Як знатний директор Київського заводу став не менш знатним вівчарем у Закарпатті (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Життєвий шлях Василя Беци просто дивний - від кількаразового голови села та директора заводу до знатного вівчаря

Наш кореспондент Траян Мустяце, який є членом експедиції Ukrsїner, наразі в рамках іншої програми - Вікіекспедиції - перебуває в чарівних закарпатських локаціях і подає нам чудові фоторепортажі.

Днями у рамках Вікіекспедиції її члени відвідали полонину Торговиця біля гори Підпула. У давні часи тут сходилися люди з навколишніх свидовецьких полонин і сіл, торгували худобою, сиром. Завдяки цьому така назва.

Що цікаво, на Торговиці є зарослі рідкісної карликової сосни і ялівця. Це рідкість для цього регіону.
"Кульмінацією поїздки в полонину стала випадкова зустріч з вівчарем Василем Федоровичем Бецою. Людина закохана в життя і свій край, Людина з великої букви неабиякої душевної краси, який нас зачарував з перших хвилин знайомства", - розповідає Траян Мустяце.

За збігом обставин, його наставником був поважний вівчар, 78-річний батько п'яти дітей, Іван Костик, про якого ми вже писали. Виявилося, що він трохи захворів і Василь Федорович його замінює.

"Як виявилося, Василь Федорович неодноразово був сільським головою Усть-Чорної, десятки років був директором Закарпатського філіалу Київського заводу реле і автоматики. Є поважною і відомою людиною краю. Зараз у віці 78 років, за покликом душі, ціле літо вівчарить в полонинах Свидовця", - розповідає наш кореспондент Траян Мустяце.

Зараз колишній голова села та директор заводу з вірним псом Бодаром випасає отару на 200 голів. Робить сир і є головним вівчарем стайні.

Окрасою отари є козел з розкішними величезними рогами, за словами Василя, він "розміром з теля".