За 4 місяці Ужгородської дитячої залізниці може не бути
"У переліку дитячих залізниць України ужгородської вже немає. Відкрита у 1947 році і єдина вузькоколійна, яка простягається вздовж річки, понад п’ять років безрезультатно чекає свого відновлення. Львівська залізниця, у власності якої вона знаходиться, переадресовує питання занепаду залізниці до міської влади Ужгорода, яка зазначає, що їй не передають право власності на об’єкт."
З 2000-го року тривають спроби закриття дитячої залізниці. І в 2015-му вони мають шанс на реалізацію. За попередньою інформацією, через 4 місяці Львівська залізниця має намір забрати локомотив і вагони. Зрозуміло, що після цього дитячої залізниці вже не буде. З нею зникне й історія унікальної атракції, яка могла би сьогодні стати туристичною принадою для ужгородців і гостей міста.
«Дитяча залізниця в Ужгороді була відкрита в серпні 1947 року, в день залізничника. Тупиковий шлях завдовжки 1,1 км простягнувся по берегу річки Уж в центрі міста від колишньої Ужгородської синагоги (тепер органний зал) до східної частини Ужгородського ботанічного саду. На дорозі існували дві станції «Сталінська» і «Парк», - йдеться на сторінці дитячої залізниці у соцмережі Фейсбук.
(19952 р.)
Найбільше про історію залізниць на Закарпатті й дитячої залізниці зокрема знає Денис Добра, голова ГО «Боржавська ініціатива» активіст. Виданню ProZak він розповів інсайдерську інформацію про наміри Львівської залізниці забрати в ужгородців дитячу залізницю. Тож у бліц-інтерв’ю з Денисом Доброю – про чергове розкрадання, шанси на відновлення і перспективу залізниці, яка може стати місцем відпочинку цілих родин.
- Якими були кращі роки дитячої залізниці в Ужгороді?
- Поява дитячої залізниці – це була своєрідна данина моді у радянські часи, тому що в такий спосіб здійснювалося патріотично-технічне виховання молоді. До речі, в Ужгороді на Радванці теж була вузькоколійка «Ужгород-Анталовці» - одна з найперших вузькоколійних залізниць у Закарпатті. Це була військова залізниця, яка почала діяти в 1916 році. Коли будували дитячу залізницю в Ужгороді, то використали фактично рейки і матеріали з цієї залізниці. Вокзал на Радванці розташовувався на місці сучасного «Беркуту». У 70-х роках ця залізниця проходила аж під Середнім, оминаючи Глибоке, вела в Анталовці.
(2003 р.)
Спочатку на залізниці працювали паровоз і два дерев'яні вагони. Трохи пізніше залізниця отримала ще один паровоз, тепловоз ТУ2 і вагони Pafawag.
У кінці 1960-х років на дорогу доставили тепловози ТУ3, вагони ПВ51 і ще один тепловоз ТУ2. Трохи пізніше польські вагони і паровоз були списані.
У 1990-х роках станція «Піонерська» змінила свою назву на «Молодіжну». Приблизно тоді ж були списані тепловоз ТУ3 і один з тепловозів ТУ2. Відтоді на дорозі працюють тепловоз ТУ2-018 і два вагони ПВ51.
- Де в Україні збереглися дитячі залізниці?
- В Україні сьогодні практично всі обласні центри мають дитячі залізниці. Успішно функціонує дитяча залізниця у Львові, Києві, Дніпропетровську.
- Але ж ужгородська теж знаходиться у власності Львіської залізниці…
- Так, ужгородська – у власності Львівської укрзалізниці, яка фактично вже 6 років не вживає ніяких дій для того, аби зберегти її. Проблема - у фінансуванні, яку обґрунтовують тим, що залізниця приносить збитки. Кілька років назад була спроба її відновлення. Обслуговував дитячу залізницю персонал Боржавської вузькоколійки.
- Скільки працівників потрібно для функціонування дитячої залізниці?
- Ціна питання насправді невелика. Один день роботи залізниці коштує 120 гривень. Загалом для функціонування потрібно 2-4 працівників. Роботу кондуктора можуть виконувати вчителі, які приводять дітей. Працює залізниця в літній, осінньо-весняний період. Бюджет для 4 осіб – 10 тисяч гривень у місяць. Багато функцій можуть виконувати волонтери. До прикладу, в Англії роботу таких залізниць забезпечують виключно волонтери. Вони мають окремий робочий графік.
- Як ви оцінюєте можливість приватизації дитячої залізниці? Це єдиний шанс на її виживання?
- Без приватного капіталу залізниця не виживе. Є інформація, що Львівська залізниця хоче забрати вагон, локомотив і до того ж, чим швидше. Без них залізниці вже не буде. Однак ті, хто хотів би взяти на себе порятунок залізниці, взяти її у приватну власність, мають підписати угоду з громадою Ужгорода.
Сьогодні в Україні більше немає залізниць, де колія проходить берегом річки. До того ж, поруч цінні архітектурні об’єкти – Філармонія, ляльковий театр. На дитячій залізниці могли би відбуватися концерти, лялькові вистави. Це був би ляльковий театр на колесах і додаткова анімація для туристів. Залізниця могла би стати місцем відпочинку цілих родин.
Приватна ініціатива мусить з’явитися дуже швидко. Однак люди, які будуть цим займатися повинні зберегти залізницю. Залишилося буквально 4 місяці.
Наталія Каралкіна,
Головне фото - ProZak (такою є залізниця у лютому 2015 року)
Архівні відео і фото - зі сторінки дитячої залізниці у соцмережі Фейсбук