image

Про «святість» закарпатського «святого отця»

Лист Ореста Фантича про псевдолюстраторів, який був опублікований на нашому сайті викликав резонанс. Реакцією на цей лист став допис ужгородця Петра Климського.

«Я з цікавістю прочитав матеріал про те, чому в Закарпаття зкомпроментований люстрацій ний рух і майже повністю погоджуюся із Орестом Фантичем. У листі був фрагмент про вислови одного із псевдо люстраторів області лікаря-священика Степана Біляка. Мені важко сказати про професійні якості цієї людини як лікаря, однак даремно ви не звернули увагу на те, який він священик.

Адже в інтернеті є повчальна історія про те, як на території обласної лікарні побудували капличку і як на це прореагував Степан Біляк. То скажіть мені, чи може ця людина бути духовним наставником?», -- запитує автор листа і далі наводить матеріал Костянтина Правдюка з «Новин Закарпаття».

«Наш рідний край доволі часто порівнюють із Швейцарією. Спорідненою є не тільки прекрасна природа: ліси, гори, ріки, озера… Подібним є і розташування Закарпаття, яке оточене чотирма Європейськими країнами. Характерною особливістю краю є те, що це найбільш багатонаціональна область в Україні. Серед наших краян є українці, росіяни, словаки, угорці, цигани, євреї, білоруси, німці, поляки, вірмени, грузини (більше 70 народностей), але всі вони вважають себе закарпатцями.

На Закарпатті утворився унікальний соціум «закарпатець», що призвело до домінування у населення приналежності до вказаного соціуму над етнічним самовизначенням. Зустрівши земляка за межами краю, ви не почуєте, що він українець, чи словак, чи росіянин – відповідь буде однозначною: «закарпатець».

До речі, про таку спільноту марно мріяли більшовики, намагаючись штучно створити соціум «совєцький чєловєк».

Така етнічна мозаїка, безперечно, позитивно вплинула на культурні традиції Закарпаття, зробивши їх більш яскравими та багатогранними, проте із збільшенням національних груп, збільшується і кількість релігійних конфесій. Серед наших краян є і православні, і греко- та римо-католики, і протестанти реформати, і свідки Єгови, є навіть будисти, старообрядці та кришнаїти. Всього на Закарпатті існує 37(!) конфесій, течій та направлень. В регіоні нараховується 1310 культових споруд (ще 500 будується) та 60 монастирів.

Для нашого багатонаціонального краю це не дивно, адже Господь один, але дорогу до нього кожен обирає індивідуально. Мудрість наших краян, їхня толерантність та повага до іновірців, дає змогу одночасного, та головне, мирно співіснувати 37 конфесіям на невеличкому клаптикові землі. Більше того, цей феномен вже давно став візитною карткою Закарпаття.

У регіоні так все переплелось, що у чистому вигляді не існує жодна з конфесій. А як може бути по іншому, якщо, наприклад, чоловік римо-католик, а дружина православна? Більшість краян (навіть атеїсти) дотримуються традицій та свят, які відповідають різним конфесіям.

Природньо, що хворі люди звертаються до Господа частіше, аніж здорові. Для того, щоб не порушувати права пацієнта, і надати можливість, навіть у лікувальному закладі, усамітнитися для розмови з Господом, на території Закарпатської обласної клінічної лікарні ім.А.Новака була збудована каплиця – точна копія тієї, яка знаходилася на території лікарні до 1948 року (зараз лекційний зал УжНУ) і була зруйнована за часів СРСР.
Перед будівництвом каплички проводилия консультації з представниками вищого духовенства п’яти різних конфесій краю. На основі прийнятого міжконфесійного Меморандуму, для того, щоб не протиставляти одну конфесію іншій, одностайно було прийнято демократичне рішення – каплиця повинна бути міжконфесійною (екуменічною).

22.10.14 року збудована каплиця урочисто була освячена. В освяченні брали участь: намісник Ужгородського Свято-Воскресенського монастиря українсьської православної церкви Московського патріархату архімандрит Марк (Куштан); єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької єпархії Владика Мілан (Шашік); канцлер Закарпатської єпархії українсьської православної церкви Київського патріархату о.Андрій (Валько); генеральний вікарій Єпископської канцелярії Мукачівської Дієцезії римо-католицької церкви о.Іштван (Погань); єпископський вікарій о.Петро (Жарковський); заступник голови синоду Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер (інформація про представників духовенства, які приймали участь у освяченні, знаходиться на інформаційному стенді у каплиці). Віруючі сприйняли радісну звістку про освячення з особливим трепетом.

Проте знайшлася і одна паршива вівця, якій відкриття каплиці стало поперек горлянки. Гадати не потрібно – це «славнозвісний святий отець» Степан Біляк. Цитата з його «шедевральної» Карпатської України № 45 (561) від 15 листопада 2014 року, стор.4 : «Православні священики не брали участь в освячені так званого екуменічного храму. Як такої екуменічної церкви немає. … у Бога – соборність, у сатани – екуменізм» (Стиль та орфографія відповідають оригіналу - Авт.)

Це ж скільки має бути ненависті у «святого отця» Біляка, щоб плюнути в очі всім віруючим, намагатися розпалити міжконфесійний розбрат, осквернивши щойно освячену каплицю, називаючи її сатанинською?!! Чи Біляк вважає, що такі поважні духовні представники основних конфесій менше розуміються у теології аніж він?!! Невже вище духовенство краю могло б припуститися такої фатальної помилки і стати на шлях сатанізму?!!

А чим перед Вами завинили архімандрит Марк (УПЦ МП) та отець Андрій (УПЦ КП), що ви їх «відлучили» від православної церкви?!! Невже, ненависть та злість до оточуючих, можуть так затуманити здоровий глузд, чи відповідь на питання, дійсно, криється у серйозних проблемах з психікою?

Можливо, колишній комуняка Біляк краще знається на статуті комуністичної партії, аніж на Біблії. У посланні Апостола Павла до римлян (3:29): «Господь – єдиний володар всесвіту, Він – Бог і іудеїв і язичників»; «Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, бо такі не служать Господу нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних» (Рим.16:17-18). До Апостола Павла у Вас, випадково, немає претензій, Степане Томовичу?!

З 1962 року екуменічний діалог розпочали католицька та православна церкви, коли представники Московського патріархату були присутні як спостерігачі на Другому Ватиканському соборі. Переломним у католицько-православних стосунках став 1965 рік, коли Патріарх Константинопольский Афінагор I і Папа Римський Павло VI скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року. Католицька церква встає на екуменічні позиції після Другого Ватиканського собору. У 1997 році у Вашингтоні була започаткована екуменічна конференція («Світло Сходу»), як рух мирян та духовенства серед християн, задля вивчення однойменного Апостольського листа Папи Івана Павла II.

«Світло Сходу» передбачає зустрічі представників православних, католицьких та греко-католицьких Церков для спільної молитви, вивчення традицій кожної з цих конфесій, налагодження дружніх стосунків задля того, щоб бути «єдиним цілим в Одній Церкві Христовій». Від самого початку активну участь в конференції беруть українські миряни та священнослужителі. З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн, у яких беруть участь представники РКЦ, УГКЦ, УПЦ (МП), УПЦ КП, Церкви Християн Віри Євангельської, інших протестантських спільнот. УПЦ Московського патріархату не є повноправним членом Всесвітньої ради церков, але клірики цієї церкви часто включаються до делегацій Російської православної церкви.

До речі, на Закарпатті вже давно діють екуменічні церкви, де представники різних конфесій проводять свої богослужіння. Одну з таких, п’ять років тому побудували у Мукачівському замкові «Паланок».
Можливо, вже настав час Вищому Православному Духовенству краю, врешті-решт, звернути уваги і дати належну оцінку чорноротому графоману та невігласу від релігії (і не тільки), який своїми діями сіє міжконфесійну неприязнь, оскверняє не тільки ризи, які одіває, але оскверняє і саме поняття «святий отець».

Костянтин Правдюк, «Новини Закарпаття», 12.11.2014».

Нагадуємо, свої листи та матеріали для друку ви можете надсилати нам на поштову скриньку mail.prozak@gmail.com

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com