image

Чи варто ходити по справам разом з дитиною - пояснює закарпатський психолог

Робити справи з дитиною складніше, ніж без неї. Я можу бігати містом увесь день, залагоджувати справи й бути мамою-феєю, але навантаження збільшується пропорційно кількості взятих із собою дітей. Самій залагоджувати справи швидше й ефективніше — це нормально, абсолютно нормально.

Присутність дітей у нестандартних місцях викликає в оточуючих різну реакцію: від розчулення й бажання допомогти до роздратування й презирства, а якщо непотрібні поради й зауваження застають зненацька, то сил знадобиться більше. А до запитання: «Чого прийшла сюди з дитиною?» виробляється імунітет (не так швидко, як хотілося б).

Увесь цей процес може бути приємним і мені, і дітям, але готуватися потрібно тим серйозніше, чим довшим має бути похід. Тактика, припаси. Що я робитиму, якщо дитина засмутиться-зголодніє-захоче спати? Куди вона піде в туалет? Чи потрібний запасний одяг дитині та мені? Скільки пачок вологих серветок слід узяти? Необхідно обмірковувати кожний дріб’язок, адже це врятує вас від неприємних несподіванок, що можуть зіпсувати день.

Моніторити! Якщо не ставити собі питання «Чи добре їй/йому зі мною зараз?» регулярно, можна випадково виявити поруч із собою заплакану, втомлену, голодну дитину посередині держустанови із поважними людьми.

Моніторити! Якщо не ставити собі питання «Чи добре мені зараз?», можна випадково виявитися істеричним, стомленим, голодним батьком посередині вулиці з маленькою дитиною, якій, узагалі-то, потрібний дорослий у нормальному стані.

З однією дитиною до року-півтора можна робити практично будь-що й ходити куди завгодно. Ми з донькою в слінгу ходили на об’єкти, я проводила наради, робила креслення, ходила крамницями і ринками. Ми разом із чоловіком і сплячою дочкою ходили в кіно, на концерти й у паби. Коли народилася молодша дівчинка, чоловік брав її в ерго-рюкзак і йшов у справах на 3–4 години, а в нас зі старшою з’являлася можливість залишитися вдвох. Щоб усе відбувалося спокійно, потрібно було дотримувати кількох умов: вчасно годувати, переодягати, перериватися на відпочинок/гри та вчасно припиняти діяльність, не перевтомлювати дитину й себе.

З однією дитиною двох — двох з половиною (а то й трьох) років можна робити вже значно менше й брати її із собою у справах складно. Це закономірно: доньці хотілося спілкуватися зі мною дедалі більше, а їздити в колясці й слінгу — дедалі менше. Де б ми не перебували, їй хотілося бігати, грати, бажано зі мною, і на місці її утримати не завжди могли навіть розмальовки, іграшки й мультики. Зараз те саме відбувається з молодшою донькою (їй два роки). Щоб кудись піти в справі, потрібно брати із собою перекуси, іграшки й дві тонни терпіння.

З однією дитиною трьох з половиною-чотирьох років і старшою легше, після ретельної підготовки можна навіть цілий день ходити або їздити у справах. Чим дитина старше, тим легше. До всіх процесів додаються розмови: обов’язкові відповіді на всі «чому» і «навіщо», усяка балаканина, якщо чогось чекаємо, раптові перевтілення на драконів або качок на пару хвилин, розглядання черв’яків і обіймів з усіма зустрічними собаками. Дитину потрібно вчасно годувати, водити в туалет, перериватися на відпочинок/гри й вчасно припиняти діяльність.

Із двома дітьми, яким п’ять і два роки, у справах ходити дуже складно, тому я залишаю їх з бабусею, намагаюся швидше повернутися, щоб просто піти з ними гуляти. Припускаю, що далі буде легше.

З будь-якою кількістю дітей будь-якого віку, якщо заздалегідь навигадувати собі: «Ох, як же я встигну хоч що-небудь, адже вона повільно ходить, постійно щось хоче, слухається через раз….», можна вийти з будинку, але краще відразу повернутися назад.

Якщо в процесі підготовки перетворити похід у справах на пригоду, дослідження для компаньйона, а не думати, що береш із собою скиглія, буде значно легше.

Якщо з дитиною (дітьми) весь день ходиш або їздиш у справах, отже, швидше за все, у тебе немає вибору. Але ти не зобов’язана це нікому пояснювати, не зобов’язана ідеально виглядати, твої діти не зобов’язані дотримувати ідеальної тиші. Ти зобов’язана тільки собі й своїм дітям: докласти всіх зусиль, щоб не бути роздратованим замученим монстром, хоч маєш на це все підстави.

Матеріал підготувала практичний психолог Ольга Сергіївна  Чепур.

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com