Доки дитина ходить до дитячого садочка, її щодня захищають вихователі, нянечки, батьки і бабусі. Усі конфлікти за неї розв’язують дорослі. Але переступивши поріг першого класу, дитина неодмінно зіткнеться з проблемами, що ніхто крім неї самої не зможе розв’язати.

Перші кроки до соціального життя та залучення до першого дитячого колективу — це стрес для малюка. Нові люди, нова обстановка та ще й мами немає поряд. Не загострюйте ситуацію, кажучи дитині фрази, здатні посилити стресове навантаження.

Багато дітей готується вперше відправитися до школи. Схвильовані мами, а їх хвилювання передається дітям. Як допомогти дитині адаптуватися до таких серйозних змін в житті?

Батьки завжди бажають захищати свою дитину від усього зовнішнього світу, зробити її життя безтурботним, безпечним та радісним. І це абсолютно нормальна батьківська поведінка. Саме через страх завдати дитині психологічної травми або опинитися у незручному становищі, часто деякі питання залишаються без відповідей, або навіть ніколи не згадуються у колі родини.

Сьогодні на виконкомі Мукачівської міськради було вирішено відібрати дитину у жінки-алкоголічки

Дівчинка народилася в сім’ї — це наче нова квіточка з’явилася в садочку! Але ж квіточка зростає на одному місті, милуючи лише око садівника та всіх, хто приходить помилуватися нею. А дівчина зростає в сім’ї, знайомиться з суспільством, проявляє свої здібності та налаштовує стосунки з іншими. Спільне з квіточкою те, що піклуватися про дівчинку потрібно так само ніжно, з любов’ю. Доглядати, «підживлювати» добрими словами та «поливати» чистими компліментами, аби не «всохло» її істинне призначення — бути справжньою жінкою та дарувати радість, красу й нове життя.

Стосунки — це найголовніше. Завжди ставте собі запитання, що для вас важливіше — досягти того, аби дитина щось виконала на вашу вимогу або зберегти стосунки?

Психологи довели, що потреба любові, належності, тобто відчуття необхідності іншому — це одна із базових людських потреб. Задоволення цієї потреби є необхідною умовою для гармонійного розвитку дитини.

До трьох років найчастіше компанію дітям під час гри становлять батьки або бабусі з дідусями. Навіть коли малюки граються у пісочниці, кожен із них діє за власним сценарієм. Вони можуть розмовляти й обмінюватись іграшками, але насправді їхні дії тільки схожі на спільні. До чотирьох років ситуація змінюється. Більшості стає цікавіше спілкуватися у колі однолітків.

Як свідчать дослідження багатьох учених та спостереження простих батьків, природа сприяє інтелектуальному та емоційному розвитку дитини. Як долучити дітей до живої природи без переїзду до лісової сторожки? Чому дитині потрібно регулярно перебувати на природі?

Згідно з дослідженнями, що проводять психологи, починаючи з піврічного віку, у дітей спостерігається реакція на конфлікти у родині: відбувається викид гормонів стресу, а також прискорюється серцевий ритм. Доросліші діти і підлітки, які стають свідками батьківських сварок, часто страждають на порушення нервової системи.