Дітей маніпуляторів легко перевиховати увагою
Як боротися з дитячою маніпуляцією - однією з найпоширеніших проблем, які озвучують батьки дитячим психологам.
Хто з батьків дошкільнят хоч раз не чув від них фразочки на кшталт: "я тебе не люблю, ти погана"; "Ти не купила мені нову сукню, ти мене не любиш"; "Я захворію / помру / піду з дому", "Варю тато і мама люблять, я хочу таких же батьків"; "Мої туфлі - хочу і піду в них бігати по бруду".
Такі висловлювання ще більше, ніж дитячі істерики, призводять батьків до сказу, а потім, почувши на якому-небудь форумі діагноз "ваша дитина вами маніпулює", мами і тата занурюються в тривалі роздуми про те, виховують вони дитину правильно і чи не час йому "дати ременя". Залишимо осторонь питання про те, з яких причин дорослі і начебто розсудливі люди можуть панічно боятися, що ними буде маніпулювати істота, повністю від них залежна, і для якого вони є незаперечним авторитетом.
Чи можуть діти-дошкільнята маніпулювати дорослими?
Для того, аби відповісти на це питання, потрібно зрозуміти значення слова "маніпуляція." Ось яке визначення дається в спеціалізованій літературі: це тип соціального, психологічного впливу, коли за допомогою прихованої, обманної або насильницької тактики просуваються інтереси маніпулятора.
Підкреслюється три значущі характеристики маніпуляції: маніпулятор ретельно обдумує і прогнозує свої дії, аналізуючи "слабкі місця" жертви; його дії оцінюються соціумом як неетичні, і він віддає собі звіт в цьому; часто маніпулятор володіє якою-небудь формою розладу особистості.
Виходить, що для того, щоб людина могла вважатися маніпулятором в повному розумінні слова, у нього повинен бути багатий життєвий досвід, що дає йому можливість планувати свій вплив на батьків, і напрацьовані навички самоконтролю, які дозволяють йому для досягнення своїх цілей приховувати свої справжні почуття і лицемірити. Погодьтеся, дуже мало дітей дитсадівського віку здатні на таку поведінку: якщо чотирирічний карапуз каже "мама, я тебе не люблю", він робить це не з корисливого розрахунку, що мама після цього терміново захоче заслужити його розташування і купить йому машинку; зазвичай це відбувається в стані афекту, і в цей момент він дійсно переповнений негативними емоціями щодо мами. Та й досить чіткі уявлення про мораль у дітей формуються тільки до 5-6 років: до цього вони просто копіюють різні відмічені ними елементи поведінки дорослих, не завжди розуміючи, що добре і що погано. Тому говорити про те, що діти-дошкільнята (не рахуючи одиничних, мабуть, надзвичайно інтелектуально обдарованих індивідів) в принципі здатні маніпулювати батьками, просто термінологічно некоректно.
Відзначимо ще одну важлива відмінність "дитячої маніпуляції". Психологічні потреби дитини значно відрізняються від потреб дорослого: якщо останній часто пускається на маніпуляцію, керуючись негативними мотивами, наприклад, жагою влади або помсти, то мета дітей (нехай не завжди проговорюється ними і демонструється) завжди позитивні - фізичний і психологічний комфорт, нові враження, любов близьких (у старших дошкільників - визнання однолітків). Тому навіть горезвісне "я тебе не люблю", швидше за все, сказано з прихованим бажанням почути "а я тебе дуже люблю незважаючи ні на що".
Що ж зазвичай мається на увазі під "дитячою маніпуляцією"?
Якщо звести воєдино всі поведінкові прояви, які батьки позначають цим терміном, виходить, що сюди потрапляє все, що, по-перше, викликає негативну реакцію батьків, по-друге, спрямоване на досягнення потрібного дитині результату. Чи можна таку поведінку вважати аномальним, ознакою якоїсь надзвичайної зіпсованості або поганого характеру? Зрозуміло, немає. Проблема в тому, що мами і татусі можуть задовольняти свої потреби самостійно; діти ж залежні від батьків, тому їм для досягнення своїх цілей доводиться якось впливати на батьків. Так само як мами і татусі для просування своїх інтересів щодня впливають на десятки людей, і не завжди ці люди задоволені тим, що відбувається.
Як боротися з такою поведінкою?
Якщо дитяча маніпуляція вже стала звичкою,то дитині потрібно дати зрозуміти, що він перетнув кордон соціально допустимої поведінки. Успіх тут буде залежати від трьох складових:
1) Наскільки хороший контакт з малюком у Вас встановився на даний момент. Якщо в цілому у вас теплі довірчі відносини, дитина до Вас прислухається, то корекція окремих поведінкових проблем не буде складним завданням. Тим більше за його "маніпуляцією" ви швидко і просто зможете побачити ту потребу, яку він вам транслює, і задовольнити її.
2) Наскільки емоційно витримано і доросло Ви поведете себе в цій ситуації, чи зможете не брати її на свій рахунок. Якщо ви будете зриватися на дитину, кричати на неї, постійно говорити їй, яка вона погана - це не змінить стан справ. Краще детально обговорюйте зі своїм чадом поведінку, пояснюйте, чому вам вона неприємна і який варіант його поведінки Вас би влаштував. Пам'ятайте, що ваше завдання - сформувати у дитини певну систему координат, яка допоможе йому відокремлювати етично допустиму поведінку від неприпустимої.
Наприклад: "Якщо наступного разу ти захочеш шоколадку, так і скажи, я тебе обов'язково вислухаю, і, швидше за все, куплю тобі її. Не потрібно говорити мені, що ти підеш з дому - мені прикро і неприємно це чути, бо я тебе люблю ".
3) Чи зрозумієте Ви, де витоки такої поведінки дитини. В особистості малюка нічого не береться "з нізвідки"; якщо він регулярно демонструє маніпулятивні прийоми, значить у нього є приклад серед близьких людей. Може бути, ви самі часто говорите чоловікові: "Любий, Каті з п'ятого поверху чоловік знову подарував Лексус, мабуть, він любить її більше, ніж ти мене"? Зверніть увагу на себе і показуйте дитині мудрий та гідний приклад поведінки!