Гід дерев’яними церквами Великоберезнянщини

 

Закарпатська область багата на старовинні дерев’яні церкви. Одним із найбагатших у цьому плані є Великоберезнянський район, в  якому таких храмів збереглося аж вісім. При цьому церква Св. Михайла в селі Ужок у 2013 році  була внесена до світової спадщини ЮНЕСКО.

Пропонуємо вам першу частину туристичного маршруту дерев’яними храмами Великоберезнянщини. Він починається з церкви Св. Миколи Чудотворця у с. Чорноголова та церкви Св. Ганни у с. Буківцьова (на картах можна також знайти – Буківцеве, Буківцьове).

Якщо подивитися топографічну карту, то може здатися, що Чорноголова та Буківцьова – це «кінець географії». У дечому так і є. Село Чорноголова знаходиться глибоко серед лісу, між горами, у 12 км від траси Ужгород-Львів (через Самбір). Буківцьова знаходиться ще далі – у 8 км від Чорноголової. При цьому якщо до Чорноголової веде асфальтована дорога (з притаманними для таких глибинок «кратерами»), то до Буківцьової лише прокладена насипна неасфальтована дорога.

Як доїхати?

Найближча залізнична станція знаходиться у селі Дубриничі Перечинського району. Тут курсують лише електрички за маршрутом «Ужгород-Волосянка-Сянки». Але можна також доїхати поїздом «Львів-Солотвино» до Великого Березного чи Перечина, а звідти електричкою чи маршруткою до Дубриничів. До Чорноголової у робочі дні (з понеділка по п’ятницю) курсують рейсові автобуси сполученням «Ужгород-Чорноголова» та «Великий Березний - Чорноголова». Однак для туристів графік  руху цих автобусів не дуже зручний. Тому краще добиратися автостопом з Дубриничів (у цьому селі можна ще й оглянути старий єврейський цвинтар). Зокрема водії лісовозів чи місцеві жителі залюбки підвезуть вас до Чорноголової. По дорозі вас супроводжуватиме річка Лютянка.

Чорноголова

Село Чорноголова розкинулося в мальовничій долині.

Щоб дістатися до церкви, потрібно йти до центру села і перед магазином-кафе «Затишок» повернути праворуч та перейти через міст.

Вигляд мосту через річку Лютянка з подвір’я церкви

Церква Святого Миколи Чудотворця

Перша згадка про церкву датована 1751 роком. Однак на табличці лише вказано, що церква збудована у 18 ст. Історики відзначають, що сучасного «барокового» вигляду церква набула після перебудови у 1794 році за священика Василя Івашковича. Згідно з написом на одвірку, перебудову здійснив майстер Матій Химич із села Лучки, завершивши роботу 2 червня 1794 року.

Для того, щоб потрапити всередину церкви потрібно знайти місцевого священика. Це вам допоможуть зробити самі селяни. А сам священик – отець Михайло – залюбки відведе (або й підвезе на власному авто) до самої церкви, відкриє та покаже її.

А ось так Чорноголівська церква виглядає з різних ракурсів

На подвір’ї церкви збереглися два поховання, датовані 1862 та 1895 роками, про що свідчать відповідні написи на пам’ятниках.

Біля церкви знаходиться каркасна дзвіниця простої конструкції

Буківцьова

Від Чорноголової рухаємося далі до Буківцьової. Можна йти від Чорноголоівської церкви стежкою вздовж річки Лютянка, щоб вийти на дорогу або повернутися назад центральною вулицею Чорноголови до роздоріжжя на початку села.

Вздовж дороги на Буківцьову вас супроводжуватиме річка Бачава.

Як уже було зазначено, відстань від Чорноголової до Буківцьової - 8 км. Але якщо пощастить, то теж можна впіймати попутку. Автору матеріалу це вдалося. Один і той самий дядько привіз у Буківцьову, а потім відвіз назад аж у Дубриничі. Обійшлося все у 20 грн, хоча водій і не дуже хотів брати гроші, бо йому й так було по дорозі.

Сама Буківцьова суттєво відрізняється від Чорноголової. Ще більше зелені, переважно дерев’яні будиночки і дуже мальовнича місцевість.

Здалеку між деревами видно шпиль церкви

Дістатися до церкви можна лише пішки, перейшовши через місток.

Церква св. Ганни

Церква збудована у 1792 році. Тобто на 2 роки старша від Чорноголівської у її теперішньому вигляді. Але обидві церкви дуже схожі за своїм архітектурним стилем.

На жаль, всередину церкви потрапити не вдалося. Ключі в отця Михайла, який в Чорноголовій. Один священик на два села. Зате естетичне задоволення можна отримати і споглядаючи церкву з різних ракурсів.

А це дзвіниця церкви. Теж простої конструкцій, як і у Чорноголовій

Загалом маршрут дуже мальовничий і зовсім не втомлює. Споглядаючи красу карпатських  гір, слухаючи шум річок та струмків, які вас супроводжуватимуть протягом всієї дороги, та прибувши на місце, можна відчути гармонію природи, історії, культури та духовності.

Тож пакуйте наплічники і гайда в похід!)

 

Віталій Дацюк для ProZak.info

Фото: Віталій Дацюк, Андрій Андрушко