Як Закарпаття може очистити свою воду

Причина діабету може критися у воді — цю фразу сказав відомий закарпатський лікар у приватній розмові з кореспондентом ProZak. І цього достатньо, аби знову нагадати про наше екологічне лихо з водою.

Так, в області катастрофа, проблема зростає, про що підтверджують усі наші експерти, з якими ми провели інтерв’ю для серії матеріалів про забруднення води. Та сонце таки виглядає з-за хмар, адже близька Словаччина років 10 тому мала аналогічний клопіт із забрудненням стічних вод, сьогодні ж там працюють потужні очисні споруди. А Закарпаття вчиться від сусідів і вже має певні напрацювання.

 

Словаччина змогла. І ми зможемо

Досвід Словаччини актуальний і реальний для нас. Наразі країна проходить третій етап з налагодження водовідведення і очищення стічних вод у невеликих містах (із залученням переважно державних коштів і грантів ЄС). Спочатку йшлося про міста з населенням від 50 до 100 тисяч — вони були першими у черзі, далі влада взялася за населені пункти з 50 тисячами жителів і менше, а зараз очисні споруди облаштовують у містечках і селах, у яких проживають від двох тисяч людей і менше.

Нещодавно делегація сільських голів із Закарпаття вивчала досвід очищення стічних вод у місті Спішська Бела, що у Пряшівському краї, налагоджувала контакти й ділилася своїми планами щодо того, як очистити наші стічні води. У мерії Спішської Бели відбулося засідання за участі мера міста Штефана Бієлака та закарпатських сільських голів. Словацькі колеги розповіли, як вони очищають стічні води, своїм досвідом вони показують, як впоралися з тією халепою, у якій досі перебуваємо ми.

Пан Бієлак згадує, як років 15 тому відходи з каналізації безпосередньо потрапляли до річки Попрад. Але місто провело мережу каналізації, встановило очисну споруду — це все реконструювалося, будувалося за кошти Європейського Союзу. Минулого року Спішська Бела завершила масштабний проект (на суму 4,5 млн. євро) добудови каналізації. До того каналізація була вибудована на 75 %, вже тоді була встановлена очисна споруда. А сьогодні, за результатами минулорічної роботи, 98 % жителів підключені до мережі каналізації, а 2 % мешканців узагалі мають власні домашні очисні споруди.

«Зараз у нас дотримані всі норми очищення стічних вод, але весь цей шлях важкої праці тривав близько 15 років. Спочатку ми готували проект, документацію разом із паном Вернером Франком, засновником компанії «Ekoservis Slovensko», — каже пан Бієлак. — Щодо фінансування проектів, то, безумовно, ми розраховували на гроші з ЄС, бо з власних резервів, звісно, не вдалося би. За ці роки ми самі виділили близько 6 мільйонів євро, але з усієї необхідної суми 95 % дали ЄС та наша держава, а ми ж мали виділити тільки 5 % із загальної цифри. І ті 5 % це навіть ніщо, зважаючи на те, що 95% виділили ЄС та держава».

Пан Штефан припускає, що в Україні є проблема з фінансування проведення каналізації і очищення стічних вод. При цьому він нагадує, що словацькі міста, які близькі до українського кордону, роблять спільні проекти у рамках транскордонної співпраці (до прикладу, між Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Україною). Мер зазначає, що очисна споруда у їхньому місті була встановлена у рамках польсько-словацького транскордонного проекту. Партнерське місто у Польщі має ідентичну очисну споруду — це приклад того, що транскордонна співпраця була ефективною і мала результат.

 

Як Закарпаття може знайти партнерів і фінансування

У Спішській Бєлій встановлена очисна споруда від словацької компанії «Ekoservis Slovensko», яка вирізняється надсучасним обладнанням, новітніми технологіями, науково-технічними винаходами й кадровим потенціалом. Одна з особливостей очисних споруд цього бренда — мембранна технологія очищення стічних вод. У Словаччині встановлені 300 очисних споруд від «Ekoservis Slovensko», компанія також працює на ринках Польщі й Прибалтики.

Важливий нюанс для України: фахівці вищезазначеної компанії на пільгових умовах надають підтримку у підготовці технологічного проекту й написанні гранту, залучають експертів на місцях, супроводжують проект до його завершення, а згодом забезпечують сервісне обслуговування очисної споруди.

«Ekoservis Slovensko» інтенсивно працює із міськими й сільськими головами. За словами засновника компанії Вернера Франка, «Ekoservis Slovensko» у минулому році розробив для Словаччини 57 проектів, з них третина вже пройшла тендери, у яких виграла саме ця компанія. У 2015 році компанія допомогла у підготовці 30 грантових проектів для словацьких сіл, з яких три села виграли європейські гранти, і це хороший показник.

У Закарпатті також ведеться співпраця, пишуться проекти.

Володимир Суран, директор ТОВ «Карпати-Унг», представник «Ekoservis Slovensko» в нашій області, розповідає у інтерв’ю виданню, що наразі налагоджена робота з Великим Березним, Перечином, Іршавою, Воловцем, Міжгір’ям, Сторожницею, Чопом, Буштином, запропоновано також Солотвину, яке готове співпрацювати. До речі, команда ентузіастів із ТОВ «Карпати-Унг» та архітектурного бюро «Давінчі Дизайн» розробляє типовий проект каналізаційної очисної споруди модульного типу на основі технології «ES». Такий проект може бути застосований для сіл і міст із населенням від 2 до 10 тисяч мешканців. Проекти вже готуються (на безоплатній основі) для кількох населених пунктів, про які йшлося вище.

Закарпаття має розуміння, що потрібні очисні споруди, однак постає питання джерел фінансування. Звісно, йдеться про європейські гранти, які закарпатські міста й села мають писати у рамках транскордонної співпраці, спільно з партнерами із країн ЄС.

Серед джерел фінансування можуть бути централізовані кошти, однак треба добиватися, аби нарешті держава виділяла ці гроші і на об’єкти у Закарпатті.

У місцевих бюджетах, до прикладу, закладені цільові екологічні кошти, які можна спрямувати на проектні, дослідницькі роботи — те що є основою на початку будь-якого процесу.

«Необхідно користуватися всіма джерелами фінансування. Можна залучати кошти Світового банку, Міжнародного банку реконструкції і розвитку. На Україну ці банки щороку виділяють мільярди, але освоюється дуже незначна частина. Є також Український фонд регіонального розвитку. Звісно, треба писати гранти. Умовно кажучи, ті населені пункти, з якими ми співпрацюємо, загалом потребують 12 мільйонів євро на очисні споруди, які реально залучити через гранти ЄС», — пояснює Володимир Суран.

У разі грантового проекту кожен населений пункт має бути готовим виділити 10 % із загальної суми проекту. Голови Буштина і Поляни Іван Паш та Іван Дрогобецький під час засідання у Словаччині запевнили, що зможуть знайти ці 10 % (нещодавно у Словаччині також побували голови селищних рад Великого Березного і Воловця Богдан Кирлик та Михайло Попелич, які вивчали словацькі можливості очищення води, на черзі — інші сільські голови).

Однак загалом проблема населених пунктів області і в мізерному бюджеті, часто вони і свою 10 % частку гранту не можуть зібрати. З іншого боку, словацькі села теж дотаційні, бідні. Тим не менше, вони вже на 20 років попереду, а ми можемо вчитися з їхнього досвіду, який справді реально використати і в нас.

До слова, Україна не перший рік отримує шанс упоратися з екологічним лихом. До прикладу, свого часу англійські інвестори були готові працювати за програмою «Чиста Тиса». Тоді для цієї програми експерти провели технологічне дослідження, зібрали матеріали, які свідчили про потребу проведення каналізації, встановлення очисних споруд у дванадцяти населених пунктах області, які розташовані безпосередньо вздовж річки Тиси і біля приток до неї. Були грантові програми, за якими планувалася робота, але на рівні Києва це все зупинилося.

Минуле залишається у минулому, можна сподіватися, що настає справді оптимістичний період для зрушень у сфері екології.

 

Буштино і Поляна: шлях до очищення стічних вод

Голова селищної ради Буштина Іван Паш під час візиту в Словаччині зізнається, екологічна проблема давно назріла, а ситуація з водою, якщо не катастрофічна, то дуже погана, тим паче, небезпечні речовини просочуються у річку Тису. Проблема і з водопостачанням, адже влітку пересихає восьмиметрова свердловина, з якої надходить вода для житлового комплексу з дев’яти п’ятиповерхівок, відтак 246 квартир інколи навіть на тиждень залишаються без води. Селище зараз працює над двома проектами — щодо свердловини і забезпечення водопостачанням багатоповерхівок.

Іван Паш підкреслює і необхідність встановлення очисних споруд.

«Років 50 чи навіть 30 тому дійсно не було такої екологічної проблеми. Не було стільки хімії, відходи були переважно органічні. Зараз маємо пластик, більше твердих побутових відходів... Куди воно може дітися, його треба утилізувати, — каже Іван Паш у коментарі «РІО». — Як висловився Святослав Вакарчук, якщо ми будемо думати про нашу землю не тільки, як про землю наших дідів, а й як про землю наших дітей, тоді у нас щось зміниться».

Однак питання тих же очисних споруд не вирішити тільки силами громади.

«Ось стоїть питання з очисними спорудами, ціна яких для громади нереальна. Але ми робимо все, аби внести свою частку у цей процес. Я приїхав сюди, аби віднайти партнерів у

Словаччині, а у подальшому укласти договір про співпрацю», — додає Іван Юрійович.

Для Поляни очисні споруди також особливо актуальні, зважаючи на потоки туристів, санаторії і джерела мінеральних вод, які особливо треба берегти. Іван Дрогобецький підкреслює, що тільки половина приватного сектору підключена до мережі каналізації…

 

Рух за чисте довкілля: Екологічний форум у Закарпатті

З цих усіх ілюстрацій очевидно, що у Закарпатті вже є певний рух за чисте довкілля, межа перейдена, є своєрідний старт до чогось нового. І не тільки з боку незалежних екологів, активістів, а й навіть з позиції влади. Суспільство дозріло, вода — це не лише питання небайдужих, вона стосується усіх, а екологія Закарпаття починається з екології свідомості кожного мешканця області.

«Майбутнє вирішення питання води та інших проблем області — саме за головами сільських, селищних, міських та рад громад. Це люди, які реально переймаються проблемами населення і їм потрібна всебічна допомога та підтримка. Але нинішня структура управління територіями як на кадровому рівні, так і на нормативному всіляко протидіє, — висловлюється Володимир Суран. — Тому, розуміючи ці нюанси і бажаючи сприяти втіленню корисних ініціатив, ми взялися об’єднати зусилля тих, хто може і хоче докласти свій внесок у вирішення проблеми з очищення каналізаційних вод на Закарпатті».

Одним із кроків у цьому напрямку має стати регіональний екологічний форум «Chop— ЕКО — Чоп 2016», який 30 листопада пройде у Чопі. Формат заходу — круглий стіл у атмосфері невимушеності й відвертості, бо тільки у такій обстановці народжуються і розвиваються плідні ідеї та встановлюються довірливі зв’язки.

Саме довіра потрібна для того, аби грантові програми розпочалися. Головний акцент форуму буде спрямований на перших осіб громад, які стануть, так би мовити, візиткою проблем та їх вирішення. Вони продемонструють новий стан розуміння проблеми на місцевому рівні, саме вони безпосередньо співпрацюватимуть із грантодавцями, вони гарантуватимуть чесність і прозорість використання грантових коштів.

Форум має продемонструвати, куди насправді можуть і повинні зміститись акценти в управлінні державою — у бік громад. Вибір теми форуму невипадковий і гасло форуму — «За чисте довкілля» (for a clean environment) — теж.

«Чисте довкілля — широке поняття, ми включаємо до нього і чистоту думок людей, оскільки це безпосередньо впливає як на природу, так і кожну людину персонально», — додає Володимир Суран.

Тож форум — крок до оновлення свідомості. І це зараз конче потрібно.

Евеліна Гурницька, Словаччина

фото автора

Світлини зроблені на очисній споруді у Спішській Бєлій