Оазис посеред Корзо: квіткова атмосфера майстерні «Ameli»

Світлий простір з високими стелями, білими меблями й пахощами квітів розташувався у центрі Ужгорода, на Корзо. З шумної вулиці ви завертаєте у вузький провулок, піднімаєтеся дерев’яними сходами і поринаєте у затишну оазу, де аромати лаванди синтезуються з базиліком, трояндою чи іншими нотами квітів. Тут усе сповнене любов’ю і крихту цієї любові ви завжди забираєте з собою. У цьому неймовірному куточку твориться магія, народжуються ідеї і відчувається енергія природи. Це майстерня ужгородки Марини Бабич, авторки косметики «Ameli». Тут дівчина чаклує з квітами й ефірними оліями, відтак створює справжню натуральну косметику.

З цієї оповіді ми починаємо серію статей про унікальні й душевні майстерні Ужгорода. Ми зазираємо у чарівні простори, описуємо їх, фотографуємо і розповідаємо про їх господарів.

Ця квартира поєднала у собі косметичну територію і жіночий креативний простір, про ідею якого розповімо в іншому матеріалі. Наразі ж огорнемо вас у власне атмосферу і розкажемо історію створення цієї незвичайної локації.

Французький романтизм зі штрихами Марокко та Індії

Марина вже давно облюбувала цю квартирку, відчувала добру енергетику. Донедавна у помешканні на Корзо жили монахи, а зараз тут Маринка і її косметичні пляшечки «Амелі». Цей простір подарував їй чоловік Володимир, допоміг облаштувати і надав абсолютну свободу творчості. 

Марина самотужки побілила стіни у білий, вбиральню — у м’ятний, завезла світлі меблі, зробила стільницю із полицею, друзі подарували стіл, а чоловік змурував справжню піч.

Маринка вивчала в університеті дизайн інтер’єру, одягу і ландшафту, тож фахові знання і власний смак десь вплинули на загальну ідею цього куточку. Тут так природно-вишукано. Вітальня нагадує французький романтизм, а робоча зона десь синтезує Францію, Марокко (різнокольорове вікно), Індію (зірки, що опускаються зі стелі), етно (стара дідова лавиця і піч).

 «Тут насправді дуже багато стилів, а все це разом називається любов», — зізнається дівчина. 

Настрій створюють деталі, які є функціональними і символічними. Білий вінтажний креденс, дерев’яний піддон, на якому зручно вмоститися, витончений кавовий столик, ковдри і подушки, бо тут звично сидіти на підлозі, картини, фото і, звісно, полиці з косметикою. І навіть на печі акуратно розкладені пляшечки й баночки з натуральними кремами, убтаном (аналог скрабу), олійними композиціями, спреями для волосся,  вершками для тіла, сухим шампунем, милом і дезодорантом, бальзамами й квітковою водою. У майстерні завжди багато польових квітів, які створюють акценти на білому тлі й неймовірні пахощі природи, а також є основою для косметики «Ameli».

Найважливіші деталі для Маринки — вівтар і аламбік — старовинний пристрій для дистиляції ароматичних олій, фруктової і квіткової води.

«Тут кожна річ є важливою, бо все, що неважливе, я не тримаю. Для мене найціннішим є вівтар, на якому завжди є квіти, і який завжди нагадує мені про духовне. Ну, і я не уявляю майстерню без аламбіка, він для мене — особистість, VIP-персона, це подарунок від мого батька. Я дуже його хотіла, і батько подарував його мені на 25 років», — каже майстриня.

Місце, яким треба ділитися

Майстерня «Ameli» є суцільною творчістю, тут хочеться вигадувати щось цікаве і реалізовувати, інколи достатньо просто посидіти, аби перезавантажити свідомість і наповнитися енергією.

Сюди часто приходять жінки і, можливо, не тільки за новою косметикою, а й за душевним спілкуванням і аурою майстерні. Тут просто добре бути, а ще інтер’єр дуже фотогенічний, або, як кажуть, «інстаграмний». Кадри виходять кольоровими і теплими.

Дівчина одразу відчувала, що їй тут добре творитиметься, а майстерню вона вважає домом. 

«Я не сприймаю її просто квартирою. У мене було відчуття, що цим місцем треба ділитися з усіма, віддавати цю енергетику іншим, тому тут зараз і майстерня «Ameli», і жіночий креативний простір», — додає Марина Бабич.

Квартирка на Корзо залишається майстернею і своєрідною приймальнею, де можна поспостерігати за процесом створення косметики, протестувати її, відчути весь букет пахощів мила, кремів і бальзамів. Проте все одно потрібен постійний розвиток і розширення просторів. Маринка акцентує, що для натхненної праці потрібні настрій  і сировина. А якраз із сировиною не просто у центрі Ужгорода. Всі квіти ростуть у екопоселенні  у Пацканьові, де Марина мешкає із чоловіком і дочкою Амелією. Там вирощують навіть лаванду. Звісно, найкраще назбирати квітів й одразу створювати косметику, наразі ж майстриня возить їх до Ужгорода. І тут є певний вихід, адже в Пацканьові незабаром відчиниться нова велика майстерня «Ameli». Приміщення вже оснащене, залишилося умеблювати.

«У цій майстерні зручно працювати, але тут нема тієї ж свіжої трави, яку можна зібрати і одразу використовувати. Маленький аламбік залишиться тут, а у селі, думаю, у мене буде великий — на двадцять або навіть п’ятдесят літрів. У майбутньому я хочу сама робити ефірні олії… У селі буде більш широке виробництво, а тут буде, я би сказала, індивідуальний підхід, коли можна прийти, подивитися, відчути настрій і атмосферу створення косметики», — розповідає Марина.

З любов’ю творити любов

Маленька світла квартирка є тихим простором посеред хаосу Корзо. Навколо звична суєта серця Ужгорода, двері майстерні відчиняються і зачиняються, тут варяться креми і бальзами. Інколи ввечері і вночі за вікнами буває надто шумно. Але Марина все одно щоразу йде сюди з радістю, аби з любов’ю творити любов. А енергію природи й любов Марина черпає удома, де, за її словами, шум створюють вітер, пташки і зайчики. Зі свого любого дому дівчина привозить саме той настрій, з яким вийде найкраща косметика. 

«Натуральну косметику треба робити з настроєм, відчуттям, енергією. Натуральна косметика — це не запах і не колір, це дія. Адже вона позитивно діє, лікує, у ній любов. У майстерні часто вариться квіткова вода і завжди пахне квітами. Я і називаю свою косметику квітковою», — додає Марина.

 Одного дня, коли бігтимете центром у своїх справах, зупиніться на хвильку, видихніть, завітайте у цей елегантний простір, сповнений сонячним промінням. Просто посидьте, поспілкуйтеся з Мариною, насолодіться палітрою квітів і відчуйте, як час зупиняється, свідомість відпочиває, а ви — знову повні сил.

Евеліна Гурницька, ProZak.info

Фото: Олександра Шевченко