image

У чому удача ужгородців, - турист із Запоріжжя

Потрапити зі Сходу на Захід України вперше - це як потрапити у інший простір, у якому ніби все те саме, але поведінкові та культурні коди є трохи іншими. Скільки б не казали про те, що люди всюди однакові, проте я все одно тримаюся тієї думки, що на Західній Україні вони більш люб’язні та гостинні. Такі мені зустрічалися роки три тому, коли я побував десь у Карпатських горах, такі зустрілися мені минулого року, коли я вперше потрапив до Львова, такі зустрілися мені і цього разу, коли я вперше потрапив до Ужгорода.

Звичайно, усюди є хороші і погані люди. І звичайно, може не пощастити так, що приїхавши до Ужгорода, за випадковим збігом обставин, тобі зустрінеться найгірша людина у місті, яка тебе відразу ж пограбує, завезе куди-небудь і там залишить без грошей, речей, та надії і віри у людство.

Поки що на Західній Україні мені щастило виключно на відкритих людей і Ужгород не став у цьому винятком. Хоча один доцент з УжНУ, з яким я мав змогу трохи поспілкуватися, розповідав мені про те, що приємно бувати за 50-100 кілометрів від західного кордону країни та дивитися на щасливих людей, які більш люб’язні, ніж в Україні, та набагато більше поважають себе та інших, ніж тут. Можливо, подумав я, і там є людина, яка їде ще далі на Захід, бо вважає, далі люди ще гостинніші.

4

Коли ближче до ночі  ти сходиш з потяга та потрапляєш до міста, то перше, що потрапляє на очі – це авто з європейськими номерами. Не вигляд вокзалу, не архітектура будівель, що розміщені поблизу, бо в них немає чогось такого надзвичайного. Чомусь тільки номери машин з європейськими номерами, яких на одному вокзалі, мабуть, більше, ніж у всій Запорізькій області. Наскільки їх багато, можна дізнатися на наступний день, коли ти вже йдеш містом, з Володимирської по Капушанський у бік моста. Тоді дізнаєшся і про те, що в Ужгороді таких машин приблизно десять тисяч, і кожні п’ять днів їм необхідно перетинати кордон - їздити в Словаччину чи Угорщину, що є не найгірше у житті, враховуючи, що найближча від Запоріжжя країна -  Росія, а трохи ближче - невизнані самопроголошені ДНР та ЛНР.

9

Як на мене, у цій географічній близькості до Європи, полягає удача ужгородців. Майже усі, з ким я мав можливість спілкуватися, виїжджали закордон. І здається, що це набагато легше зробити, коли у тебе в місті є стовп, на якому зазначено, що до Будапешта - триста з чимось кілометрів. І через це не хочеться їхати з міста, від якого до Будапешту триста з чимось кілометрів, а до Запоріжжя  - більше тисячі.

5

Мабуть, набагато більше мешканців східних областей приїжджали би до Ужгорода, якби був прямий залізничний маршрут. Однак спочатку треба потрапити до Львова, який поглинає більшість туристів, тому до Ужгорода потрапляють тільки найрішучіші. З іншого боку, Львів зараз переживає справжній туристичний бум і на травневі там було просто не проштовхнутися. У цьому сенсі Ужгород більш спокійний – це, звичайно, не дуже добре для міста з точки зору прибутків, але добре для тих туристів, які доїдуть до Ужгорода – майже все місто буде у їхньому розпорядженні.

Не скажеш, що історичний центр Ужгорода дуже великий, особливо, у порівнянні з тим же Львовом. Але блукати вулицями та провулками так само приємно. Взагалі, у такі міста не хочеться переїздити на завжди з однієї причини: ти боїшся того, що вигляд цих старовинних будинків та церков, стане занадто звичним і вже не буде так дивувати, як дивував колись. Їх хочеться для себе обмежено та дозовано, і не хочеться плутати туризм з еміграцією.

Річка Уж, звичайно не Дніпро, але ці зелені береги з невеликими зеленими острівками, замість звичних для мене берегів піщаних, справляють дуже велике враження для людини, яка бачить такі береги у межах міста вперше. До того ж сама набережна Ужгорода – це той маршрут, яким було приємно блукати, бо він зелений та охайний, і на відміну від Запоріжжя, не засмічений забудовами, як це, на жаль, є у Запоріжжі.   

Взагалі, весною, коли усе квітне – будь яке місто гарне. Особливо гарним Ужгород роблять сакури, єдиний недолік яких полягає у тому, що вони не пахнуть настільки, наскільки вони є гарними. 

1

У порівнянні із Запоріжжям, у якому я живу, Ужгород дуже невелике місто. Він ніби Запоріжжя, від якого відсікли усі спальні райони та залишили тільки центр. В Ужгороді, мені жодного разу не довелося користуватися громадським транспортом – 20-30 хвилин пішки - і ти вже дійшов до потрібної точки.

Мабуть, це пояснює ту велику кількість велосипедистів, яка туди-сюди рухається містом. Приємно, що зараз велосипедний рух в Україні стає з кожним роком все популярнішим. Проте через компактність Ужгорода здається, що на велосипедах пересувається півміста. При цьому, у одному невеликому Ужгороді велопарковок набагато більше, ніж у великому Запоріжжі.

11

Взагалі Запоріжжям, як містом, більшим за Ужгород, я жодного разу не «користався» у повній мірі. У деяких його районах я взагалі з’являюся 1-2 рази на рік, а то і не з’являюсь зовсім. Все більш-менш необхідне: кінотеатри, театри, клуби, бари, магазини, розважальні центри – знаходиться у центрі.

Специфіка великого міста у тому, що ти живеш у спальному районі, де відсутні будь-які розважальні заклади та щоб розважитися, потрібно їхати в центр. В Ужгороді нікуди не потрібно їхати – достатньо вийти з дому та пройтися 15-20 хвилин у сторону набережної. Це зручно.

7

Незважаючи на те, що Запоріжжя більше, в ньому менше улюблених місць, де можна випити. Закладів, звичайно багато, але улюблений у Запоріжжі в мене лише один, а за два тижні в Ужгороді, я знайшов таких аж п’ять.

Я не знаю, як Ужгород виглядає влітку чи взимку і, можливо, якби я потрапив сюди у найспекотніший або у найхолодніший день, враження від міста були б зовсім іншими, але наступного травня до Ужгорода знову хочеться повернутися. І я повернуся.  

 

Федір Попадюк для ProZak.infoіз Запоріжжя

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Тел.: +38 095 308 8778

    mail.prozak@gmail.com