Закарпатський психолог: Не вимагайте від дитини неможливого
Ми докладаємо багато зусиль для того, аби дати дітям усе найкраще. Ми піклуємося та турбуємося про їхній затишок і безпеку. Але чи вчимо ми їх бути щасливими? Віддати дитину у найкращу школу, водити до репетиторів, аби вона розмовляла трьома мовами, скласти розклад відвідування секцій і гуртків… Усе це дуже добре, але не те!
Завдяки багатьом дослідженням, що проводять вчені у всьому світі, стало зрозуміло, що батьки очікують від своїх дітей дуже багато, лише зашкоджуючи їм. У своїх намаганнях виховати ідеальну людину ми лише пригнічуємо її, змушуючи турбуватися про те, щоб порадувати батьків та змусити їх пишатися здобутими досягненнями. Але насправді єдина річ, про яку нам слід турбуватися, — це відчуття щастя дитини.
Обережно! Працює перфекціоніст!
Мабуть, майже кожна родина мріє про красиву, талановиту дитину, яка неодмінно досягне успіху у житті. Ми загострюємо увагу на майбутньому, забуваючи про те, що дитинство проходить «тут і зараз». Необхідно навчитися радіти теперішньому моменту (і вчитися потрібно почати із себе).
Діти повинні мати можливість насолодитися своїм дитинством, адже це один із найкращих та безтурботних періодів життя. Нам слід навчити їх прислухатися до себе, до своїх почуттів, до свого серця, щоб обрати той шлях, що приведе до щастя й успіху.
Щоб навести приклад, до чого призводить надмірне батьківське очікування, розповімо одну історію. В Італії, а саме у Римі, є популярне серед туристів місце. Це могила 94 року до н. е., на якій є напис: «Квінт Сульпіцій Максимус. Прожив 11 років, 5 місяців, 12 днів. Помер після участі в конкурсі поезії для дорослих». Ті, хто знають історію цього хлопця, розповідають, що він мав дуже видатний талант. Батьки весь час змушували його брати участь у всіляких конкурсах та змаганнях, де Квінт конкурував із дорослими. Згідно з розповіддю, дитина померла через те, що занадто багато працювала, не змогла впоратися із надмірними батьківськими очікуваннями.
Перфекціонізму у вихованні — ні!
1. Стежте за своєю поведінкою та мовленням. Крім того, що потрібно бути більш демократичним стосовно своїх дітей, слід ще й контролювати свою поведінку стосовно себе самого. Іноді ми можемо повернутися з роботи з криком відчаю: «Я сьогодні такої помилки припустилася! Краще завтра зовсім на очі директорові не потрапляти!». Коли дитина таке чує, то в її підсвідомості формується страх припуститися помилки. Так, ваша поведінка та ваші слова — це перше, що впливає на виховання та розвиток дитини. Недарма кажуть, що дитина — це ваше відображення.
2. Припиніть очікувати від дитини більшого. Ваш син приходить наприкінці навчального року та хвалиться, що отримав 9 із математики. А ви замість того, щоб порадіти разом із ним (тим паче, якщо цей предмет дається йому не так легко), говорите таке: «Ну нічого, наступного разу буде більше. Так?». Допоможіть своїй дитині відчувати вагу своїх досягнень, якими б вони не були.
3. Навчіть не боятися припускатися помилок. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Не сваріть дитину за помилки, адже це свідчить про її прагнення до чогось. Краще підтримайте та мотивуйте на подальший шлях. Поспілкуйтеся із дитиною про терпимість, поясніть, чому вона така важлива. Інакше після першої ж невдалої спроби, дитина облишить усі зусилля.
Звісно, сучасний світ вимагає всебічної підготовки та розвитку для майбутнього та змін, що у ньому відбуватимуться. Проте це не означає, що ми маємо забувати про дитинство, про емоційний інтелект та про щасливе життя, намагаючись отримати успіх та мати досягнення. Адже значно важливіше, щоб наші діти вміли радіти кожному дню, мали змогу обирати власний шлях, крокувати по ньому впевнено та без страху перед помилками. Учить дітей щастя!
Матеріал підготувала практичний психолог Ольга Сергіївна Чепур.