Українське громадянство Карена Манукяна, або 9 років бюрократичного пекла

На перший погляд Карен Манукян – звичайний 23-річний ужгородець. Так, з вірменським корінням: його батьки живуть в Ужгороді ось уже 30 років. Тут народився Карен, тут закінчив школу, але далі – зась, через дивну причину: в нього немає паспорта громадянина України. В цій історії наплутано дуже багато всього: і недобросовісність деяких службовців, і необізнаність батьків, і правові колізії. 

За 9 років судових тяганин, протягом яких батьки домагаються українського громадянства для сина, ця історія вийшла на рівень преси тільки тепер, після того, як юнак отримав повістку про призов до українського війська з обласного військкомату, а служити не може, тому що не є громадянином України...

Карен Манукян: «Найважче – розуміти і відчувати себе обмеженим у правах»

— Найважче – розуміти і відчувати себе обмеженим у правах. Я маю багато друзів, які подорожують, я з ними не можу. Хотів навчатися в університеті, здав ЗНО, але далі іти не можу. Тепер уже не знаю, чи буду поступати, бо вже маю роботу, навчаюсь на програміста...

— А як щодо служби в армії?

— Або піду служити, так. Я хотів іти у військо, коли мені було 18, а потім, після служби, хотів поступати. Але сталося так, що я не попав ні туди, ні туди...

Колізії з паспортом Карена почались через затягування у продовженні статусу тимчасового перебування в Україні для його батьків. Так переплелися ці правові процедури. Невеличке зволікання чиновників у паспортному столі із оформленням поданих Манукянами докуменів, і от – їм уже радять виїхати з країни, щоб потім знову заїхати (що є звичною практикою) і знову подавати документи на легалізацію свого статусу.

В той же час батьки найняли адвоката та подали документи на отримання сином паспорта громадянина України, втім, через незалагоджене питання зі статусом батьків йому відмовили.

Правозахисник Олександр Пересоляк, який протягом останнього року представляє інтереси Карена Манукяна в суді, розповідає: «Тоді міграційна служба відповіла, що Карен не має права на українське громадянство і порадили звернутися до консульства Вірменії для отримання громадянства цієї країни, оскілки згідно закону про громадянство Вірменії, неважливо, де ти народився, якщо твої батьки вірмени, ти є громадянином Вірменії. І тільки після цього кроку ти можеш відмовитися від громадянства Вірменії і отримати громадянсьво України».

Тоді батьки в судовому порядку зобов’язали міграційну службу повторно розглянути питання видачі паспорта і поки тривала тяганина – а це тривало 4 роки – Карену виповнилося 20 років і свій час на отримання паспорта громадянина України як дитина він пропустив. Правозахисник подає знову заяву на отримання громадянства Кареном уже не як дитиною (по статті 8 Закону України «Про громадянство України»: «Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представникі») а як повнолітня особа, що народилася на території України (по статті 7: «Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України»).

«Цей позов, — розповідає Олександр Пересоляк, — ми подавали рік тому, і розгляд справи було призупинено, без видимих підстав! На мій запит про причини призупинення міграційна служба Києва відповіла дуже лаконічно: «Компетенція видачі громадянства – у Головного управління в Закарпатській області». Мовляв, розбирайтеся з ними напряму...»

Отак вийшла ситуація, коли команда активістів та правозахисників Карена Манукяна має за собою два виграних суда, але не може продвинутись далі через затор з міграційною службою, яка все ж відмовляє Карену Манукяну в наданні громадянства...

Міграційна служба

Вікторія Філіп, завідувач сектору з надання громандянства ГУДМС України в Закарпатській області, розповіла, що ситуація, в яку потрапив Карен Манукян, загалом не рідкість і те, що люди, домагаючись громадянства України, проходять не одне коло бюрократичного пекла – не дивина.

— Манукяни потрапили просто в таку ситуацію, що в силу некоректних дій їхнього першого адвоката проґавили період подачі документів на отримання паспорта для сина. Адвокат просто жодного разу не допускав батьків до нас, усі заяви та анкети, які мав заповнити батько, приносилися адвокатом, усі контакти були тільки його... Очевидно батько, просто в силу нерозуміння системи, боявся до нас прийти, що ми його одразу ж депортуємо... І поки тривало ось це передавання інформації по колу: від нас до адвоката і від адвоката – батькам, коли цей процес нормально передбачає спілкування напряму між нами і подавачем документів, час пройшов і дитина виросла. Люди і справді, можливо, не знали цієї системи.

Тепер син має вже сам подавати документи на отримання паспорта, а документів, які посвідчують його особу і які мають бути в переліку паперів на отримання паспорту, нема! І тут і вийшло це замкнуте коло. В такому випадку, дитина автоматично набуває громадянства своїх батьків, які від нього, цього громадянства не відмовилися.

— Ми порадили Карену, — розповідає чиновниця, — звернутися у Консульство Вірменії в Києві, отримати паспорт громадянина Вірменії і потім відмовитися від нього і подавти документи на громадянство України. Це найпростіший спосіб, яким він може скористатися, аби отримати паспорт.

— А як він може поїхати в Київ, купити квитки на поїзд без паспорта? Чим він себе посвідчить?

— Ну він може отримати в нас довідку, що він — людина без громадянства, отримати паралельно запрошення з Консульства, яке би підтверджувало ціль його поїздки для отримання документу, і з цими паперами в касі йому видадуть квиток. Зрозумійте, ми мусимо мати паперове свідчення того, з ким ми маємо справу.

Та Карен від цієї пропозиції відмовився, мотивуючи це тим, що він – не вірменин, а українець. Він навіть мови не знає, відома тільки раз по раз впізнаючи деякі слова в розмові батьків між собою.

Нинішні адвокати вже щось зрушили з мертвої точки і тепер ми вже всі разом стараємося випутувати з цієї ситуації, аби дитина таки отримала паспорт.

Вихід таки з’явився

Вікторія Філіп розповіла, що днями нарешті з’явилося рішення Верховного Суду України за результатом розгляду касаційної скарги ГУДМС у справі за позовом Карена Манукяна, де написано, що можна прийняти заяву від особи навіть після досягнення нею повноліття.

— Тепер Карен може прийти до вас, написати заяву на отримання нею статусу «особа без громадянства» і додати її до пакету документів на видачу громадянства?

— Так, прийти з пакетом документів, який ми передали для нього через уповноважену Верховної Ради в справах з прав людини, і написати заяву з проханням надання йому статусу. І маємо надію, що питання нарешті вирішиться. Це рішення ми чекали, бо раніше без нього не могли прийняти заяву.

Товариство вірменів готове посприяти Карену у виготовленні документів: або виготовити вірменський паспорт у Києві, або довідку про те,що він недокуменований паспортом і не є громадянином Вірменії. Нас влаштує будь-яка з цих довідок. Якщо він недокументований, то ми будемо оформляти йому встановлення особи, бо мусить бути підстава для цього. У нас є затверджена процедура дій у такому випадку. Ми зобов’язані будемо виконати цю касацію і поновити хлопця у його правах.

* * *

Отримання українського громадянства – це не швидкий процес, який пов'язаний з паперовою тяганиною. А іноді й із незрозумілими для самих іноземців відмовами. І нерідко ця тяганина, вимотуючи людей, просто закінчується банальним небажанням боротися далі.

Вони самотужки вивчають мову (не тому, що так треба, а тому, що хочуть самі, що люблять мову і країну), часто вони роблять для України в рази більше, ніж «українці з паспортом» (таких людей чимало серед воїнів на Сході України), втім книжечка з тризубом для них залишається поки що недосяжною мрією. Через бюрократичні перепони.