image

Як вигідно звільнитися з роботи, - поради юриста із Закарпаття

У житті кожної людини можуть виникнути обставини, через які потрібно звільнитися з роботи. Однак не всі знають, як це зробити правильно і максимально вигідно для себе. Універсальних порад з цього приводу, звісно, немає, адже все залежить від конкретної життєвої ситуації та ваших відносин з роботодавцем. 

Водночас у цьому матеріалі узагальнено основні положення трудового законодавства щодо звільнення за власним бажанням. Ці положення важливо знати, щоб у наказі про звільнення та у трудовій книжці була вказана правильна стаття Кодексу законів про працю (далі - КЗпП).

Багатьом громадянам відоме правило, за яким у випадку звільнення за власним бажанням потрібно подати заяву за два тижні до бажаного звільнення і при цьому ці два тижні відпрацювати, щоб не звільнили за прогул. Однак це  так зване двотижневе правило діє не завжди. Насамперед, все залежить від того, який трудовий договір був з вами укладений: строковий чи безстроковий (на невизначений строк).

Розірвання строкового трудового договору

Якщо ви працюєте на умовах строкового трудового договору (тобто вас прийняли на роботу на визначений строк) то звільнитися достроково можна лише у таких випадках: 1) хвороба або інвалідність працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором; 2) порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; 3) інші поважні причини, перелік яких вказано нижче (ст. 39 КЗпП).

Тому двотижневе правило тут не діє. Якщо ви уклали строковий трудовий договір, то для його розірвання обов’язково потрібно шукати поважні причини. Однак у разі, якщо було укладено трудовий контракт, то у ньому можуть міститися й додаткові підстави для його дострокового розірвання.

Також варто зауважити, що спори про дострокове розірвання строкового трудового договору вирішуються, як правило, в судовому порядку. Можна ще звернутися до комісії по трудових спорах (орган, що обов’язково створюється на підприємствах, установах, організаціях з чисельністю працюючих не менше 15 чоловік). Але на практиці цей метод малодієвий.

Звільнення за власним бажанням з поважних причин

Незалежно від того, працюєте ви на умовах строкового чи безстрокового трудового договору, звільнитися в будь-який момент без відпрацювання двотижневого строку можна у разі наявності таких поважних причин, перелік яких передбачений статтею 38 КЗпП: 1) переїзд на нове місце проживання; 2) переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; 3) вступ до навчального закладу; 4) неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; 5) вагітність; 6) догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; 7) догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; 8) вихід на пенсію; 9) прийняття на роботу за конкурсом; 10) інші поважні причини (наприклад, неможливість виконання своїх трудових обов’язків за станом здоров’я, що підтверджується медичним висновком).

У таких випадках роботодавець зобов’язаний провести звільнення у строк, про який просить працівник. Однак наявність однієї чи кількох з перелічених поважних причин для звільнення працівника за власним бажання потрібно підтвердити документально (наприклад, паспортні відомості про реєстрацію за новим місцем проживання, довідка (виклик) з навчального закладу, медична довідка тощо). Водночас жодного документального підтвердження необхідності догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом, а також за інвалідом І групи не потребується і роботодавець не вправі цього вимагати. Достатньо лише подати роботодавцю заяву на звільнення із довідкою про склад сім’ї, яка підтверджує наявність у вас дітей віком до 14 років, або з копією документа, що підтверджує інвалідність особи, за якою ви здійснюєте догляд (при цьому законодавство не передбачає необхідності родинних зв’язків працівника з інвалідом).

Звільнення за угодою сторін

Якщо ж поважні причини відсутні, однак роботодавець погоджується на звільнення працівника в строк, про який просить працівник, то підставою припинення трудового договору в цьому випадку слід вважати угоду сторін (п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП), за умови, що сторони домовилися про цю підставу.

Припинення трудового договору за угодою сторін іноді використовується роботодавцем з метою незастосування імперативних норм, які регулюють порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Звільнення за угодою сторін дозволяє роботодавцю і працівнику уникнути трудових спорів, пов’язаних із розірванням трудового договору за іншими підставами з ініціативи роботодавця.

Законодавство не визначає форму угоди сторін про звільнення за цією підставою. Однак рекомендується укладати її у письмовій формі. Це убезпечить вас від можливих непорозумінь та спорів, якщо ви попередньо досягли лише усної домовленості з роботодавцем, але не закріпили її документально. Зокрема, у заяві на звільнення можна вказати: «Відповідно до п.1 ч.1 статті 36 КЗпП прошу звільнити мене з роботи за угодою сторін». Також вкажіть бажану дату звільнення. Позитивна резолюція роботодавця на такій заяві буде документально засвідчувати вашу домовленість (угоду).

Зміст домовленості про звільнення за угодою сторін законодавством також не визначено. Тому за цією підставою може припинятись як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір до закінчення його строку.

Звільнення за власним бажанням на загальних підставах

Якщо нема поважних причин для звільнення і не виходить досягти угоди з роботодавцем, то доведеться звільнятися на загальних підставах. Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 38 КЗпП працівник має право у будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово (у заяві) за два тижні.

Датою, з якої розпочинається відлік строку попередження, є дата прийняття такої заяви відповідним працівником кадрової служби чи канцелярії. Для уникнення в подальшому спору щодо дати попередження працівникові, що звільняється, доцільно вимагати відповідної відмітки (із зазначенням дати та вхідного номера) про прийняття заяви на її копії, що залишається у працівника. Якщо працівник надсилає свою заяву рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, то датою, з якої буде вестися відлік строку попередження, буде дата вручення, що вказується у повідомленні про вручення.

У заяві про звільнення працівник не зобов’язаний вказувати причини звільнення. Заява про звільнення може бути подана як у період роботи, враховуючи і строк випробування, так і при відсутності на роботі, наприклад у період відпустки чи тимчасової непрацездатності.

До закінчення двотижневого строку працівник не має права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи застосування до працівника інших заходів дисциплінарного чи громадського впливу.

Після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення за власним бажанням працівник має право припинити роботу. У інакшому випадку, якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник не вправі звільнити його за раніше поданою заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (таким випадком може бути прийняття працівника в порядку переведення з іншого підприємства).

В день звільнення власник або уповноважений ним орган (як правило, відділ кадрів) зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку, а бухгалтерія – провести розрахунок.

Звільнення у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору

Чинне трудове законодавство також передбачає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати як строковий, так і безстроковий трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору (ч.3 статті 38 та ч.1 статті 39 КЗпП). Однак у заяві працівник має вказати, що саме порушує роботодавець (наприклад, не забезпечує безпечні умови праці; несвоєчасно або в неповному розмірі виплачує заробітну плату, відпускні тощо; не дотримується графіка відпусток тощо). На практиці ж звільнитися з такої підстави досить важко, адже роботодавець може відмовитися підписувати наказ про звільнення, переконуючи у відсутності порушень зі свого боку. У такому разі працівнику доведеться відстоювати свою позицію в суді, надавши відповідні докази.

Якщо ж працівник зможе відстояти своє право звільнитися у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору, то крім обов’язкових виплат при звільненні (заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку) йому також виплачується вихідна допомога в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП)

Чи виплатять допомогу по безробіттю?

Відповідно до законодавства особа, яка звільнилася за власним бажанням з поважних причин, може отримати допомогу по безробіттю вже з восьмого дня після реєстрації, зареєструвавшись в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Водночас особи, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін, отримують допомогу тільки з 91-го календарного дня після набуття статусу безробітного.

Особам, які звільнені внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору виплата допомоги по безробіттю відкладається не більше ніж на один місяць.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати  звільненого працівника залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

У разі, якщо страховий стаж за календарний рік, що передував реєстрації особи як безробітної, становить менше 6 місяців допомога по безробіттю призначається у мінімальному розмірі. З 2012 року і дотепер він є незмінним – 544 грн.

Розрахувати приблизний розмір своєї допомоги по безробіттю можна за допомогою калькулятора на порталі Державної служби зайнятості http://trud.gov.ua/control/uk/job/calculator

При цьому допомога по безробіттю виплачується  залежно  від  тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків. Однак розмір допомоги не може бути меншим мінімального. Хоча, куди вже менше?

 

Віталій Дацюк, кандидат юридичних наук для ProZak.info

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com