо відверті: ми мало чи не щодня чуємо про Литву, але малувато конкретики в нашій обізнаності про цю країну та її мешканців. Ще менша обізнаність литовців про наш край, котрий поєднаний з цією балтійською країною завдяки князю Федору Корятовичу історичними зв’язками ще з часів середньовіччя. Ми повинні заповнити інформаційний вакуум належним змістом. Цим, власне і займається Почесне консульство.

Півтора місяці тому область відвідала група литовських журналістів, побувавши на термальних водах Косина, в санаторії «Карпати» з його мальовничим замком Шенборнів, на Мукачівській трикотажці «Мрія», були на Берегівщині у виноробів. Не обійшли увагою й Ужгородський національний університет, котрий має партнерські зв’язки з Університетом М. Ромеріса у Вільнюсі.

У результаті на телеканалі LRT з’явився чималенький сюжет про Закарпаття. А якщо перевести розмову у площину економічного виміру дипломатії, то литовського інвестора можуть цікавити сільське господарство, зокрема –виноробство, енергетика, транспорт, легка промисловість, переробка деревини, сфера туристики і курортології, збереження довкілля, історичної спадщини. Ми маємо лише певні стартові умови співпраці по цих напрямах і, відповідно, море невикористаних можливостей. Але інтерес з боку бізнес-партнерів до нашого краю лише зростатиме. Литва дуже зацікавлена у розвитку двосторонньої торгівлі та двостороннього інвестування. Головною умовою для прориву стане покращення бізнес-клімату, інвестиційних можливостей, про що в нас вже давно точиться розмова на найвищому державному рівні.

- Що на Вашу думку варто і можна запозичити з литовського досвіду у масштабах регіону, наших міст і сіл?

- В останні приблизно 15 років у Литві було налагоджену відповідальну перед територіальними громадами систему самоврядування. На місцевих виборах відбувається не стільки суперництво політичних партій, скільки конкурс проектів місцевого розвитку, котрі вони висувають. Але й пересічні громадяни не займають пасивної позиції сторонніх спостерігачів. Врахування їхньої думки у прийнятті рішень, котрі стосуються інтересів територіальних громад – звична справа для демократичної країни.  

Литва сьогодні має дуже багато корисних напрацювань в галузі реформування житлово-комунального господарства Кажучи відверто, треба просто озброїтись фотоапаратом і блокнотом під час прогулянки вулицями ошатних литовських міст, сіл і ферм, при спілкуванні як з пересічними громадянами, так і з відповідальними посадовцями і занотовувати враження, відбивати їх на плівці і втілювати у рішення органів місцевого самоврядування України у питаннях благоустрою, додержання правил торгівлі і надання послуг, міського транспорту, охорони історичного ландшафту міст, екологічних норм тощо.

На часі також встановлення партнерства між нашими містами – Ужгородом, Мукачевом та литовськими містами-побратимами. Це дасть змогу перетворити гостьові візити у вивчення конкретного досвіду, котрий можна буде використати в наших умовах. Не кажучи вже про спеціальні програми навчання, в тому числі й по питаннях оптимізації інструментів та механізмів місцевого самоврядування, котрі пропонують для української сторони наші литовські партнери, зокрема й Університет М. Ромеріса. Литва готова до транзиту реформаторського досвіду, Таким чином маємо хороший ґрунт для активізації взаємовигідних стосунків між Закарпаттям та Литовською республікою.

- Ви часто буваєте в Литві. Позиція литовського керівництва нам відома. А яке ставлення до України і тої ситуації, в котрій наша країна зараз перебуває серед бізнесменів, молоді, пересічних громадян, з котрими Вам доводилося зустрічатися?

- Так, правду кажете, якщо маєте на увазі те, що позиція литовського політичного та дипломатичного істеблішменту інколи більш проукраїнська, ніж у будь-якій іншій європейській країні. Політика, в тому числі міжнародна – це жорсткі, інколи навіть цинічні реалії. Але Вільнюс чудово розуміє усі геополітичні конфігурації і сучасні виклики безпеці у Центрально-Східній Європі, пов’язані з реанімацією неоімперських тенденцій російської політики. Сприяючи захисту українських інтересів, виконуючи роль «адвоката» України в Євросоюзі, Литва прагне унебезпечити свої власні позиції в регіоні.

Природно, що кожен, як окремо узята людина, так і держава як суб’єкт міжнародно-політичної системи прагне мати лояльних сусідів. Але все ж не тільки цими прагматичними міркуваннями зумовлена проукраїнська спрямованість литовської дипломатії. Знову ж вона спирається на санкцію з боку громадянського суспільства. Ось такий показовий факт: перший день у новому навчальному сезоні 2014 р., коли спалахнув українсько-російський конфлікт студенти Вільнюського університету пройшли своєю традиційної ходою вулицями міста з українськими прапорами. Симпатії пересічних литовців на нашому боці, бо що таке важка длань радянської імперії тут добре пам’ятають. Але чуємо й інше: «Ніхто, крім вас самих, не зробить те, що належить». Це аксіома.

- Відносини на рівні держав і відносини на рівні регіонів – це різнорівневі зрізи одного й того ж: міждержавних відносин. Наскільки вираженим є інтерес з боку литовського істеблішменту, окремих відомств, литовської дипломатії саме до Закарпаття?

- Сфокусувати увагу литовських чиновників високого рангу на рівні регіону Закарпаття – це теж одне з завдань, котре входить в коло наших функцій як Почесного консула Литви. Тут специфічні проблеми і специфічні завдання пов’язані, врешті-решт з тим, що ми найзахідніший регіон України, котрий  знаходиться на прикордонні з ЄС. Постійну увагу до Закарпаття проявляв колишній Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської республіки в Україні Альгірдас Кумжа, до заслуг котрого можемо віднести те, що в очах литовців ми стали впізнавані. Два роки поспіль у співпраці з Інформаційним центром НАТО при Ужгородському університеті, котрий очолює доцент Інна Туряниця, проводяться українсько-литовські науково-практичні семінари, які вшановують своєю присутністю високі представники Міністерства оборони Литви, інших безпекових інституцій та Посольства Литви в Україні. 

У квітні цього року обговорювалися проблеми співпраці з НАТО. До нас завітали аташе з питань оборони підполковник Міндаугас Квікліс та начальник Центру з військової підготовки ім. генерала А. Раманаускаса, полковник Альгірдас Норкус. Сам Інформаційний Центр НАТО при УжНУ, що символічно, був відновлений минулого року, коли Литва виконувала функції контактного посольства НАТО в Україні.

А остання за часом подія – це презентація проекту «Кімната історичної пам’яті князя Федора Корятовича», котра відбулась 8 грудня 2016 р. в Мукачівському історичному музеї «Замок Паланок». У рамках події відбулася передача копії на полотні «Портрету князя Теодора Коріятовича», який зберігається у Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі. Це дар Литовської Республіки. Цю нагоду вшанували присутністю Ромас Яроцкіс, віце-міністр культури Литовської Республіки; Віргіліюс Повілюнас, директор історичного музею Тракайського замку; Юргіс Гєдріс, аташе з питань культури Посольства Литовської Республіки в Україні; Беатріче Белявців, куратор проекту від литовської неурядової організації «Східно-Європейське співробітництво», відповідальний секретар Генерального Почесного консульства Литовської Республіки у Львові.

- Трохи про себе: коло інтересів, хобі, а також що Вас прив’язало до Закарпаття, котре Ви представляєте зі свого боку у відносинах наших обох держав.

- Власне я уродженець Закарпаття і все, що пов’язане з нашим чудовим краєм для мене є близьким і важливим. Свого часу здобув фах лікаря-педіатра. Але доля розпорядилася інакше, і нині основна моя робота – це бізнесові справи, котрі потребують постійної уваги і вкладання зусиль. Я би сказав, що люблю подорожувати. Але подорожі є частиною справ бізнесу та дипломатичної діяльності.

Вільний час намагаюся проводити в колі сім’ї, або друзів. «Дружу» зі спортом, особливо гірськолижним. Адже підтримання здорового тонусу є передумовою життєвої активності як такої. Хвилька вільного часу дозволяє приділити увагу також моїм друзям-книгам. Звідусіль на нас ллється величезний потік інформації і слід бути в курсі подій в Україні і в світі, про те, що відбувається у Литві. Але веду мову про інше: про читання для душі. Це улюблені твори літературної класики. Але намагаюсь мати необхідне уявлення і про сучасний літературний процес.

 

Інтерв’ю проводив Сергій Ганус