ProZak у психолога: Що таке інфантильність у чоловіків

 

У кожного з нас бувають періоди в житті, коли нічого не хочеться робити через фізичну, емоційну втому чи з інших причин. Але є тип людей, у яких постійне небажання  працювати і здобувати щось. Вони почуваються комфортно, коли їх не чіпають. Схожа поведінка вказує на інфантильність, яка з віком тільки посилюється... 

“Інфантильний — це той, у кого недостатньо енергії, агресії для самореалізації для того, аби щось здобувати”, - пояснює практичний психолог Наталія Братасюк. У черговому матеріалі, підготовленому спільно з Наталією, пояснюємо, як формується інфантильність у чоловіків, чим вона загрожує у житті, і чи можна її перебороти.

Читайте також:  ProZak у психолога: Що дає нам шлюб

ProZak у психолога: Як розпізнати любов і лібідо

ProZak у психолога: Соцмережі й реальне життя

ProZak у психолога: Чи треба себе розуміти

Інфантильні бувають як чоловіки, так і жінки

Інфантильність не поділяється на чоловічу чи жіночу. Це спосіб взаємодії зі світом, з собою, з близькими людьми, з життям загалом. Інфантильність, по суті, виховується, формується.

У нас досить багато інфантильних чоловіків через те, що дітей здебільшого виховують гіперопікуючі і контролюючі мами. В українок традиційним є почуття турботи, опіки за всіма. Мама усе подає своїй дитині, занадто опікується нею або контролює кожен вдих. Але кому треба подавати? - Слабкому, який не може сам піти і щось зробити — хворому, немічному. Всі інші мають здобувати самі. Тобто мама своїм вихованням спонукає до того, що в дитини закріплюється звичка не проявляти активність. Дитина ще не встигла відчути свою потребу, а мама вже її задовольняє. Згодом батьки дивуються: як це — вони все давали своїй дитині, а вона нездатна щось зробити сама.

Сприяє інфантильності й пасивний спосіб життя сім’ї. Якщо хлопчик бачить, як тато лежить на дивані, поводиться пасивно до потреб дитини і сім’ї, а мама все робить сама, така дитина буде інфантильна, ідентифікуватиме себе з батьком.

Пасивний спосіб життя й надмірний контроль сприяють інфантильності

Інфантилізм, пасивність, байдужість до життя виховуються й у випадку надмірного контролю, багатьох заборон: туди не йди, те не роби, з тими не дружи тощо. У таких випадках у дорослому віці матимемо «дітей», які живуть на батьківську пенсію.

Інфантилізм може проявлятися і в особистому стосунку з жінками: якщо жінка візьме за руку, поведе до себе – чоловік піде. Але прийде інша, більш активна дівчина — і він піде за нею. Бо йому однаково. Жінка забрала його у мами, “прив’язала” до себе. Потім мама може прийти і забрати свою дорослу дитину  на вихідні, затим знову повернути дружині. Загалом інфантилізм в особистих стосунках  робить людей нещасними.

Людина від природи не інфантильна

Людина не мала би бути інфантильна, це неприродно для неї. Щоб виживати, нам треба бути активними й агресивними. І це як жінкам, так і чоловікам. Ви уявляєте собі інфантильного вовка чи ведмедя? Вони просто не  виживуть. У людей так само.

Інфантильність може бути однією з причин, коли чоловік не хоче одружуватися. А якщо жінка все ж женить на собі такого, то це може для неї обернутися словами й докорами чоловіка: сама хотіла — сама отримала.  У період збудження, гормонального сплеску інфантильний чоловік може “пробуджуватися”, але досягнувши свого, знову заспокоюється, прилаштовується: перейшов від мами до жінки — й далі насолоджується своїм становищем.

Якщо в сім’ї все всіх влаштовує — нема ніякої проблеми

З віком інфантильність не зникає, а тільки посилюється, і допомогти можна лише психотерапією. Те, що формується у стосунках, коригується теж лише у стосунках. Люди вчаться жити з інфантильними половинками, але задоволення життям у таких випадках під питанням.

Якщо є інфантильність, або навпаки — дуже велика активність, то головне, щоб усім в стосунках було добре. Якщо в сім’ї все всіх влаштовує — нема ніякої проблеми. Інша справа, коли це заважає самій людині жити. Тоді треба шукати допомогу.

 

Наталія Братасюк - психолог, перинатальний психолог; психолог за напрямком "психоаналіз" (згідно стандартів Європейської Асоціації Психотерапії (ЄАП) та Української Спілки психотерапевтів(УСП). Персональний сайт Наталії-   www.bratasyuk.com

 

 

Наталія Каралкіна