В Ужгороді показали свідчення тих, які пережили пекло
28 листопада Українська Гельсінська спілка з прав людини у співпраці з головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області презентували підсумки моніторингового дослідження «Ті, що пережили пекло: свідчення жертв про місця незаконних ув’язнень на Донбасі».
Видання є підсумком моніторингового дослідження, яке проводилося Коаліцією громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі» у тісній співпраці з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Дослідження ґрунтується на свідченнях тих, хто був незаконно затриманий в місцях несвободи в Донецькій та Луганській областях незаконними збройними формуваннями, матеріалах, зібраних у ході моніторингових візитів до місць несвободи на звільнених територіях, а також на інформації, отриманій від органів державної влади та з відкритих джерел.
За словами координатора Центру Документування Української Гельсінської спілки з прав людини Олексія Біди, на території Донецької та Луганської областей нині знаходиться 79 незаконних місць позбавлення волі: 41 в Донецькій та 38 в Луганській областях.
Передував презентації звіту показ однойменного документального фільму «Ті що пережили пекло». У стрічці, що є доповненням до звіту, представлені факти порушень прав людини щодо незаконно ув’язнених осіб, зокрема відеозаписи та свідчення випадків нелюдського поводження та катування.
Своїми спогадами з учасниками заходу поділився колишній учасник АТО, а нині голова «Спілки учасників АТО» Микола Марчишак. Зокрема пан Микола розповів про власне перебування в полоні після Ілловайської трагедії. «Нас розмістили в одному з гаражів міста Сніжне. В одному гаражі перебувало близько 50-55 осіб. Вперше дали поїсти десь 5-го дня. О 12 годині вечора принесли тарілку супу та трішки хліба... Взагалі за 21 день перебування в полоні схуд на 12 кілограмів». – пригадав Микола Марчишак. Окрім того, голова «Спілки учасників АТО» розповів про те, як на очах у полонених був закатований чоловік літнього віку, місцевий мешканець, звинувачений органами ДНР у «мародерстві». За свідченнями Миколи Марчишака, арештованого закували в кайданки, катували протягом п’яти днів, після чого літній чоловік помер.
Учасники заходу цікавилися питанням суспільних настроїв на території ЛДНР. Про них розповів Олексій Біда, координатор Центру Документування Української Гельсінської спілки з прав людини, який після початку бойових дій змушений був мігрувати з рідного Луганська. За словами пана Олексія, до початку АТО співвідношення настроїв було 50:50, з них лише близько 10 % населення (як і в інших регіонах загалом) було соціально активним.
Щодо луганського Євромайдану, то наприкінці листопада 2013 р. було 5 активних учасників, через місяць – 30, а в березні-квітні 2014 р. збиралося до 3000 людей, які протестували проти російської інтервенції. «Остання акція відбулася 30 квітня 2014 р., саме в цей день було захоплено будівлю обласного управління Служби безпеки України в Луганській області. Вже тоді в місті діяли 30 російських спец призначенців, котрі захоплювали органи державної влади. Протистояти їм було не під силу нам» - пригадав Олексій Біда.
У свою чергу Борис Кондратюк, координатор Української Гельсінської спілки з прав людини в місті Ужгород, зазначив, що Росія також займається документуванням «українських злочинів» в зоні проведення Антитерористичної операції. «До Ростова звозять групи людей для фіксування українських злочинів. Ми повинні розуміти, що війна ведеться не лише на території Донецької та Луганської областей, а й на інших фронтах, зокрема, на інформаційному» - зазначив Борис.
На завершення заходу всі охочі отримали примірники видання «Ті, що пережили пекло: свідчення жертв про місця незаконних ув’язнень на Донбасі». Незабаром це видання буде перекладене англійською мовою, для того «аби весь світ міг ознайомитися з тим, що насправді відбувається на Сході України.
Богдан Михальчук