Як пам’ятка національного значення стала безхазяйним нерухомим майном

Невицький замок намагаються приватизувати із 90-х років. Сучасні спроби виглядають досить наполегливими, до того ж повністю ігнорують Закони України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини» та міжнародні хартії, ратифіковані Україною.

Наміри імовірної приватизації стали зрозумілі під час круглого столу, який відбувся 1 липня у Закарпатській ОДА за участі представників влади, громадських організацій, а також істориків, археологів та науковців. Учасники круглого столу наголошували на тому, що замок перебуває в аварійному стані, тому рятувати споруду треба якомога швидше. Зарадити ситуації може створення на базі замку історико-архітектурного заповідника й передусім встановлення чіткого юридичного статусу: пам’ятка архітектури рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2010 року як «безхазяйна нерухома річ» площею 4 377.0 квадратні метри передана у власність територіальної громади Кам'яницької сільської ради. І хоча чиновники в один голос говорять про збереження автентичності фортеці, під час засідання в ОДА пролунало те, що форма її власності надалі не обов’язково має бути державною…

Власника Невицького замку шукали через газету

Насправді з юридичним статусом замку все добре, вважає історик і краєзнавець, який теж був присутній на круглому столі в ОДА, Йосип Кобаль. «Невицький замок – це пам’ятка архітектури національного значення, власником якої є держава, а балансоутримувачем - Кам’яницька сільська рада. Ті, хто зазначає, що статус не врегульовано, переймаються швидше питанням власності і пояснюють необхідність вирішення цього питання у звя’зку зі створенням історико-культурного заповідника», - розповідає науковець. Він упевнений, що юридичним статусом маніпулюють навмисно: оскільки держава не може допомогти, знайдуться, а то вже й знайшлися люди, які можуть сприяти збереженню замку.

Те, що середньовічна фортеця є пам’яткою національного значення, нам підтвердили і в управлінні культури Закарпатської ОДА. «Постановою Ради міністрів від 1963 року Невицький замок визнано пам’яткою республіканського значення, а сьогодні -  національного значення. Згідно з прикінцевими положеннями Закону "Про охорону культурної спадщини", пам’ятка архітектури вважається пам’яткою національного або місцевого значення незалежно від того, чи внесена вона до державного реєстру, чи ні. Внесення до державного реєстру вимагає виготовлення нової пам’ятко-охоронної документації. Саме через підготовку цих документів процес внесення до реєстру затягується. Наразі у держави немає коштів на виготовлення такої документації», - пояснив головний спеціаліст управління культури Закарпатської облдержадміністрації з питань охорони культурної спадщини Томаш Сопко.

Судове рішення про те, кому сьогодні належить замок, на засідання в ОДА принесла голова Кам’яницької сільської ради Марія Коваль-Мазюта. Виявляється, сільська рада у 2010 році звернулася в Ужгородський міськрайонний суд із заявою про передачу безхазяйного нерухомого майна під назвою «Невицький замок» у власність територіальної громади Кам’яницької сільської ради, посилаючись на те, що фортеця, як нерухоме майно, не має власника. Сама ж сільська рада визнала замок «нерухомим безхазяйним майном» на виконкомі сільради у 2009 році. Про це йдеться у рішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2010 року. Тут зазначено, що Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна взяло замок на облік, а затим подало оголошення в газету «Вісті Ужгородщини» про пошук власника замку. Оскільки за рік він не дав про себе знати, за рішенням суду безхазяйне нерухоме майно передали у власність громади. У рішенні зазначено, що площа нерухомого об’єкту становить 4 327.0 квадратні метри, хоча насправді охоронна зона пам'ятки архітектури, згідно з проектом консервації Невицького замку, розробленої держбудом УРСР та затвердженої 24.04.1978 року Закарпатською обласною радою, становить 6,2 Га, і до неї входять не тільки мури, а й ландшафт навколо, зокрема, гора. Інша частина території, імовірно, перейшла до сусідів замку – власників турбази і ресторану. Очевидно, для цього й потрібно було рішення, в якому не згадується, що замок з 60-х років ХХ століття є пам’яткою архітектури національного значення, має охоронні зони, належить до категорії земель історико-культурного призначення, приватизація яких можлива тільки з дозволу Кабінету Міністрів.  

Ми звернулися до земельних кадастрів різних періодів і виявили, що в жодному з них замок не належав території Кам’яницької сільської ради. В угорський і чеський періоди фортеця належала до території села Оріховиця, у радянську добу – до Невицького. До речі, Невицька сільська рада на той час об’єднувала села Невицьке, Гута і Кам’яниця. У список пам’яток архітектури Закарпатської області замок був внесений під номером 74 із місцем розташування у селі Невицьке. У Єдиному державному реєстрі судових рішень ми знайшли рішення про спір між Невицькою і Кам’яницькою сільськими радами від 11 грудня 2009 року щодо поділу землі. Виявляється, земельну ділянку урочища «Невицький замок», як і ділянки трьох баз відпочинку Кам’яниця і Гута отримали ще у 2005 році, згідно з рішенням Закарпатської обласної ради від 10 січня 2005 року № 471 «Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району». Цікаво, що у Єдиному держреєстрі судових рішень нам не вдалося знайти рішення від 12 жовтня 2010 року про передачу замку у власність територіальної громади Кам’яницької сільської ради.

Оскільки у 2010 році Ужгородський міськрайонний суд, не звертаючись до управління культури,  вирішив передати замок Кам’яницькій сільській раді, наразі невідомо, чи дозволять наразі профінансувати будь-які реставраційні роботи у замку, якщо навіть облрада виділить певні кошти на ці роботи, оскільки у бюджетному кодексі є свої правила, пояснюють в управлінні культури.

 «По-перше, Невицький замок є пам’яткою архітектури національного значення, по-друге, він перебуває у власності держави. Питання про будь-які зміни щодо цього об’єкту передусім повинна розглядати консультативна рада з питань охорони культурної спадщини», - розповідає Йосип Кобаль. Оскільки він входить до цієї ради, зазначає, що жодних питань на засідання винесено не було.

Історико-архітектурний заповідник – це хороший шлях до збереження замку, якщо дотримуватися закону

Середньовічна фортеця у Невицькому колись була важливим стратегічним пунктом, зі стін якої можна було контролювати вихід із Ужанської долини, через яку проходив торговельний шлях із Угорщини у Галицько-Волинське князівство. Замок уперше згадується на початку XIV століття як опорний пункт місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. Зруйнував замок під час релігійних війн у 1644 році трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці. Нині на місці могутньої споруди, на висоті 260 метрів над рівнем моря, лишилися стіни, башта та сліди оборонних валів.

Протягом року пам’ятку архітектури відвідує близько 100 тисяч туристів. Починаючи з 2000 року, замок діє як потужний центр волонтерства на Закарпатті. За час існування Невицької археологічної експедиції тут побувало понад 4 тисячі учасників з більш ніж 30 країн світу. Відтак замок є і пам’яткою археології, яка згідно із законом приватизації чи передачі в оренду не підлягає.

Про створення історико-аріхтектурного заповідника на базі замку не один рік поспіль говорить керівник Невицької археологічної експедиції Олександр Дзембас. Саме завдяки ньому до замку щороку поверталися волонтери, тому що значних зусиль вартувало отримання дозволів на відкриття експедиції. «Історико-аріхтектурний заповідник - це в першу чергу науковий і адміністративний апарат, який фахово може займатися проблемами пам’ятки. Наразі у нас немає інституції, яка могла би на такому рівні займатися вивченням пам’яток. До них ставляться як до звичайних будівель, але пам’яткитреба досліджувати, вивчати, розробляти відповідну концепцію найбільш ефективного використання, щоб зберігати їх автентику і водночас зробити максимально привабливими, аби принести користь для розвитку туризму Закарпаття. Наша область єдина в Західній Україні не має жодного історико-культурного заповідника. Фахово займатися цим немає кому. Пошук інвесторів для пам’ятки — це шлях знищення. Будь-яка інвестиція в першу чергу хоче повернення коштів. А при ремонті будівлі знищать автентику об’єкта», — розповідає Олександр Дзембас.

Під час круглого столу в Закарпатській ОДА наводили приклад Львівської області, де створено вже 11 історико-архітектурних заповідників, а також пролунала ідея створити заповідник усіх замків Закарпаття. Однак аби організувати в області першу структуру такого типу, потрібно підготувати чимало документів, які не під силу зібрати ні сільській раді, ні керівнику археологічної експедиції. Перелік документів додається до постанови Кабміну від 6 липня 2011 року. Серед необхідного: довідка про історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність комплексу, облікова документація, альбом фотофіксації пам’ятки на різних етапах розвитку,  опис культурних цінностей і предметів, соціально-економічне й фінансово-економічне обґрунтування необхідності утворення заповідника і багато іншого.

«Заповідник є хорошим шляхом збереження замку, якщо дотримуватися закону. На його території не можна нічого будувати й узагалі проводити будь-яку діяльність. Якщо держава ініціює створення такої структури, отже, вона повинна буде піклуватися про неї, а якщо сільська рада - то вона повинна буде здійснювати таку діяльність. Сільська рада наразі не  розуміє, що кошти від заповідника будуть надходити до його бюджету, а не до її казни», - зазначає Йосип Кобаль. Він переконаний, закарпатські замки, зокрема Невицький, потрібно законсервувати у тому вигляді, в якому він існує сьогодні. І це буде найкраща допомога середньовічним спорудам і збереження їх для нащадків. 

Консервацію середньовічної фортеці пропонували на конференції реставраторів у 2011 році. Через рік було прийнято рішення про затвердження меж і режимів використання замку, визначених науково-проектною документацією, розробленою НДІ пам’яткоохоронних досліджень. Про це під час круглого столу в ОДА повідомив директор Закарпатської філії НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Олександр Бандровський. «Із 2012 року були лише дві спроби допомогти врятувати пам’ятку. Це робоча група по створенню заповідника та нарада в Кам’яницький сільській раді після складання актів про загрозу руйнування замку. Обидві спроби, на жаль, були безрезультативними. Перша, через відсутність бюджетних коштів, а друга через нерозуміння особливостей поводження з пам’яткою національної культурної спадщини», - зазначив Олександр Бандровський у своєму виступі. На його думку, серед першочергових кроків сьогодні повинні бути збір коштів та підготовка необхідної документації для створення заповідника.

Поширений спосіб порятунку замків за кордоном – передача їх в оренду. Але за таких умов тимчасового власника зобов’язують проводити культурницьку діяльність в архітектурній споруді. Всередині подібних замків ніхто не будує ресторани й готелі, бо за кордоном дотримуються закону з охорони культурної спадщини. У нас таке ж законодавство, але його не дотримуються.

Доки чиновники і науковці обговорюють порятунок замку, збираючи круглі столи, волонтери розпочали благодійний марафон «Музика каменю», який має на меті збір коштів на реставрацію головної вежі фортеці. Не гають часу й інвестори: доки тривають спіри за замок, за кількасот метрів від нього збудували готель. І весь цей час, поки одні вирішують ситуацію зі статусом архітектурної споруди, інші намагаються її приватизувати, треті б’ють на сполох через втрату пам’ятки, тільки один Невицький замок стоїть непорушно, в очкуванні своєї долі. Хоча ні, він теж у русі… розсипається.

 

Наталія Каралкіна