image

Я вже 200 днів не купую ніяких нових речей, і ось що я зрозуміла

Кілька місяців тому я пройшла через найгірший досвід у своєму житті: мій батько помер. У нього був рак.

Але в нашому суспільстві не прийнято занадто довго оплакувати втрату близької людини: потрібно працювати. А ще потрібно збирати купу паперів і повідомити про те, що трапилося у тисячу різних інстанцій. Коли я покінчила з усім цим, то вирішила прибрати з квартири батька вже нікому не потрібні речі.

Це дуже невдячна праця.

Розбираючи завали, я відчувала, як буквально задихаюся. Майже кожна річ була пов'язана з певними спогадами.

Потрібні були тижні, щоб позбутися від усього того непотребу, який накопичився в барлозі мого батька-одинака. Щось потрібно було продати, щось вдалося подарувати, а щось довелося просто викинути. Коробки та ящики з посудом, одягом, меблями, офісною канцелярією і тонною всього-всього...

По суті, я викинула всі його накопичення за ці десятиліття.

Щоб купити ці речі, мій батько колись витратив масу часу, грошей і зусиль. А тепер мені з великими труднощами доводилося віддавати їх на утилізацію. Ми руйнуємо планету, готові нічого не залишити для майбутніх поколінь - і все для того, щоб купувати речі, більшістю з яких ми будемо користуватися рідко, а то і зовсім ніколи не використаємо. Про якісь з них ми забудемо чи не в той же день, коли їх купимо.

Ця історія протверезила мене.

Я пішла на експеримент, хотіла спробувати не купувати жодної нової речі протягом 200 наступних днів.

Як і багато хто з тих, хто має стабільний дохід, я ніколи не була надто вже дисциплінованим споживачем. Як і всі, я часом купувала дорогі речі, витрачаючи на них останні гроші. І часто думала: «Чому ні?» Тому мені було дуже цікаво, чи зможу я обходитися без торгових центрів увесь цей час.

У мене вийшло. Якщо не брати до уваги продуктів харчування, ліків і основного туалетного приладдя, я нічого в магазинах не купувала. Все, що мені було потрібно, я або позичала, або купувала через сайт оголошень б/у.

Це був вражаючий досвід. І ось 7 уроків, які я отримала з цього експерименту.

1. У світі і так занадто багато речей

Поки я розпродувала батьківське майно, відвідала масу благодійних магазинів і сайтів з оголошеннями. Навіть на Facebook купа людей продають один одному мільйони речей.

Чесно кажучи, я в шоці від тієї кількості речей, які ми виробляємо. Гори одягу, тонни меблів, посуду - океан речей, який неможливо навіть осягнути. Величезна частина цього всього закінчує своє життя на звалищі. Навряд чи нам потрібно ще більше речей.

2. Ми залежні від покупок. Це треба лікувати

Коли я спробувала заповнити всю свою потребу в покупках за допомогою старих речей, коли стала відвідувати благодійні магазини, я була вражена тим, яка кількість непотрібного нас оточує.

У цих магазинах повно речей в упаковках, які ніхто ніколи не відкривав. Мені зустрічалися навіть запаковані ароматичні свічки!

Загалом, сам по собі акт купівлі - скоріше результат маніпулювання нами, а не свідомого вибору.

3. Людей навчили думати, ніби «беушне» - це негігієнічно

Коли я описувала свій досвід у блозі, то багато хто писав мені в коментарях, що купувати уживане - це негігієнічно. Мовляв, покупка одягу, меблів та інших товарів - це низько, а всі ці речі «забруднені чужими мікробами». Це дивно!

Люди, що віддають свої речі на гуманітарну допомогу, роблять це з посмішкою на обличчі! Чому тоді ми повинні вважати, що це тільки для бідних, але не для нас?

4. Великі гіпермаркети потрібні не вам, а корпораціям

За ці 200 днів я усвідомила, що не маю потреби у гіпермаркетах. Всі потрібні продукти можна купити зовсім поруч, в межах одного-двох кварталів. Робити покупки в таких магазинах навіть приємніше: в них завжди чистіше, тут дбайливіше ставляться до продуктів і клієнтів.

Коли ви йдете в гіпермаркет, то незмінно купуєте купу непотрібних речей, яких не було у вашому списку покупок. Там все для цього зроблено. Ви хочете поїхати в великий магазин, щоб «затаритися» і заощадити, а в результаті витрачаєте набагато більше, ніж витратили б, залишившись удома.

5. Ніщо не нове і ніщо не дорого

Я не користуюся кредитками, на мені немає ніякого фінансового тиску. Я живу легко (в моральному сенсі, працювати я не кинула) і нарешті усвідомлюю: набагато краще жити без постійного шопінгу, ніж з ним і на додачу з одвічним страхом залишитися без грошей.

Речі просто не варті того.

6. Це приголомшливо: платити конкретній людині, а не корпорації

Коли ви купуєте щось через оголошення, то виявляєте, що більшість продавців - чесні і порядні люди, які хочуть продати вам корисну річ. Вони готові віддати вам щось абсолютно нове за купівельною ціною зі знижкою. Вони купили зайве, їм ця річ не потрібна, і вони раді шансу повернути хоча б більшу частину своїх грошей. Ваша угода ощасливить їх куди більше, ніж касира в супермаркеті побутової техніки. І навіть більше, ніж менеджера з продажу, який хотів втюхати вам телевізор, який ви не могли собі дозволити.

І це просто приємно: знати, що твої гроші йдуть в кишеню цієї нормальної людини, а не в жерло безликої корпорації.

7. Я дійсно більше не маю потреби у всьому цьому «добрі»

Так, є речі, які ви не можете придбати якщо вони уже використовувалися. Багато речей. Зазвичай всі ці предмети пов'язані з гігієною. Коли мені доводиться купувати їх, я буквально змушую себе це зробити.

Але більшу частину часу у мене все як завжди. Я просто живу, ходжу на роботу, випиваю з друзями, їжджу на таксі. І зарплата перевищує мої витрати, а не дорівнює їм. Мій стрес майже минув, повертається безтурботність і внутрішня гармонія. Тепер я розумію, що значущість абсолютної більшості речей переоцінена.

Я вважаю, що мінімалізм - це оптимальний спосіб жити. Щоб це усвідомити, мені довелося втратити батька. Але я сподіваюся, що вам для осягнення цієї істини не доведеться проходити через подібне.

Я сподіваюся, що цей пост змусить вас хоча б задуматися про те, як ви зазвичай поводитеся у великих магазинах. Чи варто підраховувати всі ці знижки і звертати увагу на всі акції? Може, це просто обман?

collective-evolution.com

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com