image

Чому Закарпаттю варто презентувати себе на турвиставках

 

В Україні щорічно проводиться близько тисячі виставок, ярмарок, семінарів, конференцій тощо. При цьому, якщо у Києві організовується 300-400 виставкових заходів, то у найзахіднішій області Закарпатській — не більше п’яти. Причинами є недостатній розвиток виставкової інфраструктури, нестача сучасних виставкових центрів у краї, а ще  - елементарна незацікавленість і відсутність інформації про такі заходи.

Виставки в туристичній сфері — один з найефективніших способів просування продукції та послуг цієї тематики, а також презентації суб'єктів підприємницької діяльності на туристичному ринку. За даними Центру досліджень виставкової індустрії (CEIR - Center for Exhibition Industry Research), 90 % відвідувачів виставок, які приймають кінцеве рішення про купівлю різних видів турпродукту, вважають виставки первинним джерелом інформації для цього.

 Презентувати Закарпаття туристичне варто саме у тих країнах, з яких вже сьогодні маємо найбільше мандрівників. Такими є щорічні фестивалі туристичної галузі: GO - Міжнародна виставка туристичного руху та REGIONTOUR - Міжнародна виставка туристичних можливостей в регіонах, які проводяться у відомому виставками і ярмарками - місті Брно, в Чеській Республіці. Це найбільша презентація туристичної індустрії не тільки в Чеській Республіці, але й в усіх регіонах країн Центральної та Східної Європи. Туристична фієста туризму відбувається за активної підтримки Міністерства місцевого розвитку ЧР та Асоціації країв Чеської Республіки. Партнерами GO та REGIONTOUR виступають: Асоціація туристичних компаній та агентств, Державно-громадська організація «Чехтуризм», Асоціація туристичних агентств, Асоціація чеських туристичних агентств та агентур, Асоціація туристичних інформаційних центрів Чеської Республікита Асоціація готелів і ресторанів Чехії.

Якщо виставка GO присвячена інформаційно-пропагандистській роботі з метою організації виїзного туризму (тобто, поїздкам за кордон), в якій беруть участь, в основному місцеві туристичні агентства, націлені на популяризацію зарубіжних напрямків та зарубіжні туристичні центри, то виставка REGIONTOUR є ключовим проектом для підтримки внутрішнього і в'їзного туризму до Чеської Республіки. У роботі останньої беруть участь ключові гравці та особи, які приймають рішення в галузі туризму в Чехії та її регіонах.

 Щодо подібної туристичної виставки, загальнонаціонального масштабу, то в Україні, а точніше у Києві таких, щорічно проводять аж дві: у березні й у вересні (хоч організатор, як не дивно - один!). Так, Міжнародна виставка UITT, яка у 2015 році зібралася 21-й раз - пройшла за темою: «Україна - подорожі та туризм», в якій на площі більше 5 000 м2 взяли участь 221 компанія, в тому числі іноземні учасники з 18 країн світу, при загальній відвідуваності - більше 15 000 чоловік. Натомість, 22-й Міжнародний туристичний салон «Україна» - UITM, у 2015 році, на площі до 5 000 м2 зібрав більше 100 компаній, з яких - іноземні учасники з 19 країн, яку відвідали майже 15 000 чоловік.

 Звичайно, порівнювати навіть один туристичний форум, яким є GO та REGIONTOUR з українськими двома не варто, навіть з урахуванням платних вступних квитків на чеську виставку, наприклад. Натомість доцільно взяти до уваги саме ефективність таких заходів, про що свідчать статистичні дані а саме: тільки за І півріччя 2015 - Чеську Республіку (при 10,5 млн. власного населення) відвідало 12,4 млн. іноземних туристів, які в ході свого перебування-відпочинку залишили у цій країні - 94,7 млрд. чеських крон (майже 1:1 до гривні), а за ІІІ квартал 2015 року - 7,7 млн. туристів, які витратили 61,4 млрд. чеських крон!

 Нічим подібним, Україна похизуватися не може. Ба, більше: сьогодні частка внеску туристичної галузі в структурі ВВП України складає менше 2% (у Німеччині - 4,6%, у Швейцарії - 10%). Відомо, що сукупний внесок туризму в економіку країни включає як прямий, так і непрямий внесок. Прямий вплив туризму на економіку країни (регіону) - це результат витрат туриста на покупку послуг і товарів туризму. Гроші, витрачені туристами в місці перебування, створюють дохід, який призводить до ланцюгової реакції: витрати-доходи - витрати-доходи і т.д. Звідси, навіть якщо припустити, що виставкова діяльність у сфері туризму - пуста трата коштів, як здається багатьом, включаючи чиновників, це - розсмішити чеських колег, вкупі з іншими європейцями.

 З іншого боку, презентація туристичних можливостей e межах європейських регіонів, проходить завжди на комерційній основі та є доволі специфічною і має певні особливості. Так, якщо у Європі це акцент на конкретні види туризму, які є характерними для регіону (кемпінги, велотуристика, скелелазіння тощо), то в Україні це здебільшого такий собі «огляд» туристичних можливостей, а також - місце зібрання чиновників краю від туризму. Ба більше, наприклад, багаторічний «Тур'євроцентр - Закарпаття», проводиться за кошти обласного бюджету де чітко (добровільно-примусово) шикуються міста і райони краю з власними палатками та нехитрим скарбом «туристичного продукту», від бризі й сиру до вина й сувенірів. Невелика ж кількість чисто комерційних учасників - швидше виключення аніж правило. Натомість, якщо перших не «організувати» Розпорядженням глави ОДА, то й такого, туристичного заходу - може й не стати (причому не тільки в Закарпатській області).

 Натомість у Європі немає жодного подібного «державного керування» туризмом чи «забезпечення реалізації державної політики», як це має місце по всій Україні. Зате, мають місце державні преференції для учасників туристичної сфери, які приймають участь цих у виставках, шляхом компенсації її учасникам до 100% витрат, за умови надання підтверджуючих документів.

 Ось чому в Україні наразі неможливе вищезазначене:

 1. Органи державної влади та управління, замість того, щоб запропонувати партнерські відносини та представлення інтересів учасників туристичної сфери (як це має місце у європейських країнах), міцно тримаються за «забезпечення реалізації державної політики (як записано, наприклад у Положенні про управління туризму та курортів Закарпатської обласної державної адміністрації) та статус чиновницько-начальницької зверхності як за радянських часів.

 2. Суб'єкти туристичного бізнесу України не вірять державі, як партнеру, через що перші максимально приховують власну діяльність, чим спотворюють наявну статистику та уникають сплати, практично усіх податків від власної діяльності, від чого потерпають бюджети усіх рівнів, що унеможливлює достатнє та повне рефінансування туристичної галузі країни.

 3. Небажання ж афішувати власну справу (через вищевказані причини) не спонукає до широкого інформування, рекламування та пропагування діяльності суб'єкта туристичної сери, а також унеможливлює участь суб'єктів туристичної сфери у виставках та ярмарках, включаючи й за кордоном.

 Звичайно, можна знайти та/чи привести непогані «показники» росту туристичної привабливості краю, через збільшення відвідань туристів з України. Однак, ріст інтересу до Закарпаття, з 2014 року пов'язаний, насамперед - через тимчасову втрату Україною Криму. При цьому - це друга хвиля «інтересу» українців до відпочинку у Закарпатті, після введення країнами Європейського Союзу - нашими найближчими сусідами віз: в 2000 році цей «процес» - почала Словаччина, а в 2003 р. - закінчила Польща.

З іншого боку, потенціал краю у туристичній царині, після «повальної» заготівлі лісу та «освоєння» мінерально-бальнеологічних «можливостей» має чи не найкращі перспективи, не тільки як єдиний, відновлювальний бізнес, але й як і реальна можливість презентації Закарпаття та й України, саме через його туристичні можливості. Край може сміло претендувати на туризм у фольклорному напрямку, сільський (екологічний, зелений), екстремальний, оздоровчий тощо.

З урахуванням географічного розташування краю, Закарпаття має гарну можливість по організації й ділового туризму (більше відомий як MICE) та різного роду зібрань, навіть, у «давоському форматі». Адже, карпатський регіон має все для цього необхідне: і гори, і сніг, і курорти, й інфраструктуру, накінець. Звідси, не зрозуміло, чому Ялтинська європейська стратегія (YES), яка є однією з найбільших на Сході Європи та проходить щорічно, збираючи цікавих, відомих а головне впливових учасників світового рівня, після анексії Криму - «перебралась» не в Закарпаття а у Київ?

Однак, для реалізації вищевказаного потрібно принаймні цікаво розказати про це іншим, зокрема, на міжнародних туристичних форумах та у якості їх повноправних учасників.

 Й насамкіцень. Кожна виставка  це не тільки подія чи фієста, скільки робота, яка б мала мати, бодай якийсь результат, зокрема, для органів влади, які беруть участь у таких за бюджетні кошти! У цивілізації: планують та ведуть переговори,підписують, меморандуми, готують звіт та аудит кожної виставки-ярмарку тощо. А в Україні, на жаль, цього, практично - немає. Можливо, тому що організаторами часто є - волонтери, а може тому, що нема про що звітувати, а головне - нікому...

 

Юрій Ключівський,

керівник Інформаційно-аналітичної служби «Європейсько-Східний діалог» (IASEED) для ProZak.info

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com