image

Паводок – це кара закарпатцям за хамське відношення до природи

Закарпатці самі роблять собі проблеми, знищуючи природу. Репліка еколога Генріха Розмана щодо стихійного лиха в Закарпатті

Коли проходить стихія, то влада, в першу чергу, починає підраховувати збитки. Часто ці підрахунки явно завищені, бо «гроші на відбудови» фактично мало контрольовані і надходять з резервних фондів. Тобто, є з чого красти.

Значна частина коштів йде на так звані компенсації для населення, яке постраждало від стихії. Я розумію, що багато хто на мене обуриться, але хочу сказати наступне – цей комунізм повинен закінчитися. По-перше, у країні діє система страхування, яка передбачає страхові компенсації у подібних випадках. Застрахував майно – отримай компенсацію. Не застрахував – твої проблеми. Власне твої, а не колективні. Бо гроші, які потім влада дає на компенсації, нізвідки не беруться. Це народні кошти, які надійшли в бюджет зі сплат податків. То чому інші повинні платити за те, що в когось знесло водою паркан?

По-друге, підтоплень і руйнувань могло б і не бути. Просто закарпатці самі собі гадять, а потім скаржаться на стихію. Вирубка буків, які мають водорегулюючу функцію, просто катастрофічна. Бук акумулює в собі надмірну вологу, а при засушливій погоді віддає цю вологу в грунти. А що ми маємо зараз? І мова навіть не про промислове лісогосподарство. Зайдіть в гірські села особливо перед зимою. Дерева ріжуть всі, кому не лінь. А якщо навіть втрутяться екологи чи правоохоронці, то можуть отримати фізичну відсіч від розлючених селян, які звикли, що ліс і природа у них «на службі». І якщо ще офіційні лісогосподарства займаються не лише вирубками, але й насадженням лісу, то дрібні приватники, які заготовляють дрова чи просто мають вдома пилорами, лісовідновленням не займаються.

Інша проблема – сміття. Змусити в селі селян платити за вивіз сміття дуже важко. Селяни просто звикли викидати сміття в потічок, бо потім воно спливе «долу водов». Коли зараз піднявся рівень води, то всі бачили тисячі і тисячі пластикових пляшок, які пливли по річках. Звідки вони взялися? Ці пляшки у воді і є портрет закарпатця. Неосвіченого, грубого і байдужого рагуля, який вилизує власну хату та двір, а все що за межами  - не його проблема.

Читайте: Пластиковий жах після того, як спала вода

Ще одна ознака закарпатця-рагуля: побудувати собі власний місток через потічок до двору так, щоб було «паранно», але не так як потрібно, щоб був вільний прохід для води. При цьому повністю нищилися і захаращувалися краї канав. Під час повені саме під такими містками накопичувалися гілки та сміття і починалося підтоплення дворогосподарств.

Голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль дав з цього приводу досить сердитий коментар.

«Під час інтенсивних дощів вода з гір збирається в канави по узбіччях доріг і стікає в низовину, однак якщо канави захаращені гілками й сміттям, під мостовими переходами утворюються затори, які значно підвищують рівень води.  Прориваючи такі штучні «плотини», вода разом зі сміттям несеться на дороги і в селянські двори. Якби сільські ради й місцеві мешканці слідкували за рівчаками, наслідки паводка були б набагато меншими.
Розчистка канав – обов’язок місцевих рад, який ті систематично не виконують. Більше того, в Перечинському районі техніку, за допомогою якої водники хотіли розчистити канаву від заторів, не пустили через свою ділянку місцеві селяни. Так далі тривати не може. Сільради зобов’язані чистити рівчаки (особливо у паводкові періоди), а тих, хто ігноруватиме цю роботу, будемо притягувати до адміністративної відповідальності й штрафувати», - заявив Москаль.

Про те, що люди не пропускали техніку для розчищення захаращень у Перечинському районі, Москаль сказав дуже правильно. Це ще один штрих до портрету закарпатця-рагуля. Більше того, на численних відео з ліквідації наслідків повені видно, як рятувальники на своїх хребтах виносять речі з дворогосподарств і вичищають двори від намулу. У той же час господарі стоять і просто спостерігають. Тепер ті таки господарі будуть найгучніше вимагати від влади грошової компенсації за зіпсоване стихією майно.

Я в жодному випадку не стверджую, що всі закарпатці безвідповідально відносяться до природи. Але просто подивіться на ту кількість пляшок, яка пливе вниз по течії повноводних річок, і ви зрозумієте, що їх накидали не сто людей. І навіть не тисяча.

Генріх Розман, еколог для Prozak.info

Читайте:  Закарпатці викидають в річку навіть старі меблі

СОРОМ! Словацьке телебачення про наші пластиковікові пляшки

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Тел.: +38 095 308 8778

    mail.prozak@gmail.com