У Закарпатті можуть виникнути антициганські бунти

Закарпаття, яке завжди називали толерантним мультинаціональним краєм, може стати регіоном з потужними антициганськими бунтами.

Нещодавнє повідомлення про те, що троє циган в Ужгороді побили хлопця і зґвалтували його 17-річну дівчину, яка була на другому місяці вагітності, викликало різкий гнів серед закарпатців. Коментарі читачів на всіх обласних інтернет-виданнях здебільшого нагадували заклики не тільки каструвати ґвалтівників, але й жорстоко помститися всім циганам, які вже замучили своїм терором.

Ми продивилися і публікації, які були в закарпатських ЗМІ раніше і циганська тема, а точніше тема циганського терору, доволі поширена.

Просто заголовки і деякі цитати

«В Ужгороді цигани, серед яких двоє 14-річних,   двічі згвалтували   19-річну студентку. Застосувавши фізичну силу, затягнули її в ліс, де вступили з нею в статеві зносини неприродним способом».

***

«У Хусті цигани захоплюють міську землю, де самовільно й будуються. Ситуація повністю не вийшла з- під контролю. Роми стали некерованими».

***

«У закарпатському селі Підвиноградів ситуація з громадою циган загострилася до критичної позначки. Цигани виживають корінне населення. Колись у цьому селі жили лише три сім'ї ромів. Зараз, вже 2 тисячі ромів. Це майже половина населення Підвиноградів.

У таборі діють вже циганські поняття, традиції і правила, які не завжди збігаються із законами України. Цигани так і говорять: ми вас виженемо із села усіх, лишимо лише тих, хто буде на нас працювати. Цю програму вони виконують і спеціально доводять людей, щоб люди лишали свої домівки».

***

«У Закарпатському селі Білки місцеві селяни не хочуть більше миритися із сусідством циган. Селяни скаржаться, що через циган на вулиці постійний шум, а також сміття і сморід. Раніше у трьох будинках жило кілька сімей, зараз на 18 сотках землі стоїть 30 будиночків, в кожному живе щонайменше 10 людей».

***

«Циган убив і спалив свого малолітнього сина

Одного вечора братик Давид дуже плакав і був нечемним, тож батько став його бити. Била малого і мама… Після цього батько з матір’ю покликали всіх дітей із палатки на вулицю і зв’язали їм руки… А далі знову били Давида і кричали на нього. Потім батько щось приснув дитині в очі, від чого хлопчик став плакати ще сильніше… Тоді горе-батько підняв дитину в повітря і з силою кинув на землю… Після цього малий уже не плакав і не ворушився… Цигани приклали хлопчика різним папером і підпалили…».

***

«Коли ми говоримо про необхідність інтегрувати циган у суспільство, то повинні розуміти, що в цьому випадку повинен бути рух назустріч. Цього повинні хотіти і самі цигани. Але вони цього не хочуть, бо інтеграція в суспільство вимагає дотримання багатьох правил, які суперечать способу життя циган. Хіба не легше щось украсти, ніж стояти біля верстата?»

***

«Джерелом спалаху гепатиту в Ужгородському дитсадку № 1 є циганський табір. Осередок епідемії — ймовірно на вулиці Донській, де цигани живуть компактно в так званих бараках. Окрім того, з усієї кількості хворих на туберкульоз — 15 % цигани, а серед дітей — 60 % циганські діти».

***

«На жаль, наші правоохоронці приділяють недостатньо уваги контролю над циганами. Хіба ніхто не повинен нести відповідальності за те, що деякі циганки народжують уже в 11—12 років? А хтось цікавився, які справи у циган із пропискою. А самовільне будівництво?»

***

«Цигани активно будують халабуди в мікрорайоні Радванка. Більше того, будуються на дамбі й будиночки виходять на проїжджу частину. При цьому жодних дозволів на будівництво в них немає».

***

«Непоодинокі випадки, коли цигани крадуть маленьких білих дітей, бо білій дитині люди краще дають милостиню. Були випадки, коли цигани калічили викрадених дітей, щоб вони викликали в перехожих ще більше співчуття».

***

А пригадуєте, як власкор телеканалу «1+1» на Закарпатті Наталія Зотова писала:

«Вперше за останні тижні впіймала вільну хвилинку, вибігла з донькою на каву. Сонячна й тепла погода, затишне охайне Мукачево. Якась така благодать! Раптом галас чується: «Дай, дай колу! Колу дай, бо плюну!» Оглядаюся. Бачу юрбу циганчат, що обступили дівчат. Рученята тягнуть, виривають із рук пляшку коли. Потім відбігають і починають плювати. Слина повзе по чорних колготах, дівча стоїть розгублене, інші починають задкувати від циганчат. Циганчата наступають і найменше знову плює.

За кілька хвилин ситуація повторюється, але вже з іншими підлітками. Обпльовані, ті втікають подалі від замурзяк. Замурзяки підходять до столиків. Дівчинка щось хапає зі столу і тікає. Хлопчик канючить гроші, грозиться плюнути. Офіціанти виходять, але нічого путнього циганчатам сказати не можуть. Ті знову атакують столики. Хтось, щоб здихатися, дає гроші. Хтось віддає пакетик соку.

Минає ще кілька хвилин. Бачу, найменше циганча, яке найбільше плювалося, підбігає до дівчинки, якій років зо 10. Дитина стоїть під магазином і тримає візочок із немовлям, видно, чекає матусю. Циганча щось їй говорить і вже за мить я бачу, як дівчинка хапається за обличчя і починає витиратися. Кидається в магазин, але, мабуть, згадує про відповідальність за менше дитятко у візочку. Знову хапається за візок і починає злякано оглядатися.

Гидкий осад на душі. Не можу ніяк заспокоїтися. Відчуваю власну безпорадність і якусь безнадію».

На жаль, подібні випадки трапляються майже щодня. І коли цигани плюють туристам (і не тільки) у каву, то просто соромно, а от як бути з тим, що майже щодня трапляються випадки, коли цигани виривають і дівчаток з вух сережки, нападають навіть серед дня на людей і відбирають мобільні телефони та гроші. Про велосипеди вже й говорити не хочеться.

Але якщо вже сережки та телефони знайти важче, то куди діваються велосипеди. Коли міліція проводила рейди в самовільно збудованих циганських таборах?

Люди дійсно обурені і виникла реальна небезпека того, що увірветься терпець і почнеться вендета, яка переросте у силове протистояння.

Ось ще цитата, яку ми знайшли в ЗМІ:

 «Если ситуация не изменится, то в ближайшие пятнадцать-тридцать лет город Ужгород заполонят цыгане со всеми вытекающими из этого последствиями. И чем они будут заниматься, нетрудно себе представить. Пассивность властей по данному вопросу возмущает! Власти бездействуют! Ну разве же не видно, что эти цыгане плодяться из-за денег, выдаваемых за рожденных детей? Ну разве это нормально, что в одном родильном отделении лежит целое беременное семейство — дочка, ее мать и ее бабушка?

Государство платит детские, чтобы повысить рождаемость. В надежде, что эти дети вырастут и будут трудиться, принесут ему впоследствии пользу, а значит эти деньги, которые могли бы пойти на другие нужды (больницы, детдома, …), будут потрачены не зря и вернутся с лихвой. Т. е. это своего рода длительная инвестиция в молодое поколение. Но с цыганами не так. Сейчас деньги идут на их детей, а когда те вырастут, то какую пользу принесут?»

Їх реально стає багато

Як відомо, на стимулювання народжуваності спрямовані й чималі кошти соціальних виплат на дитину. За першу дають 30 тисяч грн., при народженні другої — 62 тисячі, третьої і кожної наступної — 124 тисячі грн. Із цих сум 10 тисяч грн. виплачують одноразово, решту — рівними частинами щомісяця до повного розрахунку.

Якщо в Україні на 1000 жінок припадає 52 пологи, то в Закарпатті 64—66. Але за статистикою кожні четверті пологи на Закарпатті — циганські.

В Закарпатті частота пологів у малолітніх до 14 років є вищою у 2,5 разу, ніж у цілому по Україні. Циганки народжують, починаючи з 12—13 років. Найбільше таких породіль у Виноградівському районі.

І варто зважити на те, що влада на вимогу міжнародних інституцій боїться вживати якісь методи протидії циганам, щоб не викликати обурення тієї ж міжнародної спільноти, від якої ми залежимо навіть фінансово.

Хтось каже, що циган дискримінують, бо не беруть їх на роботу. А чому хтось повинен брати на роботу людей без освіти? У нас освіта безкоштовна, але чи поспішають цигани віддавати своїх дітей в школи?

За вражаючою статистикою, близько 75% українських циган віком до 30 років є неписьменними. Такі цифри прекрасно ілюструють динаміку здичавіння цього етносу.

Чи було так завжди

Сучасні історики сходяться на тому, що батьківщина циган — Індія. Саме звідти в період з V по X століття ця етнічна група почала свій довгий шлях до Європи. Врешті-решт, цигани прибули до Візантії, де затрималися надовго. В XI столітті в місцевих джерелах з’являється згадка про секту «атцінгані», членів якої греки вважали єретиками і чаклунами. За однією з версій, це були предки сучасних європейських циган і саме від них пішло їх поширене найменування.

Через кілька століть цигани в пошуках роботи, а можливо, і з якихось інших причин, починають розселятися по території Європи. При цьому місцевим жителям вони розповідають, що вони зовсім не бродяги, а пілігрими. Нібито вони прийняли іслам, а потім вирішили повернутися у християнську віру і Папа Римський послав їх сім років поневірятися, щоб спокутувати гріхи. І європейці їм повірили.

Спочатку циган у європейських країнах приймали вельми доброзичливо, їм давали притулок і харчування. Проте потім пройшло сім років, а потім ще сім і в гарну легенду про покарання Папи Римського вже перестали вірити. Тим паче, що серед циган було багато ворожок і магів. До того ж Європа опинилася у глибокій економічній кризі й у підсумку до циган почали ставитися все більш вороже. Вони були неробами, крадіями та обманщиками.

У Європі почали з’являтися перші закони, спрямовані проти бродяжництва, і до XV століття в них уже безпосередньо згадувалися цигани як окрема група. В Англії в XVI столітті за законом належало стратити не тільки циган чоловічої статі, а й усіх «тих, хто водить або водитиме дружбу і знайомство» з ними. У XV—XVIII століттях у німецьких державах циганам відрізали вуха і таврували їх розпеченим залізом, а у Пруссії в 1721 році було вирішено стратити всіх циган старше 18 років. Щоб не потрапити під дію цих законів, кочовий народ вирушив у Східну Європу, де ставлення до циган було м’якше. Таким чином цигани добралися і в наші краї.

У добу Просвітництва була зроблена спроба інтегрувати циган у суспільство. Так, австрійська імператриця Марія Терезія у XVIII столітті заборонила використання слова «цигани» і ухвалила, щоб діти «нових поселенців» або «нових угорців» (як їх тепер називали) відправлялися в сім’ї селян або буржуазії. Її син Йосиф II пішов ще далі, заборонивши використання циганської мови. У результаті цих заходів чимало ромів, дійсно, припинили кочовий спосіб життя і асимілювалися. Але гени брали своє. Цигани не мали наміру працювати і від крадіжок також не відмовлялися.

Все це призвело до того, що у XX столітті циганам довелося стикнутися зі справжнім геноцидом. У Німеччині нацисти відразу визнали їх «расово чужим» елементом. У середині 1930-х років німецьких циган почали масово стерилізувати. Вважалося, що це буде найбільш гуманним способом вирішення їхньої «проблеми»: щоб через 50—70 років цей народ повністю вимер. Історики по-різному оцінюють число циган, які загинули внаслідок геноциду. За даними Меморіального музею Голокосту у Вашингтоні, жертвами стали від 220 до 500 тисяч осіб.

Після війни циган почали вважати «жертвами геноциду» й уряди багатьох країн приймали лояльні закони по відношенню до циган. На початок XXI століття чисельність циган у Європі становить, за найпоширенішими оцінками, близько чотирьох мільйонів осіб. Проте точне їх число встановити досить складно, тому що цигани вважають за краще не вказувати свою етнічну приналежність під час проведення переписів.

Після того як у 2007 році Румунія вступила в Європейський Союз, багато місцевих циган у пошуках кращого життя виїхали у Францію, Німеччину, Італію та інші місця. Лояльні європейські закони циганам дуже підходили. Однак згодом Європа зрозуміла, що зробила помилку.

Французький президент Ніколя Саркозі з 2009 року почав проводити жорстку політику депортацій румунських і болгарських циган на батьківщину. Тільки за один рік були виселені близько 10 тисяч осіб, які не працювали і не мали дозволу на проживання у Франції. Безліч циганських таборів на території країни було зруйновано. За ці дії влада Франції зазнала критики чиновників Євросоюзу, які вказували на те, що мова йде про громадян ЄС.

У Болгарії влада також нарешті вирішила рішуче боротися проти самовілля циган і почала руйнувати самовільно збудовані будинки, що викликало гнівну критику Євросоюзу, однак населення країни дії влади підтримало.

У СРСР відбувалася примусова соціалізація циган. Були й репресивні заходи, що декриміналізували їхню громаду. 5 жовтня 1956 року вийшов спеціальний «циганський», як його охрестили в народі, Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про залучення до праці циган, які займаються бродяжництвом», що забороняв кочовий спосіб життя та прирівнював його до сумнозвісного дармоїдства.

Близько 90% циган, які мешкали на території колишнього СРСР, до 1991 року осіли. Зараз вони не повернулися до кибиток – майже всі мають домівки. Проте негативна тенденція полягає в криміналізації життя цілої національної меншини.

З історії циган Закарпаття

У другому томі 6-томної “Історії карпатських русинів...” видатного громадського діяча Закарпаття, священика, історика  й літератора Михайла Лучкая, написаному, як зазначає сам просвітитель, “на матеріалі достовірних авторів, королівських грамот та архівних документів Мукачівської єпархії”,  видані  у 1843 році, знаходимо цілий розділ, присвячений циганам. Це – глава 39, яка розповідає про історію циган, починаючи з 1399 року, коли відомий завойовник Тамерлан захопив Персію та Індію. Є тут відомості, зокрема, про угорські кочові племена, циган,  які “обробляли залізо, інші утримувалися так, що промивали золотий пісок... Цигани вели кочове життя в околицях сіл і міст під шатрами або в печерах. Розважали народ музикою і гімнастичними вправами...”

 Про своїх сучасників Михайло Лучкай пише:

“Що стосується сучасного становища циган, можна їх поділити на чотири групи: одні музиканти і мають постійне житло, інші – майстри-ковалі або колісники, які готують човни. Багато з них мандрівні кочівники у країні, але їх виганяють звідусіль, вони шукають побічні шляхи і завжди показують поламане колесо, щоб мати привід для перебування. Їх мова, якщо розмовляють між собою, це суміш індійської, мултанської, санскритської, бенгальської та малабарійської. Інколи з’являються слова коптійські та єгипетські.”

 Свої висновки він робить, ймовірно, посилаючись на статтю католицького священика, історика, наукового дослідника  Іштвана Вайя, опубліковану у 1776 році. У примітці відзначається, що, у 1839 році в Європі нараховувалося близько 600 тисяч циган, із них близько 100 тисяч – в Угорщині.

 Як бачимо, цигани на території нинішнього Закарпаття довгий період проживали поряд з угорцями, русинами, румунами, вносили свій вклад у розвиток краю: працювали ковалями, ветеринарами коней, жерстяниками, виготовляли вироби з деревини, були хорошими музиками.

Зараз від цього майже нічого не залишилося. Цигани перестали бути ремісниками і дуже сильно криміналізувалися.

Ще довідково про закарпатських циган

Циганське населення Закарпатської області характеризується дуже низьким рівнем освіти. Значна частина їх є неграмотною та не має жодної освіти. За даними перепису 2001 р. серед закарпатських ромів вищу освіту мали 0,02% населення, середньоспеціальну 0,2%, середню 3,8%, неповну середню 17,1%. Лише початкову освіту мали 49,3% циган Закарпаття, а більше 25% не мали жодної освіти.

Закарпаття є єдиним регіоном України, де циганська мова є рідною для незначної частки циганського населення (20,5%). Рідною мовою більшості циган Закарпаття є угорська, яку назвали рідною майже 2/3 ромів області. Майже виключно угорськомовними є цигани Берегівського та Мукачівського районів, а також міст Берегове та Мукачеве. Циганськомовні цигани переважають в Ужгороді, Хусті та частині населених пунктів Ужгородського та Виноградівського районів.

Повністю україномовними є цигани Великоберезнянського та деяких інших гірських районів області. У Перечинському районі у населених пунктах Порошково та Тур'ї Ремети проживають волохи, етнічна група змішаного румунського і циганського походження, які розмовляють діалектом румунської мови.

Цигани (роми) на Закарпатті — п'ятий за чисельністю народ Закарпатської області. За даними перепису населення 2001 року їх налічувалося 14 тис. (1,1% населення області), що становило майже 30% циганського населення України. За неофіційними оцінками закарпатських експертів їх кількість на Закарпатті може сягати 40-50 тис. (3,2 — 4,0% населення). Все через те, що багато циган під час перепису записували себе угорцями та українцями.

Так, соціально-демографічне обстеження умов життєдіяльності ромів Закарпаття, проведене на початку 1990-х років, виявило їх фактичну чисельність у понад 20 тис. осіб. А за даними подворових медичних обходів, чисельність циганського населення Закарпаття на початку 2012 року оцінювалася у 39 270 осіб, або 3,1% населення області.

І все ж, навіть 50 тисяч не було б критичною цифрою, але, насправді, вже зараз майже кожен десятий мешканець області є циганом. У найближчі роки,  циганом буде кожен п’ятий закарпатець. А ці діти, яких зараз майже в конвеєрний спосіб народжують циганки, щоб отримати соціальну допомогу, вже років через 7-8 стануть крупними і злими бандами. І тоді їм протидіяти вже буде важко навіть правоохоронцям.

Вихід один: змусити циган жити за законами. Якщо це не зможе зробити влада та міліція, бунти неминучі. 

Сергій Форкош, Prozak.info